Жодними нормативними актами не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території. (ВСУ, справа № 6-51цс17, 12.04.17)

Фабула судового акту: Майже три роки існує проблема захисту прав людини на неконтрольованих Україною територіях Луганської і Донецької областей. Весь цей час держава намагається формувати стратегію щодо внутрішньо переміщених осіб, але погіршення безпекової ситуація на Донбасі заважає розв'язанню гуманітарних завдань на цій території.

Ця, розглянута Верховним Судом України, справа стосується саме цих питань. Предметом позову, з яким громадянин звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області, було стягнення невиплачених щомісячних страхових виплат.

Позивач зазначив, що під час виконання трудових обов’язків він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого йому було встановлено 50 % стійкої втрати працездатності безстроково, у зв’язку із чим призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 1 тис. 764 грн 49 коп. З червня 2014 року виплати, на його думку незаконно, були припинені, у зв’язку із чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачені щомісячні страхові виплати: за травень 2014 року у розмірі 352 грн 90 коп., а з червня 2014 року по січень 2016 року включно – по 1 тис. 764 грн 49 коп. щомісячно, а всього – 35 тис. 642 грн 70 коп.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької в задоволенні позову відмовлено. В подальшому це рішення було скасоване судом апеляційної інстанції, з чим також погодився і ВССУ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, ці судові інстанції виходили з того, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Втім, Верховний Суд України, скасувавши рішення судів апеляційної і касаційної інстанції, залишив в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що із червня 2014 року по теперішній час м. Макіївка Донецької області знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції , відповідач свою діяльність там не здійснює. Відповідно до чинного законодавства страхові виплати здійснюються особам, які переселилися або переміщені з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг за їх фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО. Оскільки позивач таку довідку не надав, то відсутні дані про його постійну реєстрацію на іншій території України поза межами території проведення АТО, і , як наслідок, - відсутні правові підстави для здійснення страхових виплат.

При цьому ВСУ сформував наступну правову позицію.

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17

Державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду потерпілим на виробництві, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО.

Їх права захищено Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», актами Кабінету Міністрів України, іншим нормативно-правовими актами.

На законодавчому рівні визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення вказаних територій під контроль органів державної влади.

Отже, жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення невиплачених щомісячних страхових виплат за заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про перегляд рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (далі – Відділення) про стягнення невиплачених щомісячних страхових виплат.

Позивач зазначав, що під час виконання трудових обов’язків він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого йому з 12 жовтня 2005 року встановлено 50 % стійкої втрати працездатності безстроково, у зв’язку із чим було призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 1 тис. 764 грн 49 коп.

У травні 2014 року йому було виплачено лише 1 тис. 411 грн 59 коп., а з червня 2014 року виплати незаконно припинено, у зв’язку із чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачені щомісячні страхові виплати: за травень 2014 року у розмірі 352 грн 90 коп., а з червня 2014 року по січень 2016 року включно – по 1 тис. 764 грн 49 коп. щомісячно, а всього – 35 тис. 642 грн 70 коп.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_1 заборгованість зі щомісячних страхових виплат за період з 1 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року в розмірі 22 тис. 197 грн 39 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року касаційну скаргу Відділення відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень Відділення просить скасувати ухвалені у справі рішення суду касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 46, 47 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень Відділення посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року та 7 листопада 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що висновком МСЕК від 12 жовтня 2005 року позивачу встановлено 50% втрати працездатності безстроково, призначено страхові виплати в розмірі 50% його середнього заробітку, що у 2014 році складало 1 тис. 764 грн 49 коп. Починаючи з червня 2014 року страхові виплати були припинені.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні підстави для отримання страхових виплат. Так, із червня 2014 року по теперішній час м. Макіївка Донецької області знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі – АТО), відповідач свою діяльність там не здійснює. Страхові виплати здійснюються особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися, переміщені з тимчасово окупованої території, району проведення АТО або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг за їх фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО. Оскільки позивач таку довідку не надав, то відсутні дані про його постійну реєстрацію на іншій території України поза межами території проведення АТО, і , як наслідок, - відсутні правові підстави для здійснення страхових виплат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Разом з тим в іншій справі з подібних правовідносин, судове рішення в якій надано заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суд, на відміну від справи, яка переглядається, зробив висновок про те, що Відділення діяло в межах, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а права позивача, який не перемістився з тимчасово окупованої території та не став на облік як внутрішньо переселена особа, не порушені, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Призначення та сплата страхових виплат потерпілим на виробництві внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд ) відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселились з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 5 червня 2014 року) передбачено, що у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

Національний банк України (далі – НБУ) постановою від 23 липня 2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей з 24 липня 2014 року запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи.

Постановою від 6 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов’язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв’язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451.

У пункті 1 розділу III цього Порядку зазначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII, а також Закону України від 16 вересня 2014 року № 1680-VII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» м. Макіївка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією.

Відділення на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 595, з 2 лютого 2014 року переміщено із зони проведення АТО й на теперішній час зареєстроване у м. Слов’янську.

Отже, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суди встановили, що ОСОБА_1 до Відділення із заявою про виплату щомісячних страхових виплат не звертався, на облік як внутрішньо переміщена особа не ставав.

При переміщенні Відділення із зони проведення АТО усі документи щодо діяльності Фонду у тому числі особисті справи потерпілих на виробництві, залишилися на непідконтрольній території.

Позивач за новим місцем знаходження Відділення не звертався, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав.

Державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду потерпілим на виробництві, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Їх права в повній мірі захищено Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», актами Кабінету Міністрів України, іншим нормативно-правовими актами. На законодавчому рівні також визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення вказаних територій під контроль органів державної влади.

Отже, жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі.

За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2016 року підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2016 року скасувати, рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року залишити в силі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Підписи суддів