30.10.2017 | Автор: Олександр Боков Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВССУ: Одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим право власності мешканців на них не виникає (справа № 460/2530/13-ц, 20.09.17)

Фабула судового акта: Троє громадян, що є співвласниками квартири та членами зазначеного ОСББ, звернулися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Позивачі зазначали, що рішенням виконавчого комітету міської ради відповідачу (фізична особа) було надано дозвіл на оформлення права власності на реконструйоване нежитлове приміщення загальною площею 60,5 кв. м. для влаштування магазину промтоварів у будинку ОСББ, чим  порушено їхні права спільної сумісної власності на нежитлове приміщення загального користування, як співвласників квартир у вказаному будинку, оскільки це нежитлове приміщення знаходиться на технічному поверсі будинку й мало б використовуватися мешканцями будинку.

Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду  у задоволенні позову  відмовлено, з чим також погождився і суд касаційної інстанції.

Рішення судів мотивовані наступним чином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»  допоміжні приміщення це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення.

Цією ж нормою Закону визначене поняття «нежиле приміщення», а саме - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Ч. 4 ст. 4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Для розмежування таких приміщень слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

В цому випадку суди встановили, що спірне підвальне приміщення було набуто у власність відповідача за цивільно-правовою угодою (договору інвестування    від 2004 року) і не було призначено для забезпечення  експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців будинку.

Аналізуйте судовий акт: Пошаговая инструкция по созданию ОСМД

Переваги та недоліки трьох форм управління багатоквартирним будинком. Яку з форм обрати?

Особа, яка є власником приміщення у будівлі, в якій створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні (ВГСУ від 17.05. 2016р. у справі № 910/25295/15)

Колишній балансоутримувач будинку у тримісячний строк з дня реєстрації ОСББ передає йому технічну та іншу документацію на будинок. У разі відсутності такої він протягом півроку відновлює її за власний рахунок (справа № 917/1583/16, 13.04.17)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року                                                                                                                                                    м. Київ

                                 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Луспеника Д.Д.,

суддів:                   Гулька Б.І.,                    Журавель В.І.,

                              Хопти С.Ф.,                    ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мегаполіс», дочірнє підприємство «Західбудсервіс» відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд», про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області   від 18 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та є членами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мегаполіс» (далі - ОСББ «Мегаполіс»). Зазначали, що рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області від 25 липня 2012 року № 245 ОСОБА_6 було надано дозвіл на оформлення права власності на реконструйоване нежитлове приміщення для влаштування магазину промтоварів у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 60,5 кв. м. На підставі вказаного рішення міської ради ОСОБА_6 отримала свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 7 вересня 2012 року. Вказували, що вказаним рішенням міської ради порушено їхні права спільної сумісної власності на нежитлове приміщення загального користування, як співвласників квартир у вказаному будинку, оскільки нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_6 знаходиться на технічному поверсі будинку й мало б використовуватися мешканцями будинку.

З урахуванням наведеного позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області від 25 липня 2012 року № 245 «Про оформлення свідоцтва про право власності на реконструйоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно        від 7 вересня 2012 року, видане на ім'я ОСОБА_6

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 25 травня  2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області  від 18 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4,   ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

  Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 та    ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 правомірно набула у власність нежитлове приміщення під квартирою АДРЕСА_1 Яворівського району Львівської області на підставі цивільно-правової угоди. Оскільки вказане нежитлове приміщення не призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, то права позивачів як співвласників багатоквартирного будинку не порушені.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, а наданим суду доказам дана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 9 лютого 2011 року.

6 жовтня 2004 року між дочірнім підприємством «Західбудсервіс» відкритого акціонерного товариства «Яворівбуд» (далі - ДП «Західбудсервіс» ВАТ «Яворівбуд»), як підрядником, та ОСОБА_6, як інвестором, було укладено договір на інвестування будівництва підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 Яворівського району Львівської області, з метою набуття в майбутньому, після здачі об'єкта в експлуатацію, права власності на підвальне приміщення в збудованому будинку.

Згідно з актом прийому-передачі до вказаного договору інвестування     від 6 жовтня 2004 року ДП «Західбудсервіс» ВАТ «Яворівбуд» передало, а   ОСОБА_6 прийняла підвальне приміщення, що розташоване в осях 42/45 по генплану у будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Загальна вартість робіт в розмірі 13 тис. грн була сплачена ОСОБА_6 в повному обсязі.

25 листопада 2004 року згідно з актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію вирішено прийняти в експлуатацію два під'їзди (33 квартири житлового будинку (з мансардним поверхом) по АДРЕСА_1 з прибудованим нежитловим приміщенням.

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області від 1 червня 2005 року № 253 вирішено оформити за ОСОБА_6 право власності на підвальне приміщення у будинку АДРЕСА_1 Яворівського району Львівської області, загальною площею 61,0 кв. м.

22 червня 2005 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на підвальні приміщення, загальною площею 61,0 кв. м по АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області від 12 грудня 2007 року № 913 вирішено надати дозвіл ОСОБА_6 на розробку проекту влаштування магазину промтоварів у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області від 25 липня 2012 року № 245 вирішено надати     ОСОБА_6 дозвіл на оформлення права власності на реконструйоване нежитлове приміщення для влаштування магазину промтоварів у будинку АДРЕСА_1 загальною площею   60,5 кв. м.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 7 вересня 2012 року підтверджує право приватної власності ОСОБА_6 на приміщення магазину промтоварів, загальною площею 60,5 кв. м по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку. визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначення поняття Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначення поняття допоміжні приміщення надано у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»: це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Частиною 4 ст. 4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Так, наприклад, сходові клітини, кладові, вестибюлі можуть знаходитись як в окремих жилих, так і в нежилих приміщеннях (сходові клітини в двоповерхових квартирах або нежилих приміщеннях) та призначатись для експлуатації лише цих окремих приміщень та обслуговування їх мешканців, а не мешканців всього багатоквартирного будинку, а підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності тощо).

Таким чином, за змістом Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» підвальні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку (розміщення в них технічного обладнання тощо), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Встановивши, що спірне підвальне приміщення було набуто у власність ОСОБА_6 за цивільно-правовою угодою і не було призначено для забезпечення  експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців будинку, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

надано у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»: це - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Частиною 4 ст. 4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Так, наприклад, сходові клітини, кладові, вестибюлі можуть знаходитись як в окремих жилих, так і в нежилих приміщеннях (сходові клітини в двоповерхових квартирах або нежилих приміщеннях) та призначатись для експлуатації лише цих окремих приміщень та обслуговування їх мешканців, а не мешканців всього багатоквартирного будинку, а підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності тощо).

Таким чином, за змістом Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» підвальні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку (розміщення в них технічного обладнання тощо), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Встановивши, що спірне підвальне приміщення було набуто у власність ОСОБА_6 за цивільно-правовою угодою і не було призначено для забезпечення  експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців будинку, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 травня  2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає

Головуючий                                                                      Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                                Б.І. Гулько

                                                                                           В.І.Журавель

                                                                                           С.Ф.Хопта

                                                                                           С.П.Штелик

 

4
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення