25.11.2017 | Автор: Олександр Боков Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВССУ: Типовий договір про надання послуг з утримання будинку є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від його положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд (Справа № 753/8393/15-ц, 06.11.17)

Фабула судового акта: Кожен українець є споживачем житлово-комунальних послуг, але вкрай рідко зустрічаються такі, що вдаються до судового захисту своїх прав. Ця судова справа є певною ілюстрацією саме таких дій принципового громадянина, який зумів відстояти свої права .

Товариство з обмеженою відповідальністю, що здійснює  надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій (Товариство, відповідач) направив мешканцю будинку (споживач, позивач) пропозицію на укладення договору про надання послуг з управління, утримання будинку, споруд та прибудинкових територій. Оскільки проект договору не відповідав Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, позивач відмовився його підписувати і надіслав на адресу відповідача заяву  про згоду укласти договір на інших умовах та протокол розбіжностей до договору.

В подальшому позивач отримав повторну пропозицію  Товариства про укладення договору про надання послуг з управління та утримання будинку, до якого були внесені деякі зміни, але більшість пунктів договору залишені без змін. З огляду на це позивач підписав запропонований договір з протоколом розбіжностей, який направив Товариству, однак відповідач цей договір не підписав.

Ці обставини обумовили звернення споживача до суду з позовом, в якому він просив визнати укладеним договір, виключивши з нього ряду пунктів, що суперечать Типовому договору.

Рішенням районного суду в задоволенні позову було відмовлено, але суд апеляційної інстанції його скасував і ухвалив  нове рішення, яким визнав договір укладеним на умовах Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

ВССУ погодився з цим рішенням і зазначив, зокрема наступне.

З аналізу положень ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тобто укладення такого договору є обов'язком як споживача так і виконавця послуг, якщо такий договір відповідає типовому договору.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» крім істотних, договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умови, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Суд касаційної інстанції також послався на висновок Верховного Суду України, висловлений в постанові від 10 жовтня 2012 року в справі № 6-110цс12, згідно з яким у разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо договір відповідає Типовому, тому відмова споживача послуг від його укладення в цьому випадку суперечить закону (Справа № 910/14243/16, 16.05.17)

ВССУ: Розглядаючи справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (ВССУ від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12)

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг та відсутність членства в ОСББ не можуть бути підставою для звільнення споживача від їх оплати (справа № 212/4917/15-ц, 05.04.17)

Оплата за опалення місць загального користування у багатоквартирному будинку є ОБОВ'ЯЗКОМ власника квартири навіть якщо останній користується індивідуальним опаленням (ВСУу справі № 6-1207цс17 від 23.08.2017)

Неналежне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання є підставою для відшкодування виконавцем послуг власнику квартири майнової та моральної шкоди (ВССУ, № 638/9832/15-ц від 06.03.17)

Ухвала

іменем україни

06 листопада 2017 року                                                                                                                                                       м. Київ  

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О.,  Коротуна В.М.,  Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про визнання договору укладеним, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2», яке діє через представника Лепех Лесю Любомирівну, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати укладеним договір про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій від 27 січня 2014 року з ТОВ «Рада 2».

На обґрунтування вказаних вимог зазначав, що 30 жовтня 2013 року відповідач направив йому пропозицію на укладення договору про надання послуг з управління, утримання будинку, споруд та прибудинкових територій. Оскільки проект договору не відповідав Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, позивач відмовився його підписувати і надіслав на адресу відповідача заяву від 23 листопада 2013 року про згоду укласти договір на інших умовах та протокол розбіжностей до договору від 29 листопада 2013 року.

15 січня 2014 року позивач отримав повторну пропозицію ТОВ «Рада 2» про укладення договору про надання послуг з управління та утримання будинку, в розділ 4 якого були внесені зміни, але всі інші пункти договору залишені без змін. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він 27 січня 2014 року підписав запропонований договір з протоколом розбіжностей, який направив ТОВ «Рада 2», однак відповідач цей договір не підписав.

Посилаючись на наведене та з урахуванням уточнень, просив визнати укладеним між ним та ТОВ «Рада 2» договір про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій від 27 січня        2014 року на умовах пунктів 1.2, 3.2.8, 3.3.4, 4.1, 5.1, 7.1, 7.4, 8.1, 8.2, 8.7, 8.9; виключити із договору про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій від 27 січня 2014 року пункти 3.3.6, 3.3.15, 3.3.16, 4.3; визнати договір про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій від 27 січня 2014 року укладеним між ОСОБА_4 і ТОВ «Рада 2» з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення.

Визнано укладеним між ТОВ «Рада 2» і ОСОБА_4 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на умовах Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ТОВ «РАДА 2», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

У статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Зазначеному обов'язку споживача кореспондує обов'язок виконавця підготувати та укласти зі споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону).

Форма зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу положень ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, статей 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком як споживача так і виконавця послуг, якщо такий договір відповідає типовому договору.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» крім істотних, договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умови, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що ТОВ «Рада 2» до проекту договору про надання послуг з управління та утримання будинку, споруд та прибудинкових територій були включені пункти не передбачені Типовим договором і на які не погоджувався ОСОБА_4, зокрема пункти 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10, якими встановлюються додаткові зобов'язання споживача та пункти 3.3.5-3.3.16, якими передбачено збільшення прав ТОВ «Рада 2».

При цьому, і наданий позивачем протокол розбіжностей від 27 січня    2014 року до проекту договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій також не повністю відповідає умовам Типового договору, оскільки містить вимогу про доповнення пункту 4.1 договору підпунктом 4.1.4, яким передбачається, що споживач несе відповідальність лише у випадку наявності його вини, яка встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 10 жовтня 2012 року в справі № 6-110цс12, уразі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Таким чином, встановивши, що обидві сторони виявляють бажання на укладення нового договору, однак не дійшли згоди щодо його умов, крім того, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком як споживача так і виконавця послуг, якщо такий договір відповідає Типовому договору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, шляхом визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на умовах Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2», яке діє через представника Лепех Лесю Любомирівну, відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:Т.О. Писана В.М. Коротун Л.М. Мазур

8
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення