При поділі боргів подружжя за кредитними договорами з банками суд повинен з'ясувати наявність згоди кредитора на переведення частини боргу на одного з подружжя (№ 274/5230/15-ц від 08.11.2017)

Фабула судового акту: Досить неоднозначне рішення касаційного суду щодо поділу боргів подружжя за кредитним договором, який було укладено дружиною під час шлюбу.

Частиною 4 статті 65 СК України визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тобто з наведеної норми вбачається, що чинне законодавство передбачає існування презумпції спільності як майна так і боргових зобов'яхань, що випливають із укладених одним з подружжя договорів.

У даному випадку судом першої інстанції при розгляді справи визнано таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом подружжя, кредит, отриманий дружиною, згідно з кредитним договором, укладеним між нею та банком і покладено обов'язок із його повернення на обох із подружжя в рівних долях.

З вказаним іршенням погодився і апеляційний суд.

Натомість ВССУ скасовуючи зазначене рішення вказав, що відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Задовольняючи вимоги позивача про покладення обов'язку щодо повернення кредиту на обох з подружжя в рівних долях, суди не з'ясували наявність згоди кредитора стосовно переведення частини боргу на іншу особу та не зазначили норму права, на підставі якої було здійснено заміну боржника у зобов'язанні.

Вирішення спору в цій частині позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 65 СК України не може бути визнано обґрунтованим, оскільки ця норма регулює сімейні правовідносини між подружжям в частині поділу виконаних одним із подружжя боргових зобов'язань, і не регулює правовідносини щодо заміни сторони у договорі без згоди кредитора.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Поділ майна подружжя з урахуванням боргової розписки та які можуть бути правові наслідки (Суд у справі № 752/12159/14-ц, суддя Шевченко Т. М.)

Відсутність формальної письмової згоди одного з подружжя на отримання позики з метою погашення спільних зобов'язань не надає правових підстав для визнання договору позики недійсним (ВССУ, справа № 220/702/15-ц, 14.09.16)

Недобросовісність сторін та дотримання строків позовної давності повинен встановити суд при визнанні недійсним договору купівлі-продажу спільного майна укладеного без згоди одного з подружжя (ВСУ від 22 лютого 2017р. у справі №6-17цс17)

Для встановлення солідарного боргового обов’язку подружжя один з подружжя повинен довести, що кошти були використані ним в інтересах сім’ї та інший з подружжя знав про це та надав свою згоду (ВССУ від 8 лютого 2017р. у справі 759/7110/14-ц)

1 300 000 доларів споживчого кредиту без згоди чоловіка: це грошові кошти, а не майно, а сам договір - нотаріального посвідчення не потребує, тому згода на отримання згідно ст. 65 СК України не потрібна (ВССУ, 16. 01. 2017р., №258/7949/14-ц)

Ухвала іменем україни

08 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, встановлення факту спільного проживання та поділ майна подружжя, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке діє через представника Михніцького Геннадія Юльяновича, на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 вересня 2010 року між нею та ОСОБА_7 було укладено шлюб. У шлюбі мають дочку - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу сторонами набуте майно, а саме: автомобіль Ford Tranzit, державний номерний знак НОМЕР_1, 1998 року випуску, та автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску. Крім того зазначала, що нею отримано кредити в ПАТ «Платинум Банк» та в ПАТ «Альфа-Банк». Вказані суми витрачені на потреби сім'ї.

Спільне життя між сторонами не склалося, у зв'язку з чим з липня 2015 року шлюбні стосунки припинилися, спільне господарство сторони не ведуть, шлюб існує формально. Відповідач допомогу на утримання дочки не надає.

Просила розірвати шлюб, стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно, встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_8 з 10 вересня 2010 року по 29 серпня 2015 року, визнати автомобілі об'єктами права спільної власності її та відповідачів, стягнути з відповідачів компенсацію 1/3 частки за автомобілі Ford Tranzit, державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 13 333 грн 33 коп., по 6 666 грн 66 коп. з кожного відповідача, та Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 20 000 грн, по 10 000 грн з кожного відповідача, а також визнати такими, що використані в інтересах сім'ї та є спільним боргом подружжя, вказані кредити, поклавши обов'язок з їх повернення на неї та ОСОБА_7 в рівних частках.

Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрований 10 вересня 2010 року відділом РАЦСу Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 719, розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 800 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме з 16 листопада 2015 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 однією сім'єю з 10 вересня 2010 року по 29 серпня 2015 рік.

Визнано автомобіль Ford Tranzit, державний номерний знак НОМЕР_1, 1998 року випуску, та автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску, об'єктами права спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію 1/3 частки на автомобіль Ford Tranzit, державний номерний знак НОМЕР_1, 1998 року випуску, у розмірі 13 333 грн 33 коп., по - 6 666 грн 66 коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію 1/3 частки на автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_2, у розмірі 20 000 грн, до - 10 000 гривень з кожного.

Визнано таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кредит, отриманий ОСОБА_6, згідно з кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Платинум Банк», та покласти обов'язок з його повернення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях.

Визнано таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кредит, отриманий ОСОБА_6, згідно з кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Альфа-Банк» та покласти обов'язок із його повернення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «Альфа Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині визнання таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кредиту, отриманого ОСОБА_6, згідно з кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Альфа-Банк», та покладення обов'язку з його повернення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Визнаючи таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кредит, отриманий ОСОБА_6 за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Альфа-Банк», та поклавши обов'язок з його повернення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що кошти, отримані за вищевказаним кредитом було витрачено в інтересах сім'ї, а тому і зобов'язання за кредитним договором сторони повинні нести спільно в рівних частках.

Однак, з такими висновками погодитись не можна враховуючи наступне.

Судами встановлено, що 10 вересня 2010 року було укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

05 листопада 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 500427805, згідно з умовами якого ОСОБА_6 отримала кредит у сумі 22 520 грн.

Згідно з п. 2.4 договору кредит надається позичальнику для власних потреб.

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором станом на 06 січня 2016 року складає 25 553 грн 02 коп.

Таким чином, між ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк» склалися кредитні правовідносини, в яких банк є кредитором, а ОСОБА_6 боржником.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Задовольняючи вимоги позивача про покладення обов'язку щодо повернення кредиту на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях, суди не з'ясували наявність згоди кредитора стосовно переведення частини боргу на іншу особу та не зазначили норму права, на підставі якої було здійснено заміну боржника у зобов'язанні.

Вирішення спору в цій частині позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 65 СК України не може бути визнано обґрунтованим, оскільки ця норма регулює сімейні правовідносини між подружжям в частині поділу виконаних одним із подружжя боргових зобов'язань, і не регулює правовідносини щодо заміни сторони у договорі без згоди кредитора.

Оскільки судами обставини справи не встановлені, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кредит, отриманий ОСОБА_6, згідно з кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Альфа-Банк» та покладення обов'язку із його повернення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях підлягають скасуванню з підстав передбачених ст. 338 ЦПК України з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року в частині позовних вимог про визнання таким, що використаний в інтересах сім'ї та є спільним боргом ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кредит, отриманий ОСОБА_6, згідно з кредитним договором, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та покладення обов'язку з його повернення на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях скасувати, справу в цій частині направити до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді