Витребування майна, придбаного добросовісним набувачем на публічних торгах хоча и проведених з порушенням процедури є НЕЗАКОННИМ (№ 750/2872/16-ц від 08.11.2017)

Фабула судового акту: Особа звернулася до суду із позовом про витребування майна (квартири) із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказану квартиру з публічних торгів було продано іншій особі, яка у подальшому подарувала її третій особі.

Оскільки іншим рішенням суду вказані публічні торги було визнано недійсними, позивач вважає, що теперешній власник квартири володіє нею незаконно і позивач має право на її повернення з чужого незаконного володіння.

Рішенням місцевого суду такі позовні вимоги було задоволено. Обґрунтовуючи свою позицію райнний суд вказав, визнання публічних торгів недійсними є підставою і для визнання недійсним правочину щодо продажу квартири відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України з моменту його вчинення, оскільки майно вибуло з власності позивача поза його волею у результаті недійсного правочину.

Проте, апеляційний суд області вказане рішеня скасував та відмовив у задоволенні позову.

З таким рішенням погодився і ВССУ вказавши при цьому, що згідно ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Статтею 388 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав для витребування майна від добросовісного набувача, а саме якщо майно:було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Водночас ч. 2 ст. 388 ЦК України містить в собі виключення з вказаних підстав, а саме те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У вказаній справі реалізація спірної квартири відбулася у примусовому порядку у зв'язку з невиконанням позивачем у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу, а тому касаційний суд підстав для скасування рішення апеляційного суду не знайшов.

Аналізуйте судовий акт: При витребуванні майна із володіння особи на користь держави НЕ існує універсального критерію оцінки «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини» (ВСУ у справі № 3-109гс17)

Неоднаразовий перепродаж не врятує від витребування комунальної нерухомості від добросовісного набувача, якщо ця нерухомість вибула з володіння без рішення місцевої ради (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2776цс16)

У добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, тому спосіб захисту прав – визнання договору недійсним є неправильним (ВСУ від 30 листопада 2016р., № 6-2069цс16)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоСитнік О.М., суддів: Гримич М.К., Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року визнано недійсними проведений Чернігівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнор» (далі - ТОВ «Юнор») аукціон з реалізації належної йому квартири АДРЕСА_1, переможцем якого визнано ОСОБА_9, та свідоцтво про право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1, видане 15 липня 2011 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В.

Повернути спірну квартиру позивач не має змоги, оскільки квартира була продана ОСОБА_8, а 17 лютого 2016 року подарована ОСОБА_7 Вважаючи свої права як власника квартири порушеними, ОСОБА_6 просив витребувати квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_7

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2016 року позов задоволено частково. Витребувано на користь ОСОБА_6 з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, реєстровий № 5-5225 (а. с. 4, 5, т. 1).

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року визнано недійсним проведений Чернігівською філією ТОВ «Юнор» (протокол № 261026 від 10 червня 2011 року) аукціон з реалізації квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6, переможцем якого визнано ОСОБА_9; визнано незаконним свідоцтво про право власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1, видане 15 липня 2011 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. (реєстраційний № 4635), що зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 05 квітня 2012 року за реєстраційним № 11077234 (№ запису 16882 у книзі 213) (а. с. 6−9, т. 1).

Зазначеним рішенням встановлено, що недотримання ТОВ «Юнор» і Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції ч. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.8 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна при проведенні оспорюваного аукціону порушило права позивача, гарантовані йому ч. ч. 2, 3 ст. 321 ЦК України, а у силу ч. 1 ст. 215 ЦК України оспорюваний ОСОБА_6 аукціон є недійсним.

02 липня 2013 року ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу продав квартиру, придбану ним на аукціоні, ОСОБА_8 (а. с. 144−147, т. 1).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2014 року, у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення відмовлено (а. с. 177−183, т. 1).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 червня 2015 року, у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовлено (а. с. 169−176, т. 1)

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 грудня 2015 року, яка набрала законної сили, у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про витребування майна та визнання права власності провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

01 грудня 2015 року ОСОБА_8 подарувала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 (а. с. 128, 129, т. 1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року визнано аукціон з продажу квартири недійсним, з підстав недійсності правочину, правочин з відчуження спірної квартири на прилюдних торгах відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення - 10 червня 2011 року, тому підлягають захисту права позивача, як власника спірної квартири, яка вибула з його власності поза його волею, у результаті правочину, який визнаний недійсним внаслідок того, що судом було встановлено порушення порядку реалізації цього майна з прилюдних торгів, а отже, це є підставою витребування проданого майна від добросовісного набувача ОСОБА_7, який став власником такого майна на підставі безоплатного договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Вказаний у ч. 1 ст. 388 ЦК України перелік підстав, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Виключенням є закріплене у ч. 2 ст. 388 ЦК України правило, згідно з яким майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У справі встановлено, що реалізація спірної квартири відбулася у примусовому порядку у зв'язку з невиконанням позивачем у добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу.

У пункті 30 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав» роз'яснено, що застосовуючи положення ч. 2 ст. 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його у результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

Під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв'язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред'явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.

У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені.

Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, яка має враховуватися усіма судами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ч. 1 ст. 388 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, як на підставу для задоволення позовних вимог, не підлягає застосуванню, оскільки спірна квартира була продана у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а отже, для правильного вирішення спору необхідно застосувати норми ч. 2 ст. 388 ЦК України.

Крім того, право ОСОБА_7 є похідним від права на спірну квартиру ОСОБА_9, як її набувача на аукціоні, та ОСОБА_8, яка придбала квартиру за договором купівлі-продажу. ,Разом з тим рішеннями Деснянського районного суду м. Чернігова у позовах ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними та витребування майна відмовлено. Зазначені рішення є преюдиційними при розгляді цієї справи.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові ОСОБА_6 Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді