Госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку здійснюється за рішенням суду на підставі відповідної заяви представника лікарні, поданої протягом 24 годин з часу госпіталізації (Справа № 689/1338/16-ц, 30.08.17)

Фабула судового акта: Як не прикро, але слід визнати, що «примусова психіатрія» може бути знаряддям розв’язання побутових проблем, та захисту оточуючих. Були часи, коли така психіатрія використовувалась і з метою придушення інакомислення.

Предметом цієї судової справи став розгляд заяви головного лікаря обласної психіатричної лікарні про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку.

Зазначена особа була госпіталізована до вказаної лікарні у супроводі свого чоловіка з підстав відомостей, що надійшли від останнього та направлення лікаря швидкої допомоги. Особа після огляду лікарем погодилася на лікування, однак згодом відмовилася від нього, тому була оглянута комісією лікарів лікарні, яка виявила у неї прискореність, непослідовність та інші розлади мислення, імпульсивність, переоцінку власних можливостей, наявність маячних ідей безглуздого змісту, негативну налаштованість щодо чоловіка, відсутність критики до власного стану, а відтак небезпеку для себе та оточуючих і нездатність задовольняти власні життєві потреби на достатньому рівні та встановила діагноз «біполярний афективний розлад, поточний епізод манії».

Комісія дійшлі висновку, що лікування та обстеження цієї особи можливе тільки в умовах стаціонару. На підставі викладеного, так як хвора не може дати усвідомленої згоди через власний важкий психічний стан, головний лікар лікарні просив суд винести рішення про подальше лікування хворої в психіатричному закладі в умовах стаціонару, термін лікування до трьох місяців.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, заяву головного лікаря задоволено, - хвору госпіталізувано у обласну психіатричну лікарню у примусовому порядку на строк до трьох місяців. Судові рішення залишені без змін і судом касаційної інстанції.

Приймаючи це рішення, ВССУ виходив з наступних приписів чинного законодавства, що резугюлює ці специфічні правовідносини.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до статті 16 Закону, особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

Керівник психіатричного закладу зобов'язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або її законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника в особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї особи.

Згідно ч. 8 статті 11 Закону, заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра.

Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення.

Особливості процесуального порядку розгляду цієї категорії справ встановлені статтями 279-282 ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт:

ВССУ: Хронічний алкоголізм та/або наркоманія є психічними розладами, а тому участь захисника є ОБОВ'ЯЗКОВОЮ (справа № 127/25936/14-к від 15.03.2016)

ВССУ: Призначення посмертної судово-психіатриної експертизи є обов'язком, а не правом суду. (ВССУ від 14.12.2016р. у справі № 161/9020/15-ц від 14 грудня 2016р.)

Правочин, що вчинила дієздатна особа може бути визнаний недійсним, якщо буде доведено, що у момент його вчинення ця особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (Справа № 2609/21051/13, 12.07.17)

За неналежне надання стоматологічних послуг на користь пацієнта стягнуто 40 000,00 грн. моральної шкоди (Оболонський районний суд міста Києва)

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Карпенко С.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за заявою головного лікаря Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 про госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу в примусовому порядку, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року, -

вс т а н о в и л а:

У липні 2016 року головний лікар Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1 (далі - ХОПЛ №1) звернувся до суду із заявою про госпіталізацію громадянки ОСОБА_4 у психіатричний стаціонар без її згоди. В обґрунтування заяви вказував, що ОСОБА_4 була госпіталізована у супроводі свого чоловіка до ХОПЛ №1 08 липня 2016 року з підстав відомостей, що надійшли від чоловіка та направлення лікаря швидкої допомоги. ОСОБА_4 після огляду лікарем погодилася на лікування, однак 15 липня 2016 року відмовилася від нього, тому була оглянута комісією лікарів ХОПЛ №1, яка виявила у неї прискореність, непослідовність та інші розлади мислення, імпульсивність, переоцінку власних можливостей, наявність маячних ідей безглуздого змісту, негативну налаштованість щодо чоловіка, відсутність критики до власного стану, а відтак небезпеку для себе та оточуючих і нездатність задовольняти власні життєві потреби на достатньому рівні та встановила діагноз «біполярний афективний розлад, поточний епізод манії». Комісія прийшла до висновку, що лікування та обстеження ОСОБА_4 можливе тільки в умовах стаціонару. На підставі викладеного, так як хвора не може дати усвідомленої згоди через власний важкий психічний стан, головний лікар ХОПЛ №1 просив суд винести рішення про подальше лікування ОСОБА_4 в психіатричному закладі в умовах стаціонару, термін лікування до трьох місяців.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року, заяву головного лікаря ХОПЛ №1 задоволено. Ухвалено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, госпіталізувати у Хмельницьку обласну психіатричну лікарню №1 у примусовому порядку на строк до трьох місяців.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 08 липня 2016 року ОСОБА_4 була госпіталізована у Хмельницьку обласну психіатричну лікарню №1 бригадою швидкої допомоги 2 підстанції Хмельницької станції ЄМД з діагнозом лікаря ШМД Нікіфорчина «гострий маячний розлад».

При огляді лікарем-психіатром приймального відділення Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 ОСОБА_6 ОСОБА_4 було виявлено в останньої психомоторне збудження, розгальмованість, неадекватні висловлювання, невиконання інструкцій, відсутність критики до власного стану та підтвердила висновок про необхідність госпіталізації у стаціонар. ОСОБА_4 09 липня 2016 року дала згоду на лікування у стаціонарі та лікувалася до 15 липня 2016 року, однак після побачення із матір'ю стан погіршився, була збудженою, агресивною щодо медперсоналу, не виконувала інструкцій, відмовлялася від лікування, злісно порушувала режим відділення.

За висновком медичної комісії від 15 липня 2016 року в день огляду у ОСОБА_4 виявлено прискореність, непослідовність, фон настрою патологічно піднесений, розгальмована, не завжди дотримується дистанції при розмові, схильна переоцінювати власні можливості. Комісія прийшла до висновку, що хвора страждає на біполярний афективний розлад, поточний епізод манії. Так як хвора на може дати усвідомленої згоди через власний важкий психічний стан, вона потребує лікування терміном до трьох місяців лише в умовах стаціонару.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 14 цього Закону особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Задовольняючи заяву головного лікаря Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1 про госпіталізацію ОСОБА_4 у психіатричний стаціонар без її усвідомленої згоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що, так як ОСОБА_4 страждає на біполярний афективний розлад, поточний епізод манії, внаслідок чого вона вчиняє та виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих, відтак існують підстави, передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для її госпіталізації до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко