Якщо обидві сторони спору звільнені законом від сплати судового збору, то суд незалежно від змісту рішення НЕ стягує судовий збір як з позивача, так і з відповідача - платить держава (ВСУ від 31 травня 2017р. у справі № 6-3077цс16)

Фабула судового акту: Визначальне рішення ВСУ, яке ламає беззаперечний принцип обов’язкової оплати судового збору однієї із сторін. Суддя: «Бо це ж бюджет, як я можу…!». Все таки виявляється, що випадки, коли судовий збір сплачується за рахунок держави існують і на практиці, а не лише по закону. Проте, з’ясували ми тільки цю зрозумілу річ лише на рівні ВСУ після трьох наполегливих оскаржень.

В цій справі обидві сторони відповідно до пункту 9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» мали пільги щодо сплати судового збору, і були звільнені від його сплати. Тобто, позивач подав позов про визнання права особистої власності на автомобіль і НЕ сплатив судовий збір. Далі, суд першої інстанції ухвалив рішення на користь позивача і вирішуючи питання розподілу судових витрат стягнув з відповідача судовий збір в сумі 243 грн 60 коп. в дохід держави. Відповідач незважаючи на невеличкість суми, що називається «пішов на принцип» і оскаржив усе аж до Верховного. ВСУ скасував рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій в частині розподілу судових витрат, і питання стягнення судового збору із сторони у цій справі «відійшло у небуття».

Аналізуйте судовий акт: Навіть якщо і виграєш суд, то судовий збір не стягнеш з відповідача, який законом звільнений від його сплати?! (ВСУ від 28 лютого 2017р. у справі № 21-3829а16)

Довідка про заборгованість із виплати заробітної плати є підставою для звільнення від сплати судового збору за подання позову оскільки підтверджує скрутний стан позивача (ВАСУ від 03 листопада 2016р. у справі № К/800/18502/16)

За подання апеляційної чи касаційної скарги при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення судовий збір НЕ сплачується (ВСУ від 13 грудня 2016 р. у справі 306/17/16-а)

Споживачі за позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав, належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (справа № 565/236/16-ц, 24.05.17)

ТЕМА: Це остаточно! Позов про захист права споживача звільняється від сплати судового збору на усіх стадіях судового розгляду. Лист ВССУ від 09.08.2017р. № 93- 1517/0/4-17

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-3077цс16: Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

За положеннями статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки судового збору, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, не звернув уваги на зазначені норми закону, безпідставно не застосував норму пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» до спірних правовідносин, за якою відповідачку, яка є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, звільнено від сплати судового збору, й безпідставно вирішив питання про стягнення з неї судового збору.

Крім того, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17 квітня 2006 року.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» інваліди Великої Вітчизняної війни звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватись за рахунок держави.

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю.

Позивач зазначав, що в липні 2008 року він придбав автомобіль марки «Тойота Камрі», 2008 року випуску, за власні кошти, працюючи в органах Міністерства внутрішніх справ України та викладаючи у навчальному закладі.

Посилаючись на те, що автомобіль придбано за час фактичного припинення шлюбних стосунків з відповідачкою, позивач просив визнати цей автомобіль його особистою власністю.

Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 30 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав за ним право особистої власності на автомобіль «Тойота Камрі», 2008 року випуску; стягнув із ОСОБА_2 243 грн 60 коп. судового збору в дохід держави.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 травня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року залишила без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року ОСОБА_2 просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку зі статтею 88 ЦПК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ОСОБА_2 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня, 23 листопада 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_2 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 360⁴ ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17 квітня 2006 року; відповідачка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 20 червня 2012 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що з відповідачки підлягають стягненню 243 грн 60 коп. судового збору в дохід держави, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня, 23 листопада 2016 року, наданих заявницею для порівняння, міститься висновок про те, що особи, які є інвалідами ІІ групи, що доведено належними доказами, звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку зі статтею 88 ЦПК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.

Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір – це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

За положеннями статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такі ж по суті висновки містяться й у судових рішеннях, наданих заявницею для порівняння.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки судового збору, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, не звернув уваги на зазначені норми закону, безпідставно не застосував норму пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» до спірних правовідносин, за якою відповідачку, яка є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, звільнено від сплати судового збору, й безпідставно вирішив питання про стягнення з неї судового збору.

Крім того, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17 квітня 2006 року.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» інваліди Великої Вітчизняної війни звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватись за рахунок держави.

Зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, що відповідно до статті 360⁴ ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій частині, оскільки сторони звільнено від сплати судового збору.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 360³, статтею 360⁴ ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року та рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2015 року скасувати в частині розподілу судових витрат.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Підписи суддів: