Арбітражний керуючий (ліквідатор) підприємства, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією (Справа № 2-а/130/17/14,30.03.15)

Фабула судового акту: Питання виникло у зв’язку з розглядом судами адміністративного позову колишнього працівника ВАТ до Управління пенсійного фонду України, в якому позивач изнати протиправним та скасувати рішення пенсійного фонду про припинення виплати їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Як видно зі змісту судових рішень, пенсійний фонд мотивував своє рішення відсутністю документів, що підтверджують характер роботи цього робітника. Під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що пенсійним органом проводилась зустрічна перевірка документів по ВАТ, які знаходяться на зберіганні в архіві, якою виявлена відсуність будь - якіх документів, які б підтверджували характер роботи відповідача, зокрема накази про закріплення за певними ділянками робіт, документи про технологію виробництва, тощо по вказаному заводу на зберігання до архівної установи не передавались.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься наказ «Про внесення змін до трудової книжки ….. (позивача – О.Б.)», виданий арбітражним керуючим, який апеляційний суд оцінив як такий, що прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч вимогам чинного законодавства України. З цих підстав ця судова інстанція і відмовила у задоволенні позову, взявши до уваги лише ті відомості, що внесені до трудової книжки позивача.

Втім, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у цій справі суди апеляційної і касаційної інстанції неправильно застосували положення статті 62 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», у зв’язку з чим ухвали цих судів скасовані. В силі залишене рішення суду першої інстанції, яким позов був задоволений.

При цьому ВСУ зазначив, що що арбітражний керуючий (ліквідатор) підприємства, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією. Вагомості цьому висновку додає та обставина, що у чинній Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 р. № 58, виправлення виявлених помилок має бути виконано відповідною посадовою особою того підприємства, де було зроблено неправильний чи неточний запис. Якщо підприємство, на якому було здійснено неправильний запис, ліквідовано, відповідні зміни до трудової книжки працівника вносить правонаступник цього підприємства і засвідчує печаткою та підписом, а у випадку, коли немає правонаступника — вища організація, якій було підпорядковане підприємство, а в разі і її відсутності — обласний архів чи державний архів м. Києва.

В якості зауваженнч варто сказати, шо в рішенні відсутнє посилання на норми Закон від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до ст. 4 якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Аналізуйте судовий акт: Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є, зокрема, документальне підтвердження результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. (ВССУ, справа № К/800/6787/13, 07.09.16)

Непроведення або порушення строків проведення атестації не є підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії за списком № 2 (Постанова ВСУ у справі №21-307а14 від 16 вересня 2014р.)

Список № 2 или как воспользоваться своим правом выйти на песию раньше.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області (далі – управління ПФУ), третя особа – відкрите акціонерне товариство (далі – ВАТ) «Жмеринський завод «Сектор», про визнання дій незаконними та зобов’язання поновити виплату пільгової пенсії,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління ПФУ, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24 січня 2014 року про припинення виплати їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2; зобов’язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, період роботи з 18 травня 1982 року по 6 жовтня 1997 року у ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» токарем на точінні металевих виробів абразивними кругами сухим способом, який безпосередньо зайнятий обдиранням, точінням, різанням, шліфуванням металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, та поновити виплату їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-ХІІ) з часу припинення виплати такої пенсії. Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788‑ХІІ та пунктом 2 розділу ХV Закону України від 9 липня 2003 року № 1058‑IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) у зв’язку з відсутністю документів, які підтверджують характер роботи, як робітнику (незалежно від найменування посад), зайнятому на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, є протиправними.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» токарем на точінні металевих виробів абразивними кругами сухим способом, який безпосередньо зайнятий обдиранням, точінням, різанням, шліфуванням металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, з 18 травня 1982 року по 6 жовтня 1997 року.

Відповідно до затвердженого наказом директора ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» від 19 серпня 1996 року № 211 списку робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (погодженого спільно адміністрацією та профкомом підприємства), за списком № 2 серед загальних професій до нього включено, зокрема, робітників цеху 2, які зайняті на обдирці, заточці, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом. Цей вид роботи передбачено Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (був чинним на час виникнення спірних відносин).

Рішенням управління ПФУ від 24 січня 2014 року позивачу припинено виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв’язку з відсутністю документів, які підтверджують характер роботи, як робітнику (незалежно від найменування посад), зайнятому на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановою від 19 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2014 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив: постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2014 року скасував та прийняв нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 квітня 2015 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року з підстави неоднакового застосування цим судом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року у справі № К/800/49902/14, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 червня 2015 року цю справу допущено до провадження.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року підлягає задоволенню з таких підстав.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2014 року у справі № К/800/49902/14, наданій заявником на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд зазначив, що суди встановили, що ОСОБА_4 разом із заявою про призначення пенсії подала копію трудової книжки, довідку від 18 квітня 2011 року, що уточнює особливі умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, які містяться в матеріалах пенсійної справи № 153735, виданої арбітражним керуючим ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», а також наказ директора заводу «Сектор» від 19 серпня 1996 року № 211, відповідно до якого атестація робочих місць за умовами праці на заводі «Сектор» проводилась вперше у 1996 році.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 працювала токарем на точінні металевих виробів абразивними кругами сухим способом та безпосередньо була зайнята обдиранням, точінням, різанням, шліфуванням металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не надав належних доказів щодо правомірності прийняття рішення Комісії по розгляду спірних питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 21 лютого 2014 року № 16 про припинення ОСОБА_4 виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13–14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, – за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі – Порядок, постанова № 422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов’язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності – вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що арбітражний керуючий (ліквідатор) підприємства, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією.

Таким чином, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував положення статті 62 Закону № 1788-ХІІ, у зв’язку з чим ухвала Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року підлягають скасуванню.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Виходячи зі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, що переглядається, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає необхідним залишити в силі помилково скасовану постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2014 року.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року скасувати, постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 березня 2014 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підписи суддів