На реконструкцію власної квартири необхідно отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради та згоду власників сусідніх квартир, якщо це пов’язане з втручанням в опорні конструкції (Справа № 448/1476/14-ц, 07.0 8.17)

Фабула судового акта: Судом встановлено, що сторони у справі є сусідами та проживають у багатоквартирному житловому будинку. Даний будинок одноповерховий та складається із трьох житлових квартир. Квартира №1 в зазначеному будинку належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Сусідня квартира №2 в зазначеному будинку належить на праві спільної власності позивачу. Територія навколо даного будинку перебуває у комунальній власності. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку мешканцями даного будинку не створювалося.

З метою покращення житлових умов своєї сім'ї одним з відповідачів у 1999 році було здійснено добудову (веранди) до своєї квартири, внаслідок чого її площа збільшилась з 31,8 кв.м. до 57,6 кв.м. Право власності на дану квартиру із добудовою було оформлено згідно свідоцтва про право власності на квартиру та зареєстроване на праві особистої власності за відповідачами.

Крім того, відповідач здійснив будівництво гаража в дворовій території будинку шляхом реконструкції нежитлового приміщення під гараж. Право власності на зазначений гараж було оформлено згідно свідоцтва про право власності та зареєстроване на праві особистої власності за цим відповідачем. В подальшому, у 2007 році відповідач здійснив реконструкцію вищенаведеного гаража та квартири з надбудовою другого поверху, в результаті чого площа квартири №1 збільшилась з 57,6 кв.м. до 191,5 кв.м.

Зазначена бурхлива діяльність з будівництва власної нерухомості ґрунтувалась на наступних документах, що і оцінювались судами в процесі розгляду справи:

- рішення виконавчого комітету міської ради від 2006 року «Про надання дозволу …. на проведення реконструкції гаража…»;

- рішення виконавчого комітету міської ради від 2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража…»;

- рішення виконавчого комітету міської ради від 2009 року «Про оформлення права власності на реконструйований гараж та надбудову другого поверху квартири…».

Всі вони, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру №1 у частках по … за кожним, визнані незаконними та скасувані, з чим також погодився і суд касаційної інстанції.

В своєму рішенні ВССУ зауважив, що згідно вимогами Закону України «Про планування і забудову територій» на виконання робіт з реконструкції квартири необхідно було отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради, який на порушення ст.ст. 100, 152 ЖК України та Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території відповідач не отримав.

Згідно рішення міської ради відповідачу надавався дозвіл на проведення реконструкції гаража, а не квартири, відповідач за згодою для проведення реконструкції своєї квартири не звертався, згоди власників сусідніх квартир у втручання в опорну конструкцію (несучу стіну) будинку не отримував, а, крім того, відсутні документи, які б підтверджували надання земельної ділянки органом місцевого самоврядування під добудову та такі правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

При цьому суд дійшов висновку, що порушення прав інших співвласників будинку має триваючий характер, у зв'язку з чим підстав для застосування строку позовної давності немає.

Аналізуйте судовий акт: Самочинне будівництво може бути знесено на підставі рішення суду тільки за умови попереднього внесення ДАБІ (ГАСК) припису порушнику (Ухвала ВАСУ від 02 квітня 2015р. у справі №К/800/47313/14)

Позов про знесення самочинного будівництва може бути задоволений, якщо позивач доведе, що самочинне будівництво порушує його законні права, при цьому суд може зобов’язати відповідача провести перебудову такого будівництва ( ВСУ у справі № 6-137цс1)

Право власності на новостворений об’єкт нерухомого майна неможливо визнати на підставі рішення суду до державної реєстрації цього права власності (Правовий висновок ВСУ від 18 лютого 2016р. у справі № 6-244цс14)

Самочинно побудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна не може бути поділений (виділений) між співвласниками (Постанова ВСУ у справі № 6-130цс13 від 4 грудня 2013 року)

Проведенню капітального ремонту будівлі має передувати затвердженя проектної документації і отримання права на виконання будівельних робіт. Їх відсутність буде підставою для адміністративної відповідальності (ВАСУ, спр. К/800/24432/15, 22.11.16)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Червинської М.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про визнання недійсним та скасування рішень та свідоцтва про право власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_8, на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати:

- рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №282

від 25 грудня 2006 року «Про надання дозволу ОСОБА_5 на проведення реконструкції гаража на АДРЕСА_1

- рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №152

від 24 травня 2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража на АДРЕСА_2 ОСОБА_5.»;

- рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №77

від 28 лютого 2008 року «Про надання дозволу ОСОБА_5 на облаштування огорожі»;

- рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради за №194

від 04 червня 2009 року «Про оформлення права власності на реконструйований гараж та надбудову другого поверху квартири по АДРЕСА_3

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно (квартиру)

від 27 липня 2009 року в АДРЕСА_4 видане

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та

ОСОБА_9

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що він є одним із власників квартири АДРЕСА_5 у даному будинку є відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Позивач зазначав, що в червні 2014 року останні звернулись до Мостиського районного суду Львівської області із позовом про визнання недійсними рішення Мостиської міської ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, до якого було долучено копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення Мостиської міської ради за № НОМЕР_1 від 04 червня 2009 року, відповідно до яких відповідачі ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є співвласниками в розмірі ј частки квартири загальною площею 191,5 кв. м.

З огляду на вказане позивач звернувся в Мостиську міську раду з вимогою надати йому документи на підставі яких відповідач ОСОБА_5 проводив відповідне розширення (збільшення) розміру своєї квартири, яка мала загальну площу 31,8 кв. м згідно технічного паспорту від 02 листопада 1994 року, та із отриманих рішень міської ради вбачається, що відповідач ОСОБА_5 провів реконструкцію гаража та провів добудову в результаті чого розмір квартири збільшився з 31,8 кв. м до 191, 5 кв. м.

Посилаючись на те, що Мостиською міською радою фактично дозволено не реконструкцію, а добудову до багатоквартирного будинку без дозволу сусідів та без належно оформленого права на земельну ділянку, на якій здійснюється добудова, а також зазначаючи, що вказана добудова (реконструкція) призвела до тріщин у його квартирі, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №282 від 25 грудня 2006 року «Про надання дозволу ОСОБА_5 на проведення реконструкції гаража на АДРЕСА_6; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №152 від 24 травня 2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража на АДРЕСА_7

ОСОБА_5.»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №194 від 04 червня 2009 року «Про оформлення права власності на реконструйований гараж та надбудову другого поверху квартири на АДРЕСА_8»; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 27 липня 2009 року, видане ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_9 у частках по 1/4 за кожним.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

При новому розгляді справи ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 відхилено, рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України врахував висновки і мотиви скасування попереднього рішення апеляційного суду, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року, та на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, керувався вимогами Закону України «Про планування і забудову територій» та виходив з того, що на виконання робіт з реконструкції квартири ОСОБА_5 необхідно було отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради, який на порушення ст.ст. 100, 152 ЖК України та Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території останній не отримав, а також врахувавши, що згідно рішення міської ради від 25 грудня 2006 року №282 ОСОБА_5 надавався дозвіл на проведення реконструкції гаража, а не квартири, відповідач за згодою для проведення реконструкції своєї квартири не звертався, згоди власників сусідніх квартир у втручання в опорну конструкцію (несучу стіну) будинку не отримував, а також відсутні документи, які б підтверджували надання земельної ділянки органом місцевого самоврядування під добудову та такі правовстановлюючі документи на земельну ділянку, у зв'язку із чим суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що порушення прав інших співвласників будинку має триваючий характер, у зв'язку з чим підстав для застосування строку позовної давності немає.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 лютого

2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

І.М. Завгородня

М.Є. Червинськ