У випадку порушення зобов'язання, в якому кошти, виражені в еквіваленті в іноземній валюті, інфляційні втрати не стягуються, оскільки втрати від знецінення гривні відновлені еквівалентом іноземної валюти (справа № 423/468/16-ц, 11.10.17)

Фабула судового акта: Ця судова справа фактично демонструє класичний підхід до вирішення судами спорів, що стосуються оцінки дійсності кредитного договору, в якому сума кредиту визначена в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а також нарахування та стягнення з позичальника інфляційних втрат, викликаних невиконанням зобов’язання.

Рішенням апеляційного суду позов ТОВ «Порше Мобіліті» був задоволений частково, - стягнуто з позичальника на користь вказано товариства заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 991 грн. 51 коп. та інфляційні втрати у сумі 22 695 грн. 21 коп. за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. У задоволенні зустрічного позову позичальника про визнання кредитного договору недійсними відмовлено.

Судом касаційної інстанції це рішення в частині стягнення інфляційних втрат було скасувано, і у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення інфляційних втрат відмовлено.

Приймачі таке рішення, ВССУ керувався вже цілком усталеними правовими позиціями, а саме.

По-перше, - надання кредиту з визначенням його еквіваленту в іноземній валюті не суперечить вимогам ст. 533, 1056-1 ЦК України та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», більш того, - ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, а відтак, ці обставини не тягнуть за собою визнання кредитного договору недійсним.

По-друге, - у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що також підтверджується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Аналізуйте судовий акт: Несправедливі умови договору, це умови які призводять до істотного дисбалансу між договірними права та обов’язками сторін та є підставою для визнання такого договору недійсним (ВСУ від 8 червня 2016 р. у справі № 6-330цс16)

ВССУ: Не суперечить законодавству стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування грошима в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором; неустойка стягується в національній валюті (справа № 754/12040/15-ц, 04.10.17)

Стягнення боргу в іноземній валюті проводиться за курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом (ВСУ у справі № 6-284цс17 від 1 березня 2017р.)

Борги в іноземній валюті не індексуються на підставі статті 625 ЦК України (Постанова ВСУ від 27 січня 2016р. у справі № 6-771цс15)

Валютний кредитний договір визнано удаваним оскільки фактично кредит було надано у гривні. (Господарський суд Харківської області: суддя Аюпова Р. М.).

Валютний вклад та проценти на вклад стягуються з банку у валюті, а 3 % річних за ст.625 ЦК – виключно у гривні (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1286цс16)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

11 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

МостовоїГ.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та інфляційних втрат; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживачів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 03 липня 2012 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 61 165 грн. 74 коп., що на дату укладення договору еквівалентно 7 555,99 доларів США., для придбання автомобіля. Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 до цього договору вона додатково отримала кредитні кошти у розмірі 15 739 грн. 87 коп., що еквівалентно 1 926,78 доларів США, на оплату страхових платежів. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 26 січня 2016 року складає 70 991 грн. 51 коп. та яку вона, незважаючи на вимоги, не погасила.

Враховуючи викладене, ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 70 991 грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 695 грн. 21 коп. та збитки, пов'язані з підготовкою документів та представництва позивача у суді, у розмірі 6 тис. грн.

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому, посилаючись на те, що ТОВ «Порше Мобіліті» незаконно нарахував платежі за кредитом у доларах США та провів розрахунок погашення кредиту на основі обмінного курсу, ОСОБА_3 просила визнати кредитний договір від 03 липня 2012 року та п. п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 2.4 загальних умов кредитування, які є додатком до цього договору, незаконними, а також визнати графік погашення кредиту недійсним.

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 15 вересня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано кредитний договір від 03 липня 2012 року в частині обов'язку ОСОБА_3 здійснювати платежі на його виконання у сумі, розрахованій за відповідним обмінним курсом гривні, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту, відповідно до ст. 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до цього договору, недійсним. Визнано п. п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору від 03 липня 2012 року, недійсними. Визнано п. 2.4 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору від 03 липня 2012 року, у частині нарахування процентів за користування кредитом на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка повернення кредиту, недійсним. Визнано графік погашення кредиту за кредитним договором від 03 липня 2012 року недійсним. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2012 року у розмірі 70 991 грн. 51 коп. та інфляційні втрати у сумі 22 695 грн. 21 коп. за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. В іншій частині позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що визначення валюти договору та платежу за кредитом у еквіваленті іноземної валюти, зокрема до долара США, є порушенням положень ст. ст. 533 1056-1 ЦК України та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо отримання кредиту в національній валюті й такі умови є несправедливими.

Скасовуючи рішення районного суду, частково задовольняючи позов ТОВ «Порше Мобіліті» та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що кредит видавався у національній валюті, а визначення у договорі еквіваленту іноземної валюти відповідає вимогам ч. 2 ст. 533 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість нарахування на прострочену заборгованість інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України. У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції вважав зустрічний позов ОСОБА_3 безпідставним.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що 03 липня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 61 165 грн. 74 коп., що на дату укладення договору еквівалентно 7 555,99 доларів США., для придбання автомобіля.

Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 до цього договору вона додатково отримала кредитні кошти у розмірі 15 739 грн. 87 коп., що еквівалентно 1 926,78 доларів США, на оплату страхових платежів.

У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 70 991 грн. 51 коп., яку ОСОБА_3, незважаючи на вимоги, не погасила.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. ст. 526 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 02 липня 2014 року № 6-79цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року № 6-284цс17 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та безпідставно стягнув з ОСОБА_3 інфляційні втрати, оскільки предметом кредитного договору є грошові кошти у гривнях, проте встановлено їх еквівалент в доларах США. Тобто втрати від знецінення національної валюти ТОВ «Порше Мобіліті» відшкодовані урахуванням курсу долара США до гривні при стягненні кредитної заборгованості.

Отже, встановивши усі обставини справи, апеляційний суд неправильно застосував до правовідносин щодо стягнення інфляційних втрат норми чинного законодавства України, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України у взаємозв'язку зі ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Разом з тим, висновок суду апеляційної інстанції про те, що надання ТОВ «Порше Мобіліті» кредиту з визначенням його еквіваленту в іноземній валюті не суперечить вимогам ч. 2 ст. 533 ЦК України, а, відтак, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Таким чином, рішення апеляційного суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Розмір кредитної заборгованості ОСОБА_3 апеляційний суд визначив відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства України.

Доводи касаційної скарги в цій частині, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), висновків апеляційного суду не спростовують і на законність судового рішення не впливають.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції повно, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Порше Мобіліті» у цій частині.

Керуючись ст. ст. 336 337 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2016 року в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» із ОСОБА_3 інфляційних втрат скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат відмовити.

В іншій частині рішення апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2016 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

М.К.Гримич

Г.І.Мостова

І.М.Фаловська