Юлія Марушевська: “В Україні відбувається симуляція реформ”

У середині січня президент Порошенко представив нового намісника в Одеській області – Максима Степанова. Під час представлення він гостро критикував попередника Степанова на цій посаді – грузинського екс-президента і реформатора Михайла Саакашвілі. Той, мовляв, реформ не провів, а лише займався піаром. Однією з ключових осіб у команді Саакашвілі була заступник голови Одеської ОДА та керівник Одеської митниці Юлія Марушевська. У листопаді 2016-го Марушевська подала у відставку, звинувативши голову Державної фіскальної служби України Романа Насірова у блокуванні реформ та підтримці системної корупції. Своєю чергою, Насіров заявив (уже після звільнення Марушевської), що ініціював проти неї розслідування за підозрою у корупції. Що діється в найбільшій області України, розповіла Юлія Марушевська, яка після відставки повернулася до громадської роботи.

Вспомните новость: Месть Насирова. Марушевская подозревается в коррупции

– Як виглядає зараз ваш конфлікт із Насіровим?

– Насіров ініціював дисциплінарні провадження щодо моєї роботи. Крім того, за час моєї роботи він видав п’ять доган, які я оскаржую в суді, як і процедуру мого звільнення.

– А в чому, власне, вас звинувачують?

– Знайшли бюрократичні зачіпки. Наприклад, ми запустили «гарячу лінію» на митниці, то мене тепер звинувачують, що я кудись невчасно повідомила про це, не мала права цього робити. Нашою метою було створити найзручніші умови для бізнесу, причому зробити це максимально в межах українського законодавства. І ми цього досягли.

Українська економіка дуже потерпає, хоч і демонструє мінімальний ріст після сильної рецесії. Аби вона почала розвиватися, держава має хоча б не заважати. Наша робота була спрямована на те, щоб пожвавити економіку, поліпшити бізнес-клімат, максимально спростити процедури і запалити перед бізнесом зелене світло. Ми отримали гарні результати. За рік зареєстрували на Одеській митниці 640 нових компаній; компанії відкривали в регіоні нові офіси, магазини. Бізнес бачив, що немає ніяких вимагань хабарів на митниці, що через нас усе можна робити легально.

У Насірова інші цілі. Прикриваючись надходженнями до бюджету, він висуває проти мене цілком безпідставні звинувачення. Він каже, що почне проти мене кримінальне провадження. Це смішно, бо, по-перше, у нього немає таких повноважень, він не суд і не прокурор. По-друге, його звинувачення притягнуті за вуха.

– Змушування команди Саакашвілі до відходу від керівництва Одещиною і ваше звільнення з митниці спрямовані на те, щоб відновити корупційні схеми?

– Так. Українська митниця – це тотально вражений та інфікований організм. Ми пробували його локально вилікувати.

Регіональні митниці є в кожній області. Всього їх зараз – 25. Плюс окремо енергетична та митниця для великих платників податків. В Україні діє правило, що бізнес може обирати, на якій митниці оформлювати товар. Через Одеську митницю в Україну заходить 65% всіх українських товарів. Але тільки 20% із них оформлюють в Одесі. Решту – в інших областях. Ми створили альтернативу корупційній системі. Таку собі діру в павутинні. Бізнес міг оформлюватися, наприклад, у Житомирі, але мав аргумент: якщо його вчасно не оформлять, то він поїде в Одесу. Ми стали ворогом для всієї корумпованої системи. Бо для чого людині платити хабар, якщо все можна зробити чесно? Ми вибудували систему: якщо хочеш чесно працювати, то тобі зручніше це зробити з нами. Але якщо не хочеш, то можеш деінде на іншій митниці зекономити через корупційні схеми. Ми запропонували альтернативу.

Корупційний потік завжди був потужний в одеських портах. В області діє п’ять морських портів. Там на митниці працює близько 1400 осіб. Обсяг товарів у контейнерах, які проходять через Одеську митницю, – величезний. Те, що протягом року з цього потоку не «гризли» гроші, стало для певних кіл великою проблемою. Як мені казали напівжартома, «ти їм надто дорого обходишся». Відтак великі кошти, які раніше розподілялися по кишенях чиновників, не розкрадали. Ці гроші не виводили в офшори, не витрачали на дорогі будинки та інші розкоші. Коли вдалося усунути команду Саакашвілі, все повернулося на свої місця.

Згадайте новину: Марушевська: ДФС "кришує" горіхову мафію

– Тож яку державу прагне збудувати Порошенко в Україні?

– Порошенко, попри передвиборчі обіцянки про нову Україну, не готовий ані будувати нову країну, ані жити по-новому, ані діяти за новими принципами. Він – особа, породжена попередньою системою, особа, яка мислить категоріями старої, гнилої пострадянської системи координат. Він не може створити якісно нову, модерну державу. На жаль, у нього немає й політичної волі збудувати сучасну, розвинену державу, в існуванні якої зацікавлений кожен громадянин України.

– Що вдалося зробити команді Саакашвілі за період керування Одеською областю?

– Наскільки дозволили обставини, ми показали, що можна зробити навіть за божевільного спротиву. Можу більше сказати про роботу митниці. Це те, що відчула на собі, коли більшість енергії витрачаєш не на те, щоб створювати щось нове, а на протистояння державній машині. Це дуже прикро. На митниці ми зробили багато того, що не було зроблено більше ніде в країні, – гарантували компаніям із хорошою репутацією розмитнення за годину, транзит за 12 хвилин, зменшили до мінімуму кількість необґрунтованих оглядів, суворо контролювали своїх митників, набрали сотні нових працівників, багатьох старих звільнили… Все це робили всупереч, а не завдяки допомозі центральних органів влади. Це третина з того, що можна було б зробити за цей період. Якби більшість часу не витрачали на протистояння, а отримували хоча б якусь підтримку, то можна було б зробити значно більше, збудувати дієву, сучасну систему світового рівня. А так – намагалися запустити щось нове в рамках старої системи.

І ще… Ми почали розбудовувати трасу Одеса–Рені. Вона дуже важлива для регіону. Знаю, бо сама родом звідтіля, з цього закутка Бессарабії. Це, можна сказати, забута частина України, там десятиліттями нічого не будували, для тамтешніх людей відновлення доріг – гарний символ присутності української держави. Були запущені поромні переправи. Насправді багато всього було зроблено. Нові інфраструктурні об’єкти, новий термінал аеропорту в Одесі. Багато нових людей прийшли із Саакашвілі. Керівники 23 районів Одещини були набрані за прозорим конкурсом. Ці люди, які відчутно струсонули область. Кожен запустив свої проекти. Наприклад, у Лиманському районі відкрили освітні вузлові центри. Прискорився розвиток туристичного бізнесу.

Ми намагалися пробити стіну головою, аби перейти від старого до нового. Коли, наприклад, намагались скористатися міжнародним програмним забезпеченням від ООН, то мені з ДФС надійшов лист, що за це передбачена кримінальна відповідальність і починається дисциплінарне провадження. Це смішно, бо спочатку ініціативу погоджують на рівні президента і нижче, а потім починають перекручувати. Такі дурні ігри, які забирають час і сили, не дають змоги показати результат.

– Може тому в Україні й не відбуваються реформи, а маємо радше якесь тупцювання на місці?

– Те, що відбувається в Україні, я назвала б симуляцією реформ. Як тільки нашому уряду щось треба від Заходу, то відразу інтенсифікується імітація реформаторської активності. На жаль, багато ключових змін у нас лише вдають.

Про які реформи можемо говорити, якщо керівник обласної митниці отримує 3000 гривень? Це трохи більше 100 доларів на місяць. А це митниця, яка щомісяця перераховує до бюджету близько мільярда гривень. За 3000 гривень навіть тяжко прожити той місяць в Одесі. Тому, очевидно, всі люди, які працюють на таких посадах, – корумповані.

Інакше незрозуміло, що вони там роблять? Постійні телефонні дзвінки серед ночі, бо десь пропало світло, щось прибуло, понад дві тисячі осіб у підпорядкуванні, ти весь час на зв’язку, величезна відповідальність – і така зарплатня… Я даю приклад однієї посади. А в нас міністри заробляють 12000 грн. З чого почнуться реформи, чиїми руками будемо їх робити, якщо не створена елементарна база – команда управлінців?

Де-не-де є поступ. Але лише на тих напрямках, які особливо не шкодять інтересам великих кланів. Наприклад, чому немає реформи на митниці? Бо, якщо вона відбудеться, один із найбільших корупційних потоків буде перекрито. Якщо буде податкова реформа, то ще один великий потік буде перекрито.

Якимось дивом наче почали потроху наводити лад в нафтогазовій сфері. Це безпека держави, це можна вважати позитивом. Щодо держзакупівель – теж є гарні новини. Тобто якісь кроки є, але це все відбувається точково, часто на низькому рівні, у невеликих масштабах. Хотілося б, щоб ці зміни були комплексними і стосувалися також найбільш чутливих для людей і бізнесу систем – прокуратури, суду… Того, що може зв’язати руки клановій системі.

Вспомните новость: Насиров ликвидировал таможенное детище Саакашвили в Одесской области

– Що це за клани, хто їх представляє?

– Це наша управлінська верхівка. Не знаю точної структури цих кланів. Це зв’язка політиків і великого бізнесу, ці люди нерозривно поєднані. У нас політика стає бізнесом і все це будується на корупції. Немає такого уявлення, що політика – це державотворення.

– Що змінилося на Одещині за два місяці після відставки Саакашвілі й призначення головою облдержадміністрації Максима Степанова?

– Відбувається загальний та бадьорий відкат назад. Щодо митниці, то отримую багато дзвінків від бізнесу зі скаргами, що повертаються конкретні суми хабарів, які вимагають на митниці, знову все йде через особу, щодо якої я подавала скаргу про корумпованість. Ця людина виконує зараз функції начальника Одеської митниці – Генадій Іваненко. Коли я прийшла, він був заступником. Його впіймали на гарячому, на хабарі. Подала документи, щоб його звільнили. Не мала повноважень його звільняти. Це функція керівництва Державної фіскальної служби. Його ж не звільнили, а повернули до керівництва…

Наша команда перевела документообіг ОДА в онлайн-режим. Зараз там знову повертаються паперові журнали обліку, бюрократія радянського типу. Якщо маєш намір зустрітися з інвестором, треба попередньо записуватись, сповіщати про це аж Адміністрацію Президента. Повертається абсурд…

– В чому специфіка Одеської області? Чим вона назагал відрізняється від решти областей?

– І подібностей, і відмінностей багато. У ній ті самі проблеми, що і в інших областях. Специфіка в тому, що область перебуває у зоні ризику через російські експансіоністські інтереси. Вона – між підконтрольним Росії Придністров’ям і анексованим нею ж Кримом. Буджак, він же Південна Бессарабія – чутлива до сепаратистських настроїв місцевість, де помітне збурення окремих общин. Коли люди там об’єднуються начебто для захисту інтересів національних меншин, насправді під цим прикриттям запускаються неоднозначні процеси. Там залишається реальною загроза зовнішньої агресії. Це регіон із підвищеним ризиком.

Водночас це туристичний регіон. Наразі, якщо приїхати на море, там усе спокійно. Минулого року кількість туристів подвоїлася. Літо минуло нормально. Але якщо мислити стратегічно, то в ці території треба вкладати кошти, розвивати їх. Це регіон з великою перспективою. Тут чи не останні в Європі незаймані пляжі, величезні піщані коси, фантастичний рекреаційний потенціал.

А ще Одещина могла б стати важливим міжнародним транспортним вузлом. Одеська область має стати частиною так званого «шовкового шляху» між Китаєм і Євросоюзом. Якщо ці проекти розвивати, то регіон буде просто золотий. Але зараз, на жаль, ще маємо доволі багато проблем. Відчуваю також різницю між Одесою та Києвом. В Одесі більший вплив місцевих «царьків», які десятиліттями там верховодять…

– Отже специфіка – в поєднанні бізнесу, політики та криміналітету із загрозою сепаратизму?

– Навіщо далеко ходити, якщо в мера Одеси Геннадія Труханова, крім українського, ще два паспорти – грецький і російський. Він має бізнес, який заробляє на державних проектах. Володіє офшорними компаніями.

Труханов заробляв навіть на елементарному – перекривав дорожніми знаками вільний в’їзд в порт, щоб весь транспорт їхав через його приватний термінал. Кожна машина мала платити йому 500-600 грн. Це мільйони гривень на рівному місці. Нам довелося поборотися, аби знову відкрити безкоштовний проїзд. Це дрібниця, одна з багатьох речей, про які можна розказувати. Бізнес Труханова тісно пов’язаний з Росією і це велика небезпека…

– Влада у Києві з цим мириться?

– На жаль, схоже на те, що тут київська й одеська влади підтримують одна одну.

– Яку ж тоді державу будують Порошенко і київська влада?

– Вони нічого нового не будують. У цьому й проблема: вони оберігають старі схеми, завдяки яким продовжують смоктати соки з цієї землі.

Інтерв'ю: Марушевская: Система сконструирована так, чтобы таможенники оставались на грани выживания и были вынуждены красть

– І який вихід із цього зачарованого кола?

– Насправді маленький поступ є. Не той, який ми очікували на Майдані. Є певні зрушення в головах людей. Але ніхто за нас нічого не зробить. Всі ці зміни будуть відбуватися довго, болісно і складно.

Вихід у тому, що люди мають активно працювати, а громадянське суспільство – діяти. Коли 10-15% людей почнуть не просто думати і говорити, а й робити правильні речі, коли кожен почне активно брати участь у суспільному житті, а не тільки «лайкати» у Facebook, почне створювати осередки на локальному рівні, проводити реформи знизу, і згодом виходити на державний рівень, тоді будуть помітні зміни.

Важливо, щоб почали виникати нові політичні сили – з нормальними людьми, прозорим фінансуванням. Щоб виникали молоді партії, конкурували між собою, створювали програми, завойовували довіру. Потім за них мають голосувати люди. Усе це зможе рухати країну вперед.

Для прогресу потрібні також вільні медіа. Україні, де найбільші медіа-ресурси – олігархічні, важко вийти із зачарованого кола. Наш суперник у владі має великі ресурси. У нас же багато хороших ідей, на реалізацію яких бракує ресурсів. Наприклад, людина могла б працювати на державу, але там немає гідної оплати, тому вона йде в приватну сферу. Треба, щоб крок за кроком ці люди – чесні, професіональні, патріотичні, порядні – змогли ухвалювати рішення і, зрештою, вийшли на рівень, де реально щось вирішується.

Розмовляв Ігор Тимоць

Довідка

Юлія Марушевська – активістка Євромайдану. Автор англомовного звернення «I Am a Ukrainian» із поясненням, чому люди вийшли на вулиці, й закликом допомогти українцям у боротьбі з диктатурою. Відео стало «вірусним» і зібрало понад 8,7 млн переглядів на YouTube, завдяки чому Юлія стала одним із облич Революції гідності.

Народилася 2 жовтня 1989 року в селі Щербані Миколаївської області, в дитинстві багато часу провела в селі Садове на Одещині, звідки походить рідня. У 2012-му закінчила КНУ ім. Т. Шевченка, спеціальність – українська мова і література, німецька мова, кваліфікація – магістр з української мови і літератури. У 2014-му була учасником літньої програми Українського наукового інституту Гарвардського університету. У 2015-му як запрошений дослідник вивчала політичні науки, зокрема, процеси реформування і державотворення, у Стенфордському університеті. Аспірантка Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка.

Була в команді намісника Президента в Одеській області Михайла Саакашвілі. З червня по вересень 2015-го очолювала Агентство інвестицій і розвитку Одеської ОДА. З липня по вересень 2015-го – заступник голови Одеської ОДА. У жовтні 2015-го президент Порошенко призначив Юлію Марушевську керівником Одеської митниці. 14 листопада 2016 року написала заяву про звільнення з посади. 17 листопада глава Державної фіскальної служби Роман Насіров звільнив її з посади.

У шлюбі з комерційним директором телеканалу «24» Маркіяном Процівим.

Джерело: PolUkr