Відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг на оплату електроенергії особам, звільненим за віком, хворобою або вислугою років, має здійснюватися без обмежень норм споживання (справа № 0870/5751/12,10.05.2016)

Фабула судового акту: Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові, що була винесена за результатами розгляду позову ВАТ «Запоріжжяобленерго» до управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації.

Зокрема, позивач вказував, що відповідач протиправно не відшкодовував витрати, пов'язані з наданням пільг таким категоріям споживачів електроенергії, як «Міліціонер на пенсії», «Пожежник на пенсії», яким ці пільги надаються в межах, визначених рядом законів (вказані в судовому рішенні), а всього в в сумі 25 723 грн 37 коп.

Окружний адміністративний суд постановою, яку апеляційний адміністративний суд залишив без змін, позов задовольнив, зазначивши, що встановлені для визначеної категорії осіб певні соціальні пільги, компенсації і гарантії є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права. Але Вищий адміністративний суд України не погодився з таким рішеннями і виніс рішення про відмову в задоволенні позову.

Крапку в цьому питанні поставив ВСУ, залишивши без змін рішення судів першої і апеляційної інстанції. ВСУ керувався тим, що відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008» щодо надання подібних пільг, компенсацій та гарантій обмежується обсягом бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ, визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008).

Маючи на увазі схільність влади до такого рода "економії", це судове рішення може бути актуальним і в наступному.

Отже відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг на оплату електроенергії працівникам міліції, державної кримінально-виконавчої служби та/чи іншій категорії осіб, встановленій законом, звільнених за віком, хворобою або вислугою років, має здійснюватися без обмежень норм споживання.

Маючи на увазі схільність влади до такого рода "економії", це судове рішення може бути актуальним і в наступному.

Аналізуйте судовий акт: Пенсії колишнім міліціонерам повинні перераховуватись на підставі діючого грошового забезпечення поліцейських (Октябрський районний суд м. Полтави А. Г. від 7 жовтня 2016р., суддя Савченко А. Г.)

Інвалід - «чорнобилець» має право на виплату компенсації на бензин і обслуговування придбаного за власні кошти легкового автомобіля незалежно від того, чи клопотав він про безоплатне забезпечення його автомобілем (справа № 611/26/17 від 14.03.17)

Перерахунок споживачу оплати за послуги з водопостачання та водовідведення через суд та змушення КП надання інформації про витрати включені в тариф за період часу ( Рівненський міський суд Рівненської області від 11 квітня 2016р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 рокуи м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - ВАТ) до управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Управління праці) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У вересні 2012 року ВАТ звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними відмову Управління праці щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на таке відшкодування відповідно до статті 22 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 565-XII), статей 23, 24 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV), статті 26 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (чинного, на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 509-XII) як такі, що мають статус «Працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «Сільський працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «Міліціонер на пенсії», «Сільський міліціонер на пенсії», «Податковий міліціонер на пенсії», та відповідно до статті 22 Закону України від 17 грудня 1993 року № 3745-XII «Про пожежну безпеку» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3745-XII) - «Пожежник на пенсії»; зобов'язати Управління праці відшкодувати ВАТ витрати, пов'язані з наданням пільг за період з 1 грудня 2011 року по 1 червня 2012 року, в сумі 25 723 грн 37 коп.

На обґрунтування позову послалося на те, що станом на 1 червня 2012 року відповідач не відшкодовував витрати, пов'язані з наданням пільг таким категоріям споживачів електроенергії, як «Міліціонер на пенсії», «Пожежник на пенсії», яким вони (пільги) надаються в межах, визначених Законом № 565-XII та Законом № 3745-XII. Крім того, послалося на Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 щодо визнання неконституційними положень окремих законів, якими встановлювалися обмеження обсягу наданих пільг зазначеним вище пільговим категоріям споживачів.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 5 вересня 2012 року, яку Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2014 року залишив без змін, позов задовольнив. У цих рішеннях суди зазначили, що встановлені для визначеної категорії осіб певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України є загальнообов'язковими і однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 вересня 2015 року скасував рішення судів попередніх інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Отже, як визнав суд, відповідач діяв відповідно до закону, в межах повноважень та бюджетних ресурсів, наданих йому державою, тому підстав для задоволення позову немає.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України ВАТ з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у заяві робиться посилання на постанову Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року (справа № К/800/45180/13), в якій йдеться про те, що управління праці та соціального захисту населення зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані із наданням пільг по сплаті електроенергії працівникам міліції, державної кримінально-виконавчої служби, податкової служби, пожежникам на пенсії, звільненим за віком, хворобою або вислугою років поза межами встановлених норм.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону № 565-XII працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.

Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону № 565-XII, а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

У статті 26 Закону № 509-XII визначено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону № 565-XII Законом України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»

За статтею 22 Закону № 3745-XII особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті за жилу площу, комунальні послуги, а також паливо в межах норм, встановлених законодавством, за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 68, 69 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у статтю 22 Закону № 565-XII були внесені зміни про те, що пільги по оплаті комунальних послуг надаються «в межах норм, встановлених законодавством» (доповнення до частини четвертої цієї статті); «Пільги на безплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами працівникам міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, а також пільги працівникам міліції по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50-процентною знижкою надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника міліції за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» (нова частина шоста цієї статті). Частину першу статті 24 Закону № 2713-IV доповнено абзацом другим про те, що «Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ».

Проте Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пунктів 68, 69 розділу II Закону № 107-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційними).

Отже, положення статті 22 Закону № 565-XII і статей 23, 24 Закону № 2713-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, давали право особам, на яких поширювалася дія цих Законів, на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

З матеріалів справи убачається, що за період з 1 грудня 2011 року по 1 червня 2012 року позивач подавав Управлінню праці акти звірки рахунків нарахованих сум та субсидій населення за енергопостачання за період грудень 2011 року - червень 2012 року. Відповідач відшкодовував нараховану позивачем плату за спожиту електроенергію з 50-відсотковою знижкою лише на обсяг електроенергії в межах норм споживання у розмірі 75 кВт/год, тобто в межах норм, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1996 року № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» оскільки вважає, що відшкодування заборгованості за спожиту електроенергію понад показник необхідного споживання - 75 кВт/год має здійснюватись громадянами самостійно без урахування 50-процентної знижки.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Частиною другою статті 21 цього Закону визначено, що окремо визначаються нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення.

Згідно з додатком № 3 до Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3511150) передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, електроенергії.

Аналіз наведених норм права з урахуванням ретроспективного правового регулювання відносин у сфері соціального захисту громадян та системного і логічного з'ясування змісту цих норм дає підстави для висновку, що безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають законодавчо закріплені права громадян, зокрема й ті, які встановлюють певні соціальні пільги. Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг на оплату електроенергії працівникам міліції, державної кримінально-виконавчої служби та/чи іншій категорії осіб, встановленій законом, звільнених за віком, хворобою або вислугою років, має здійснюватися без обмежень норм споживання.

Наведене розуміння зазначених норм права в обсязі встановлених у справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, переконує в тому, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють відносини щодо пільгової оплати комунальних послуг, встановлених законом для певної категорії осіб. При цьому суд недоречно відзначив наявність можливості обмеження (звуження) соціально-економічних прав учасників відносин із надання комунальних послуг, встановлених законом, посилаючись на неспроможність їх фінансового забезпечення.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Нормативне тлумачення статті 22 Закону № 565-XII, статей 23, 24 Закону № 2713-IV в контексті змісту фактичних обставин справи дає підстави для задоволення заяви ВАТ про скасування як незаконного рішення суду касаційної інстанції та залишення в силі рішень судів попередніх інстанцій, що були помилково скасовані судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький