Розглядаючи справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (ВССУ від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12)

Фабула судового акту: ВССУ: суд під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами. (ухвала ВССУ від 09.11.2016 року у справі №1238/8935/12).

Львівське комунальне підприємство (у подальшому - ЛКП) звернулося до суду з позовом, у якому, із урахуванням уточнених позовних вимог станом , просило стягнути солідарно з осіб заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги станом, а саме:

- за утримання будинку і прибудинкової території,

- за центральне опалення,

- за водопостачання і водовідведення,

- за підігрів води, а також відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі бунику, який перебуває на обслуговуванні в ЛКП. Відповідачі споживали надані позивачем комунальні послуги та ніколи не заперечували проти їх отримання. У зв'язку з невиконанням відповідачами зобов'язань з оплати за спожиті послуги, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з останніх у солідарному порядку.

Відповідачі звернулася із зустрічним позовом до ЛКП «Тополя-406», у якому, із урахуванням уточнених позовних вимог станом, просили визнати недійсним борг за особовим рахунком, відкритим на ім'я , за період 1998-2012 років перед ЛКП ; визнати незаконним нарахування плати за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 1 вересня 2012 року; визнати недійсними зобов'язання відповідачів перед позивачем щодо оплати за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 31 серпня 2012 року, а зобов'язання за період із 1 листопада 2012 року до 1 листопада 2013 року - такими, що не встановились, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Рішенням суду першої інстанції позов ЛКП задоволено частково. Стягнено солідарно з відповідачів на користь ЛКП за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, заборгованості за центральне опалення, заборгованості за водопостачання і водовідведення, заборгованості за підігрів води. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічні позови відповідача задоволено частково. Визнано дії ЛКП з нарахування плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнано недійсною заборгованість з оплати таких послуг за період до листопада 2012 року. У іншій частині зустрічних позовів відмовлено.

Останнім рішенням апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції змінено в частині солідарного стягнення із відповідачів на користь ЛКП заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, центральне опалення, водопостачання, водовідведення і підігрів води за період із листопада 2012 року по березень 2014 року, а також в частині стягнення судових витрат. Стягнено з відповідачів на користь ЛКП в рівних частках заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, за центральне опалення, за водопостачання і водовідведення, заборгованості за підігрів води, а також судового збору. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Натомість ВССУ, задовольняючи касаційну скаргу відповідача та скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції вказав, що розглядаючи справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами. Отже, суди повинні перевіряти не тільки розрахунок заборгованості, що є в більшості випадків, а й докази надання комунальних послуг.

Аналізуйте судовий акт: Оплата за опалення місць загального користування у багатоквартирному будинку є ОБОВ'ЯЗКОМ власника квартири навіть якщо останній користується індивідуальним опаленням (ВСУу справі № 6-1207цс17 від 23.08.2017)

Рішення: Перерахунок споживачу оплати за послуги з водопостачання та водовідведення через суд та змушення КП надання інформації про витрати включені в тариф за період часу ( Рівненський міський суд Рівненської області від 11 квітня 2016р.)

ВСУ: Самовільне відключення власника приміщення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (Справа № 6-1192 цс15, 11.11.15)

Утримання внутрішніх мереж водопостачання є обов᾿язком власника квартири, і ухилення від цього обов’язку з наслідками у вигляді шкоди, тягне за собою відповідальність (Апеляційний суд Дніпропетровської області, № 209/151/16-ц від 15.11.16)

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг та відсутність членства в ОСББ не можуть бути підставою для звільнення споживача від їх оплати (справа № 212/4917/15-ц, 05.04.17)

ОСББ не зобов’язане укладати договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з обслуговуючою організацією. Вони надаються безпосередньо власникам приміщень на підставі прямих договорів (справа №911/2458/16)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Тополя-406» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання зобов'язання з оплати за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов'язальних правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Львівське комунальне підприємство «Тополя-406» (у подальшому - ЛКП «Тополя-406») звернулося до суду з позовом, у якому, із урахуванням уточнених позовних вимог станом на 18 березня 2014 року, просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги станом на 1 березня 2014 року, а саме: 10 538,50 грн - за утримання будинку і прибудинкової території, 18 163,84 грн - за центральне опалення, 9 791,68 грн - за водопостачання і водовідведення, 762,66 грн - за підігрів води, а також відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у АДРЕСА_2, який перебуває на обслуговуванні в ЛКП «Тополя-406». Відповідачі споживали надані позивачем комунальні послуги та ніколи не заперечували проти їх отримання. У зв'язку з невиконанням відповідачами зобов'язань з оплати за спожиті послуги, станом на 1 березня 2014 року виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з останніх у солідарному порядку.

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ЛКП «Тополя-406», у якому, із урахуванням уточнених позовних вимог станом на 10 грудня 2013 року, просила визнати недійсним борг за особовим рахунком № НОМЕР_1, відкритим на ім'я ОСОБА_6, за період 1998-2012 років перед ЛКП «Тополя-406»; визнати незаконним нарахування на ім'я ОСОБА_6 плати за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 1 вересня 2012 року; визнати недійсними зобов'язання відповідачів перед позивачем щодо оплати за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 31 серпня 2012 року, а зобов'язання за період із 1 листопада 2012 року до 1 листопада 2013 року - такими, що не встановились, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2, виданого 28 лютого 1995 року виконкомом Львівської міської ради, квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 на підставі виконавчого напису нотаріуса за реєстровим № 626 від 28 серпня 1998 року на вказану квартиру звернуто стягнення на виконання зобов'язань ОСОБА_6, у зв'язку з чим власником квартири після звернення стягнення на квартиру стала Львівська філія АКБ «ПравексБанк», тому ОСОБА_3 вважає, що вони не мають нести витрати з утримання цієї квартири.

Проте ЛКП «Тополя-406» після ІНФОРМАЦІЯ_1 року продовжило нарахування плати за житлово-комунальні послуги на ОСОБА_6 до 31 серпня 2012 року, хоча ні у нею, ні у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодних зобов'язальних правовідносин із ЛКП «Тополя-406» немає.

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати незаконними дії ЛКП «Тополя-406» щодо нарахувань платежів за комунальні послуги на покійного ОСОБА_6 за період 1998-2012 років; визнати недійсним відповідний нарахований борг у розмірі 26 170,04 грн та визнати незаконними дії ЛКП «Тополя-406» зі зміни власника квартири ОСОБА_6 на ОСОБА_3 і складення неправдивого розрахунку заборгованості від 28 січня 2011 року.

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року позов ЛКП «Тополя-406» задоволено частково.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ЛКП «Тополя-406» за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2 680,01 грн заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927,57 грн заборгованості за центральне опалення, 791,68 грн заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762,66 грн заборгованості за підігрів води.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано дії ЛКП «Тополя-406» з нарахування плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнано недійсною заборгованість ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з оплати таких послуг за період до листопада 2012 року.

У іншій частині зустрічних позовів відмовлено.

Останнім рішенням апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року змінено в частині солідарного стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ЛКП «Тополя-406» заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, центральне опалення, водопостачання, водовідведення і підігрів води за період із листопада 2012 року по березень 2014 року, а також в частині стягнення судових витрат.

Стягнено з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ЛКП «Тополя-406» по 893,34 грн заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, по 1 309,19 грн - за центральне опалення, по 263,89 грн - за водопостачання і водовідведення, по 254,22 грн заборгованості за підігрів води, а також по 83,33 грн судового збору.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення у частині вирішення первісного позову з ухваленням нового рішення про відмову, у іншій частині судові рішення не оскаржені, тому підстав для перевірки законності та обґрунтованості рішення апеляційної інстанції у частині вирішення зустрічних позовів немає.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають у АДРЕСА_2, в якій зареєстроване їх місце проживання.

ЛКП «Тополя-406» є комунальним підприємством, яке здійснює надання житлово-комунальних послуг у будинку АДРЕСА_2.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції після надходження справи із Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_6 - помер у березні 1998 року, тому вартість житлово-комунальних послуг, нарахованих на ОСОБА_6 до листопада 2012 року є безпідставною, а дії ЛКП «Тополя-406» із нарахування боргу за цей період - протиправними.

За таких обставин нараховану ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за період до листопада 2012 року суд визнав недійсною і, враховуючи фактичне споживання ними житлово-комунальних послуг, відсутність доказів прийняття спадщини після ОСОБА_6 чи переходу права власності на цю квартиру до іншої особи, стягнув з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з 1 листопада 2012 року.

Із висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Законуобов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з існуючими тарифами.

Як підставу для відмови у стягненні з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості у апеляційному суді стало те, що ЛКП «Тополя-406» здійснювало нарахування такої за період із 1998 року по жовтень 2012 року з урахуванням ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Проте апеляційний суд не перевірив, чи надавались відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житлово-комунальні послуги позивачем ЛКП «Тополя-406» у відповідний період і якими доказами це підтверджується, та відмовив у позові в цій частині з формальних підстав.

Крім того, апеляційний суд не перевірив та не спростував доводи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що після реалізації квартири АДРЕСА_2 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 28 серпня 1998 року вони не є споживачами житлово-комунальних послуг за цією адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як убачається із матеріалів справи, скасовуючи рішення апеляційного суду від 8 грудня 2014 року, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 20 травня 2015 року вказувала на нез'ясування апеляційним судом, хто є власником спірної квартири та яким чином розподілено частки у власності на неї, що має значення для правильного стягнення заборгованості; не витребувано помісячні розрахунки заборгованості та не перевірено їх на відповідність чинним тарифам; не з'ясовано, що стало підставою переоформлення особового рахунку на ОСОБА_3; не перевірено наявність у матеріалах справи доказів надання ЛКП «Тополя-406» послуг відповідачам у відповідному обсязі та отримання таких всіма відповідачами.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд, у порушення ч. 4 ст. 338 ЦПК України, не взяв до уваги вказані висновки і мотиви, з яких було скасовано попереднє рішення апеляційного суду, не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг та не встановив обставин справи, які мають значення для правильного вирішення пору.

З огляду на допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього суду відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2016 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О.КузнєцовСудді: Т.Л.Ізмайлова О.В.Кадєтова С.О.Карпенко Г.І.Мостова