Військовослужбовці та їх сім’ї не позбавлені права на приватизацію квартири на території військового містечка, маючи на увазі, що на цей час відсутній перелік закритих військових містечок (ВССУ, справа № 183/7852/15ц,08.02.17)

Фабула судового акту: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу (відповідач, КЕВ) про відмову у приватизації квартири; визнати протиправною бездіяльність КЕВ; зобов'язати КЕВ як орган приватизації вирішити питання щодо приватизації ним разом із сім'єю квартири, розташованої на території військового містечка.

Позов судом задоволений, апеляційною і касаційною інстанціями судове рішення залишено без змін. Судами визнано безпідставним посилання відповідача на ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якою не підлягають приватизації, у тому числі квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Суд обґрунтовано вважав, що затверджений начальником Генерального Штабу - Головнокомандуючим Збройними силами України «Перелік закритих військових містечок» суперечить наказу Міністра оборони України «Про безоплатну передачу військового майна у комунальну власність територіальних громад», який має вищу юридичну силу і на теперішній час є чинним. При цьому суд правильно врахував, що зазначений Перелік не зареєстрований належним чином в Міністерстві юстиції України, тому він не може вважатися таким, що набрав чинності, а визначення закритого військового містечка та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок, виключено з відповідного наказу МО України.

На підставі наявних у справі доказів суд обґрунтовано вважав, що квартира розташована на території відкритого військового містечка.

Отже рішення судів відповідає приписам Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-Х11, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого держава забезпечує військовослужбовців житловими приміщеннями у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України і іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військової службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються за умовою, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Аналізуйте судовий акт: Особа не втратила право на користування жилим приміщенням, оскільки не проживала у спірному житловому приміщенні з поважних причин, зокрема, заміни без його відому та згоди вхідних дверей та замку (ВССУ, справа № 296/6485/15-ц, 30.11.16)

Фізичне видворення власником і подальший недопуск особи до квартири, викидання її речей та заміна вхідних замків ще не означає юридичне позбавлення права особи на користування квартирою, якщо вона там зареєстрована (ВССУ, № 552/46/16-ц)

Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації (ВСУ від 16 листопада 2016 р., № 6-709цс16)

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї ( Постанова ВСУ №6-158цс14)

Для зняття особи, в тому числі неповнолітньої, з реєстрації необхідно рішення суду із приписом «позбавити права користування житловим приміщенням» - приписи «визнати право власності, звільнити та передати квартиру» такого права не дають (ВСУ)

Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ВСУ у справі № 6-14цс16 від 2 березня 2016р.)

Ухвала

іменем україни

08 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи: Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних сил України, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вжити заходів щодо приватизації квартири, за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська) про відмову у приватизації квартири; визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Дніпропетровська; зобов'язати КЕВ м. Дніпропетровська як орган приватизації вирішити питання щодо приватизації ним разом із сім'єю квартири та згідно з нормативно-правовими актами, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положенням про Порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, вжити заходів щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується позивачем на умовах найму у встановленому законом порядку на підставі ордера і знаходиться на території відкритого військового містечка смт Гвардійське.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він проходив військову службу та був забезпечений житловим приміщенням - квартирою № АДРЕСА_1, до якої він та члени його сім'ї вселилися на підставі ордера від 08 вересня 1976 року № 392, виданого Гвардійською квартирно-експлуатаційною частиною району (далі - Гвардійська КЕЧ). На підставі вищевказаного ордера 23 травня 2002 року між позивачем та Будинкоуправлінням № 2 Гвардійського КЕЧ укладено договір найму вказаної квартири, відповідно до п. п. 2.2.8, 2.2 якого позивачу надано право на приватизацію найманого житла відповідно до чинного законодавства. Згідно з наказом Міністерства оборони України від 01 листопада 2004 року № 897 його звільнено в запас у зв'язку зі скороченням штату із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення. Так, у липні 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо приватизації указаної квартири, проте відповідач своїм рішенням від 25 грудня 2015 року № 5301 відмовив йому в приватизації квартири із посиланням на лист заступника Генерального штабу Збройних сил України від 19 серпня 2013 року № 14492/С, згідно з яким житловий фонд смт Гвардійське не підлягає приватизації, оскільки згідно з переліком закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд, смт Гвардійське відноситься до закритих військових містечок. Проте, як зазначив позивач, згідно з листом заступника начальника Головного КЕУ Збройних сил України полковника ОСОБА_5 житловий фонд військових містечок АДРЕСА_1 не відносяться до військових містечок із статусом закритих і відповідно до ст. 32 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові приміщення можуть бути приватизовані мешканцями. Крім того, відповідно до наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» безоплатно передається у комунальну власність територіальним громадам смт Черкаське і смт Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Також позивач зазначив, що оскільки визначення поняття закритого військового містечка зникло з нормативно-правової бази Міністерства оборони України і у військовому містечку приватизація квартир законодавством України не заборонена, тому згідно зі ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Позивач додав, що станом на час звернення до суду з цим позовом він проживає в указаній квартирі, іншого житла не має, участі у приватизації житла з державного житлового фонду не брав.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення КЕВ м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року № 351 щодо відмови ОСОБА_4 у приватизації квартири АДРЕСА_1.

Визнано право на приватизацію ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано КЕВ м. Дніпропетровська як орган приватизації вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_4 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_1, згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 1999 року № 396.

Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі КЕВ м. Дніпропетровська просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-Х11 держава забезпечує військовослужбовців житловими приміщеннями у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України і іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військової службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються за умовою, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Судами установлено, що 15 вересня 2011 року наказом Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» визначено перелік майна, що безоплатно передається у комунальну власність територіальної громади смт Черкаське та смт Гвардійське, до якого включено в тому числі і житловий фонд.

Рішеннями сесії Черкаської селищної ради від 31 березня 2011 року № 1, 15 грудня 2011 року № 1-9, 19 квітня 2012 року № 1-12 надавалася згода на прийняття у комунальну власність територіальної громади об'єктів житлово-комунального фонду та соціальної сфери. Протягом 2011-2012 років рішеннями Черкаської і Гвардійської селищної ради прийнято до комунальної власності низку об'єктів військового майна згідно з наказом Міністра оборони України № 569.

У період липень-серпень 2013 року мешканці смт Черкаське і смт Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області звернулися із заявами до КЕВ м. Дніпропетровська як до органу приватизації в цих населених пунктах згідно з наказом Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 про прийняття рішення про приватизацію квартир.

19 серпня 2013 року начальником Генерального Штабу - Головнокомандуючим Збройними силами України підписано «Перелік закритих військових містечок» № 14492/С, яким смт Черкаське та смт Гвардійське віднесено до закритих військових містечок.

Незаконність відмови у прийнятті КЕВ м. Дніпропетровська рішення про приватизацію квартир у вищезазначених смт та підтвердження права мешканців житлових будинків смт Черкаське і смт Гвардійське на приватизацію установлено постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України.

Також установлено, що відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 квітня 2011 року № 215, та наказу Міністра оборони України від 03 липня 2013 року № 448 визначення закритого військового містечка та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок, виключено.

Згідно з Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 406/2011 «Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних сил України» начальник Генерального штабу не може скасувати своїм розпорядженням наказ Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569, який є чинним.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що затверджений начальником Генерального Штабу - Головнокомандуючим Збройними силами України «Перелік закритих військових містечок» від 19 серпня 2013 року № 14492/С суперечить наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у комунальну власність територіальних громад», який має вищу юридичну силу і на теперішній час є чинним. При цьому суд правильно врахував, що зазначений Перелік не зареєстрований належним чином в Міністерстві юстиції України, тому він не може вважатися таким, що набрав чинності та може бути застосованим.

На підставі наявних у справі доказів суд обґрунтовано вважав, що смт Гвардійське має статус відкритого військового містечка.

У зв'язку з цим суд обґрунтовано визнав безпідставним посилання відповідача на ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якою не підлягають приватизації, у тому числі квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Розглядаючи зазначений позов, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги відповідача та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що смт Гвардійське є закритим військовим містечком та цей житловий форд не підлягає приватизації, були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, вони спростовуються установленими судами обставинами та нормами матеріального права, а також зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного відповідача спростовуються установленими судами обставинами справи та положеннями Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», згідно з яким військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і квартирно-експлуатаційних служб.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

Ю.Г.Іваненко

А.В.Маляренко