07.07.2017 | Автор: Олександр Боков Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено (справа № 6-159цс15, 27.05.2015)

Фабула судового акту:  Ця судова справа розглядалась судовими інстанціями майже два роки. Остаточне рішення в ній прийняв Верховний Суд України, який також сформував відповідну правову позицію, що викладена нижче.

Серед  позовних вимог особливої уваги заслуговує вимога  товариства з обмеженою відповідальністю до іншого товариства та групи фізичних осіб  про визнання на підставі ст. 387-388 ЦК України права власності  на ряд об’єктів нерухомості та витребування майна із чужого незаконного володіння.

З огляду на встановлені обставини, суд першої, апеляційної та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що новостворене нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їхньою волею і вони не мають можливості в інший, ніж за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно та витребувати його з чужого незаконного володіння відповідачів, суд задовольнив частково вимоги обох товариств, хоча в установленому порядку зазначене нерухоме майно не прийняте в експлуатацію, право власності за ними не зареєстроване, а зареєстроване за іншими особами - відповідачами у справі.

За висновком ВСУ ця обставина має принципове значення, оскільки:

ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва;

- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;

- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації;

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак, у цій справі позивачами не було надано доказів уведення об'єктів нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права, тому задоволенні позовів обох товариств  ВСУ відмовив

ПРАВОВА  ПОЗИЦІЯ ВСУ  у справі № 6-159 цс15: Визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено"

Аналізуйте судовий акт: Об’єкт нерухомого майна не введений в експлуатацію не може бути переданий забудовником в іпотеку третій особі без згоди інвестора будівництва (ВСУ від 30 березня 2016р. у справі № 6-3129цс15)

Майнове право – це «ПРАВО ОЧІКУВАННЯ» - обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об’єкта цивільних прав. (ВСУ у справі 6-265цс16)

За змістом договору купівлі-продажу майнових прав немає підстав для визнання за інвестором прав на нерухоме майно (об’єкт інвестування) на підставі статей 331, 392 ЦК України (ВСУ у справі № 6-290цс16 від 16 березня 2016р.

 

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року                                                                                                                                                              м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І., суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння та за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвін" до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_17 ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою ОСОБА_14 та ОСОБА_16 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (далі - ТОВ "Херсонавтотранс" або товариство) звернулося до суду із зазначеним позовом мотивуючи вимоги тим, що 3 вересня 2009 року з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу відповідних об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 5,2 га. Позивач указував, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним на підставі частини третьої статті 91, статей 93, 202, частини першої статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), оскільки генеральний директор ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_19 не був уповноваженою особою цього товариства, вийшов за межі повноважень, наданих статутом товариства, та не мав права на укладення зазначеного договору. Крім того, цей договір не відповідає вимогам статті 209, частини третьої статті 210, статей 640, 657 ЦК України, оскільки не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації.

Посилаючись на те, що майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" вибуло з володіння товариства поза його волею, позивач просив суд на підставі статей 331, 392 ЦК України визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна бази відпочину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та на підставі статей 1212, 1213 ЦК України витребувати їх із чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які в подальшому придбали їх за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, а саме кафе (літ. "С") площею 231,3 кв. м, будівлю охорони (літ. "Т") площею 39,9 кв.м, вбиральні (літ. "Ф", "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В", "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач № 9, огорожі № 4-8, фундамент (літ. "У"); в ОСОБА_16 витребувати їдальню (літ. "Б") площею 403,6 кв. м; у ОСОБА_15 - будиночок відпочинку (літ. "Е").

Збільшивши позовні вимоги, ТОВ "Херсонавтотранс" просило визнати недійсними всі наступні договори купівлі-продажу щодо спірного нерухомого майна.

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвін" (далі - ТОВ "Сідвін") звернулося до суду з позовом до ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, в якому просило визнати за ним право власності на нерухоме майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме будівлю кафе (літ. "С") площею 231, 3 кв.м, будівлю їдальні (літ. "Б") площею 403, 6 кв.м та витребувати на підставі статей 387-388 ЦК України у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будівлю кафе (літ. "С"), а в ОСОБА_16 - будівлю їдальні (літ. "Б").

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2014 року, позов ТОВ "Херсонавтотранс" задоволено частково. Визнано за ТОВ "Херсонавтотранс" право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю охорони (літ. "Т"), вбиральні (літ. "Ф" та "Х"), будиночки відпочинку (літ. "В, "Г", "Д", "Ж", "З", "И", "К", "Л", "М", "Н", "Р"), пожежний водонакачувач № 9, огорожі № 4-8, фундамент (літ. "У"). Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на користь ТОВ "Херсонавтотранс" зазначене нерухоме майно. Витребувано з володіння ОСОБА_15 на користь ТОВ "Херсонавтотранс" будиночок відпочинку (літ. "Е").

Позов ТОВ "Сідвін" задоволено. Визнано за ТОВ "Сідвін" право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю кафе (літ. "С") площею 231,3 кв.м та будівлю їдальні (літ. "Б") площею 403, 6 кв.м Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 на користь ТОВ "Сідвін" зазначене нерухоме майно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року касаційні скарги ТОВ "Херсонавтотранс", ОСОБА_14 та ОСОБА_16 відхилено, рішення районного суду та ухвала апеляційного суду залишені без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року ОСОБА_14 та ОСОБА_16 порушують питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції, ухвали апеляційної та рішення суду першої інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовів з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 387 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявники посилаються на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року (справа № 6-48364св14), 12 лютого 2015 року (справа № 6-332св15) та 26 лютого 2015 року, в яких на їхню думку по-іншому застосована зазначена норма права.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26 липня 1990 року Радою Міністрів УРСР згідно з розпорядженням № 301-р Херсонському територіально-виробничому об'єднанню "Херсонавтотранс" (далі - ХТВО "Херсонавтотранс") надано земельну ділянку для будівництва пансіонату на 400 місць у с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області. На підставі зазначеного розпорядження ХТВО "Херсонавтотранс" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2 га для будівництва пансіонату в оздоровчій зоні Каркініт. З дати отримання земельної ділянки в постійне користування ХТВО "Херсонавтотранс" розпочало будівництво пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_1".

29 липня 1996 року наказом регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області № 920 створено відкрите акціонерне товариство "Херсонавтотранс" (далі - ВАТ "Херсонавтотранс") шляхом перетворення ХТВО "Херсонавтотранс" та відповідно до акта прийому-передачі державного майна від 4 вересня 1996 року № 187 передано цілісний майновий комплекс ХТВО "Херсонавтотранс" відкритому акціонерному товариству та визнано останнього правонаступником. При перетворенні ХТВО "Херсонавтотранс" у ВАТ "Херсонавтотранс" останньому були передані в тому числі об'єкти незавершеного будівництва бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в с. Більшовик.

27 травня 2008 року ВАТ "Херсонавтотранс" реорганізовано у ТОВ "Херсонавтотранс" з правом правонаступництва.

21 травня 1990 року Черкаським обласним ремонтно-будівельним трестом "Черкасрембуд" та ХТВО "Херсонавтотранс" укладено договір № 4 про спільне будівництво пансіонату на 400 місць в с. Більшовик Голопристанського району Херсонської області, якому надано назву "ІНФОРМАЦІЯ_1".

З 1997 року будівництво зазначеного пансіонату здійснюється правонаступниками зазначених підприємств, а саме ВАТ "Херсонавтотранс" та закритим акціонерним товариством "Мехрембуд" (далі - ЗАТ "Мехрембуд").

У 2000 році до будівництва зазначеного пансіонату залучено дочірнє підприємство "Сідвін" (далі - ДП "Сідвін") ЗАТ "Мехрембуд", правонаступником якого є ТОВ "Сідвін".

З метою визнання права власності на об'єкти пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_1" з урахуванням внесків і досягнутої домовленості сторін ЗАТ "Мехрембуд" і ВАТ "Херсонавтотранс" було укладено додаткову угоду від 1 лютого 2006 року, згідно з умовами якої прийнято рішення про розподіл бази відпочинку, а саме: ЗАТ "Мехрембуд" відведено будівлю їдальні, четвертий поверх у спальному корпусі № 2 та 50 % вартості спального корпусу № 1, а ВАТ "Херсонавтотранс" - огорожу, перші три поверхи в спальному корпусі № 2, силову мережу, дорогу, свердловину, водопровід, тротуар, туалет, літній майданчик (кафе) та 50 % вартості спального корпусу № 1.

8 листопада 2006 року ВАТ "Херсонавтотранс" і ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд уклали договір про сумісну діяльність, згідно з пунктом 2.1 якого сторони домовилися про те, що до оформлення прав власності на будівлю і споруди теплопункту, свердловину, водонапірну башту та інше майно використання і утримання всіх систем водопостачання, електропостачання та каналізаційних систем здійснюється ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" і ВАТ "Херсонавтотранс" у співвідношенні до загальних затрат: 2/3 - ВАТ "Херсонавтотранс" і 1/3 - ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд".

З урахуванням здійснених сторонами внесків у будівництво угодою від 4 березня 2009 року ВАТ "Херсонавтотранс" та ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" розподілили між собою збудовані ними об'єкти бази відпочинку, в результаті чого: ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" відведено будівлю їдальні, четвертий поверх спального корпусу, 1/3 огорожі, 1/3 силової мережі, 1/3 дороги, 1/3 водопроводу, літній майданчик (бар), свердловину, в тому числі водонапірну башту, 1/3 тротуару, а ВАТ "Херсонавтотранс" - 2/3 огорожі, перші три поверхи спального корпусу № 2, 2/3 силової мережі, 2/3 дороги, 2/3 водопроводу, вбиральню, фундамент спального корпусу № 1.

Ці обставини встановлені постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2011 року та відповідно до приписів частини третьої статті 61 ЦПК України є встановленими і доказуванню не підлягають.

Проте під час ухвалення зазначеного рішення на підставі ст. 331 ЦК України суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку з відсутністю доказів державної реєстрації за ТОВ "Херсонавтотранс" та ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" права власності на будівлі і споруди бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" правові підстави для визнання за ними права власності на нерухоме майно відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 26 серпня 2009 року № 57/1 ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" надано дозвіл на оформлення права власності на збудовані ним об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлі їдальні (літ. "Б"), кафе (літ. "С") бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" та зобов'язано Голопристанське бюро технічної інвентаризації видати ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" свідоцтво про право власності на зазначені об'єкти.

21 вересня 2009 року під час звернення до Голопристанського бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" отримало відмову, оскільки зазначені об'єкти нерухомості вже були зареєстровані за ВАТ "Херсонавтотранс" на підставі рішень господарського суду Херсонської області від 6 лютого 2008 року, від 2 жовтня 2008 року, які протягом 2009-2010 років були скасовані, а за результатами їх нового розгляду в задоволенні позовних вимог ТОВ "Херсонавтотранс" та ТОВ "Мехрембуд" відмовлено (рішення господарського суду Херсонської області від 6 серпня 2010 року та 7 липня 2010 року, які набрали законної сили).

16 березня 2010 року ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" повторно звернулося до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації із заявою про скасування реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості за ТОВ "Херсонавтотранс", видачу свідоцтва на право власності та реєстрацію права власності за ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд", однак листом від 1 квітня 2010 року їх повідомлено про неможливість реєстрації права власності на перелічені вище об'єкти нерухомості за ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд", оскільки ТОВ "Херсонавтотранс" здійснило відчуження цих об'єктів іншим особам, на яких і зареєстровано право власності.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20 серпня 2013 року позов ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" про визнання права власності на частину об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишено без розгляду з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту завершення будівництва і введення в експлуатацію зазначених об'єктів.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2009 року визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, укладений 3 вересня 2009 року у простій письмовій формі між ТОВ "Херсонавтотранс" та ОСОБА_10 й ОСОБА_9, визнано за останніми право власності на спірні об'єкти нерухомого майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", у тому числі й на об'єкти нерухомості, перелічені в рішенні виконкому Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 26 серпня 2009 року № 57/1.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2009 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Однак до ухвалення цього рішення 1 лютого 2010 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 уклали договори купівлі-продажу зазначених об'єктів з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які у свою чергу 19 травня 2010 року продали це майно ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а останні 23 червня 2010 року та 18 серпня 2010 року продали частину зазначеного майна ОСОБА_16 та ОСОБА_15, за якими на спірне нерухоме майно на час вирішення спору і зареєстровано право власності.

Зазначене встановлено рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року, яким скасовані рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 18 квітня 2012 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня 2012 року та відмовлено ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" у позові до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, третя особа - ТОВ "Херсонавтотранс", про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Підставою для відмови в позові стало те, що за умовами письмової угоди від 3 вересня 2009 року, яка за висновком суду не потребує нотаріального посвідчення і в установленому законом порядку не спростована, відповідачі придбали будівельні матеріали, використані продавцем до завершення будівництва бази відпочинку.

У той самий час рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 2 грудня 2013 року, в задоволенні позовних вимог ДП "Сідвін" ЗАТ "Мехрембуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 3 вересня 2009 року відмовлено з тієї підстави, що оспорюваний договір не був укладений.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21 березня 2011 року визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Херсонавтотранс" від 25 травня 2009 року та 26 червня 2009 року про продаж частки статутного капіталу товариства, яка перебуває у його володінні, а також продаж часток учасників товариства приватному підприємству "Плодове" (далі - ПП "Плодове"), вихід учасників із його складу та прийняття до складу учасників ПП "Плодове", перерозподіл часток статутного капіталу товариства, переобрання генерального директора товариства та затвердження нової редакції статуту, на підставі чого було зареєстровано зміни до статуту ТОВ "Херсонавтотранс", визнано недійсним унесення змін до установчих документів та змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Херсонавтотранс", внесених до ЄДРПОУ 7 липня 2009 року з моменту внесення змін, визнано недійсними договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства, зобов'язано виконавчий комітет Херсонської міської ради в особі державного реєстратора внести до ЄДРПОУ запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Херсонавтотранс", відновивши становище, яке існувало до 25 травня 2009 року.

Крім того, встановивши, що рішенням господарського суду Херсонської області від 23 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2013 року, визнано, що протягом періоду з 26 червня 2009 року до 6 березня 2012 року ТОВ "Херсонавтотранс" не мало легітимного керівника та виконавчих органів, суд дійшов висновку про незаконність відчуження 3 вересня 2009 року спірного майна керівником товариства, обраним 26 червня 2009 року рішенням нелегітимних загальних зборів учасників цього товариства.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, ухвалюючи на підставі статей 331, 386, 387, 388, 392 ЦК України рішення у справі, яка переглядається, з яким погодились апеляційний та касаційний суди, дійшов таких висновків:

- на земельній ділянці, наданій у постійне користування попереднику ТОВ "Херсонавтотранс" - ХТВО "Херсонавтотранс" за рахунок спільних коштів цього товариства та ТОВ "Сідвін" створено нове нерухоме майно бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а тому воно належить їм на праві власності у частках, визначених їхньою угодою;

- оскільки належна ТОВ "Херсонавтотранс" частка нерухомого майна вибула 3 вересня 2009 року з його володіння на підставі недійсної угоди поза волею товариства, а право власності за ОСОБА_9 і ОСОБА_10 зареєстроване за судовим рішенням, яке згодом скасоване, то це майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, за якими це майно зареєстровано на праві власності, - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16;

- належне ТОВ "Сідвін" за угодою про спільну діяльність новостворене нерухоме майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, оскільки це майно вибуло із його володіння поза його волею, а товариство не мало можливості через об'єктивні причини зареєструвати це майно у зв'язку з його реєстрацією на інших осіб, які набули на нього права.

Отже, дійшовши висновку про те, що новостворене нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їхньою волею і вони не мають можливості в інший, ніж за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно та витребувати його з чужого незаконного володіння відповідачів, суд задовольнив частково вимоги ТОВ "Херсонавтотранс" та ТОВ "Сідвін", хоча в установленому порядку зазначене нерухоме майно не прийняте в експлуатацію, право власності за ними не зареєстроване, а зареєстроване за іншими особами - відповідачами у справі.

При цьому суд не врахував положення частин третьої, четвертої статті 92 ЦК України.

Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилаються у своїй заяві ОСОБА_14 та ОСОБА_16, суд касаційної інстанції зазначив що:

- для застосування статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачами того факту, що вони є власниками нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року у справах № 6-48364св14 та № 6-332 св15;

- позивачем не доведено, що спірне нерухоме майно введене в експлуатацію, що позивач здійснив його державну реєстрацію і що позивач є власником спірного нерухомого майна, а тому положення статті 387 ЦК України до спірних правовідносин не можна застосовувати (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року в справі № 6-47917св14).

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права - статті 387 ЦК України у поєднанні з нормами статей 331, 392 цього Кодексу, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак, у справі, яка переглядається, позивачами не надано доказів уведення об'єктів нерухомого майна бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

Визнання ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11.

За таких обставин суд неправильно застосував норму статті 392 ЦК України та безпідставно ухвалив рішення про визнання за позивачами права власності на спірне майно.

У зв'язку із цим не можна погодитись із рішенням суду про витребування цього майна з володіння відповідачів, оскільки позови про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України підлягають задоволенню у випадках, коли у власника (володільця) майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно, в той час як позивачі у встановленому законом порядку право власності на новостворене майно не набули.

З огляду на викладене вимоги позивачів про визнання недійсними угод щодо купівлі-продажу зазначеного майна не підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , підпунктом "а" частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_14 та ОСОБА_16 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовів товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвін" відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини 1 статті 355 ЦПК України.

Головуючий Л.І. Григор'єва Судді:В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема            

17
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення