Підтвердження досвіду адвокатської діяльності копіями судових рішень НЕ є порушенням адвокатської таємниці (від 11 квітня 2017р. у справі № 21-317а17)

Фабула судової справи: ВСУ признал правильным вывод Высшего административного суда Украины о том, что требование ВККС относительно предоставления кандидатом на должность судьи Верховного Суда, являющегося адвокатом, копий судебных решений в подтверждение опыта профессиональной деятельности адвоката, а именно — осуществления представительства в суде и/или защиты от уголовного обвинения, не противоречит принципам и основам адвокатской деятельности.

В декабре 2016 года один из кандидатов на должность судьи Верховного Суда обратился в Высший административный суд Украины с иском, в котором просил признать незаконными Положения о проведении конкурса на занятие вакантной должности судьи, утвержденного решением ВККС от 2 ноября 2016 года № 141/зп-16, и Условий проведения конкурса на занятие вакантных должностей судей кассационных судов в составе Верховного Суда, утвержденные решением ВККС от 7 ноября 2016 года № 145/зп-16, в части требования о подтверждении профессиональной деятельности адвоката по осуществлению представительства в суде и/или защиты от уголовного обвинения, копиями судебных решений и других процессуальных документов. Также истец просил признать противоправным решением об отказе в допуске к участию в конкурсе.

2 февраля 2017 года отказал в удовлетворении заявленного иска.

Пересматривая постановление ВАСУ, Верховный Суд Украины также указал, что кандидатом указанных документов ВККС не является нарушением установленной частью 3 статьи 22 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» обязанности хранить адвокатскую тайну.

Комментар надано: ЮП

Аналізуйте судовий акт: Отримати інфо про зміст скарг поданих на клієнта до контролюючого органу можна на підставі адвокатського запиту, а у випадку відмови – штраф на відповідальну посадову особу держоргану (Оболонський районний суд м. Києва від 5 грудня 2016р.)

Прояв неповаги до суду у випадку притягнення до адмінвідповідальності має бути конкретизований у протоколі та відповідати диспозиції ст. 185-3 КУпАП (Апеляційний суд Запорізької області від 6 грудня 2016р. у справі № 316/1216/16-п)

Адвокатський запит допомагає персоналізувати посадовців органу казначейства для притягнення їх до крим. відповідальності за невиконання рішення суду про стягнення коштів (Справа № 805/2567/16-а)

За відписку на адвокатський запит на начальника патрульної поліції ЯК І НА УСІХ ІНШИХ накладається штраф за КУпАП (Садгірський районний суд м. Чернівці від 12 липня 2016р., суддя Тріска А. І.)

Ігнорування адвокатського запиту: суд визнає але закриває провадження у звязку із закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП (Апеляційний суд Київської області від 17 жовтня 2016р. у справі №362/3117/16-п)

У випадку відписки на адвокатський запит суд накладає штраф на посадову особу швидко та без обовязкової явки правопорушника (Святошинський районний суд м. Києва від 22 липня 2016р., суддя Миколаєць І. Ю.)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС) – Білопольської Н.А., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВККС про визнання незаконними Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 2 листопада 2016 року № 141/зп-16 (далі – Положення), та Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, які затверджено рішенням ВККС від 7 листопада 2016 року № 145/зп-16 (далі – Умови проведення конкурсу), в частині визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

1 визнати незаконним підпункт 4 пункту 4.2 Положення;

2 визнати незаконним абзац перший підпункту 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу, а саме в частині: «копії судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення»;

3 визнати протиправним рішення ВККС від 5 грудня 2016 року № 52вс-16 про відмову ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зобов’язати ВККС на найближчому засіданні колегії прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеному рішенням ВККС від 7 листопада 2016 року;

4 опублікувати повідомлення на офіційному веб-сайті ВККС про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеному рішенням ВККС від 7 листопада 2016 року; матеріали справи кандидата ОСОБА_1 сформувати в досьє кандидата на посаду судді та провести спеціальну перевірку стосовно нього та інші дії у межах конкурсу на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС від 7 листопада 2016 року, як це передбачено Положенням.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що викладена в підпункті 4 пункту 4.2 Положення та у підпункті 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу вимога про надання копій судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, є такою, що суперечить вимогам закону: частині першій статті 19 Конституції України; пункту 2 частини другої статті 21, статті 22 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VІ); частині четвертій статті 81 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ). У зв’язку з цим позивач вважав, що ВККС вчинила протиправні дії та порушила його право на участь у конкурсі.

Суд установив, що 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС як особа, яка відповідає вимозі пункту 3 частини першої статті 38 Закону № 1402-VІІІ (адвокат), із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням ВККС від 5 грудня 2016 року № 52/вс-16 ОСОБА_1 відмовлено у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на те, що на порушення приписів пункту 3 частини першої статті 38 Закону № 1402-VІІІ, пункту 4.2 розділу 4 Положення та пункту 6 Умов проведення конкурсу кандидат не надав доказів на підтвердження щонайменше десятирічного досвіду професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, а саме: не надав копій судових рішень у справах, в яких він брав участь як адвокат; копій договорів про правову допомогу за 2006–2010 роки, на які посилається кандидат в анкеті; відомостей щодо судових справ, в яких він брав участь як адвокат на підставі довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005–2009 роки, копії яких він надав до ВККС.

Вищий адміністративний суд України постановою від 2 лютого 2017 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що позивач надав ВККС витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, сформований 20 листопада 2013 року, що значно передувало часу його звернення до ВККС (22 листопада 2016 року), тому, як зазначив суд, цей документ обґрунтовано не був прийнятий ВККС, оскільки він не міг підтверджувати ні наявність відповідного запису в реєстрі, ні чинність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а отже, – наявність статусу адвоката на момент подання до ВККС заяви про проведення кваліфікаційного оцінювання.

Документів, що підтверджували б здійснення представництва в суді або захисту від кримінального обвинувачення за безпосередньої участі ОСОБА_1, ВККС надано не було. Зокрема, не надано копій судових рішень у справах, в яких він брав участь як адвокат; копій договорів про правову допомогу за 2006–2010 роки, на які посилається кандидат в анкеті; відомостей щодо судових справ, в яких він брав участь як адвокат на підставі довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005–2009 роки, копії яких було надано ним до ВККС, що також не заперечується позивачем.

Що стосується посилань позивача на незаконність Положення та Умов проведення конкурсу в частині необхідності надання копій судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, то суд зазначив, що така вимога повністю узгоджується з вимогами до кандидата на посаду судді Верховного Суду, що визначені Законом № 1402-VІІІ.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2017 року та ухвалити нову – про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника ВККС, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок призначення на посаду судді <…> Верховного Суду за спеціальною процедурою передбачено у статті 81 Закону № 1402-VІІІ.

Згідно з частиною другою цієї статті на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.

З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді <…> Верховного Суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до ВККС:

1) письмову заяву про проведення кваліфікаційного оцінювання;

2) документи, визначені пунктами 2–13 частини першої статті 71 цього Закону;

3) документи, які підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно (частина четверта статті 81 Закону № 1402-VІІІ).

При цьому частиною п’ятою цієї ж статті встановлено, що ВККС, зокрема, на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді <…> Верховного Суду та формує його досьє.

Вимоги до кандидата на посаду судді Верховного Суду передбачені статтею 38 Закону № 1402-VІІІ, згідно з якою суддею Верховного Суду може бути особа, яка, зокрема, відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше десять років.

Згідно зі статтею 79 Закону № 1402-VІІІ конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу (частина перша цієї статті).

Положення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади судді затверджується ВККС (частина друга цієї статті).

Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС (частина четверта цієї ж статті).

На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ ВККС 2 листопада 2016 року затвердила Положення, відповідно до підпункту 4 пункту 4.2 якого досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення підтверджується свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю, витягом з реєстру адвокатів та документами, зокрема, копіями судових рішень та іншими процесуальними документами.

Така ж вимога міститься і в Умовах проведення конкурсу.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ВККС відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 81 Закону № 1402-VІІІ правомірно визначила у Положенні та Умовах проведення конкурсу перелік документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, зокрема, включила до цього переліку копії судових рішень та інші процесуальні документи.

Отже, доводи заявника про те, що ВККС не мала права вимагати від кандидатів на посаду судді Верховного Суду документи, не зазначені у статті 71 Закону № 1402-VІІІ, а єдиним документом для підтвердження щонайменше десятирічного досвіду професійної діяльності адвоката є анкета на посаду судді, колегія суддів вважає безпідставними.

ОСОБА_1 у своїй заяві посилається й на те, що вимога ВККС надати для підтвердження професійної діяльності адвоката копії судових рішень спонукає його всупереч вимогам чинного законодавства до порушення обов’язку зберігати адвокатську таємницю.

Колегія суддів не може погодитися з цими доводами з огляду на таке. Відповідно до статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-ІV «Про доступ до судових рішень» (далі – Закон № 3262-ІV) усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі <…>.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр). Реєстр – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі <…> (стаття 3 цього Закону).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 3262-ІV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Водночас адвокатською таємницею відповідно до частини першої статті 22 Закону № 5076-VІ є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Отже, вимога ВККС щодо надання кандидатом на посаду судді Верховного Суду, який подав заяву про участь у доборі як особа, що відповідає вимозі пункту 3 (адвокат) частини першої статті 38 Закону № 1402-VІІІ, копій судових рішень на підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката, а саме здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, не суперечить принципам та засадам адвокатської діяльності, а надання кандидатом зазначених документів ВККС не є порушенням встановленого частиною третьою статті 22 Закону № 5076-VІ обов’язку зберігати адвокатську таємницю.

У заяві йдеться і про те, що Вищий адміністративний суд України, розглядаючи справу, проігнорував вимоги частини третьої статті 2 КАС, оскільки не звернув увагу на очевидні порушення відповідачем прав ОСОБА_1.

На думку колегії суддів, таке твердження є безпідставним.

Як видно з матеріалів справи, суд дотримав положень частини третьої статті 2 КАС та належним чином перевірив оскаржені ОСОБА_1 рішення ВККС на предмет їх відповідності вимогам, що пред’являються до них. Правильно встановивши обставини справи та оцінивши докази, які є в ній, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВККС не вчиняла протиправних дій та не приймала незаконних рішень.

Не можна погодитись і з наведеними у заяві доводами про те, що ВККС та суд, який розглядав справу, поклали на позивача не передбачені чинним законодавством обов’язки.

Так, статтями 71 та 81 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що саме кандидат на посаду судді, а не будь-хто інший, має подати до ВККС усі необхідні документи, на підставі яких ВККС встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді <…> Верховного Суду.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2017 року ухвалена на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у справі, відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», частиною шостою статті 171¹, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підписи суддів: