Використання приміщення в житловому будинку для здійснення нотаріальної діяльності, оплачується по тарифам, встановленим для споживачів, що відносяться до самозайнятих осіб (ВС/КЦС,справа № 359/7497/16-ц, 22.02.18)

Фабула судового акта: Ця судова справа може бути в пригоді тим, хто вважається самозайнятою особою. Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, суд, встановивши, що відповідач є приватним нотаріусом (відповідач) та використовує належне їй приміщення в житловому будинку для здійснення нотаріальної діяльності, отримує послугу з постачання теплової енергії не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у приміщенні, яке фактично не є житловим, вірно застосувавши положення статей 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дійшов висновку про те, що така особа повинна сплачувати за вказану послугу по тарифам, встановленим для ІІІ групи споживачів (для самозайнятих осіб).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з наведеним висновком.

В цій же справі Верховний Суд повторив висновок Верховного Суду України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 про те, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, які були фактично отримані та використані.

Потреба в цьому виникла в зв’язку з тим, що відповідач відмовилася підписувати відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо договір відповідає Типовому, тому відмова споживача послуг від його укладення в цьому випадку суперечить закону (Справа № 910/14243/16, 16.05.17)

ВССУ: Розглядаючи справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (ВССУ від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12)

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг та відсутність членства в ОСББ не можуть бути підставою для звільнення споживача від їх оплати (справа № 212/4917/15-ц, 05.04.17)

Оплата за опалення місць загального користування у багатоквартирному будинку є ОБОВ'ЯЗКОМ власника квартири навіть якщо останній користується індивідуальним опаленням (ВСУу справі № 6-1207цс17 від 23.08.2017)

Неналежне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання є підставою для відшкодування виконавцем послуг власнику квартири майнової та моральної шкоди (ВССУ, № 638/9832/15-ц від 06.03.17)

ВГСУ: Облаштування в приміщенні іншої (незалежної від централізованої системи будинку) системи опалення с порушенням встановленого порядку само по собі не спростовує і не заперечує споживання наданих послуг (справа № 913/1228/16, 05.12.17)

Особа, яка є власником приміщення у будівлі, в якій створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об'єднанні (ВГСУ від 17.05. 2016р. у справі № 910/25295/15)

Постанова

Іменем України

22 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 359/7497/16-ц

провадження № 61-434 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа»,

представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2017 року у складі судді Борця Є. О. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Лівінського С. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа» (далі - КПТМ «Бориспільтепломережа») звернулося до суду з позовом до приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_6.) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії.

Позовна заява мотивована тим, що протягом 2013-2016 років підприємство постачало теплову енергію до квартири АДРЕСА_1. Власником цієї квартири є ОСОБА_6, яка являється приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області та здійснює нотаріальну діяльність в цій квартирі. Відповідач не в повному обсязі оплачувала спожиту теплову енергію, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 18 893 грн. 56 коп. за період з 1 жовтня 2013 року по 6 квітня 2016 року та вона ухиляється від добровільного погашення цієї заборгованості.

Ураховуючи наведене, КПТМ «Бориспільтепломережа» просило суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з постачання теплової енергії в розмірі 18 893 грн. 56 коп.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2017 року позов КПТМ «Бориспільтепломережа» задоволено частково.

Стягнуто з приватного нотаріуса ОСОБА_6 на користь КПТМ «Бориспільтепломережа» заборгованість по оплаті послуг з постачання теплової енергії у розмірі 12 145 грн. 36 коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 885 грн. 78 коп.

У задоволенні позову КПТМ «Бориспільтепломережа» про стягнення заборгованості в більшому розмірі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконувала належним чином обов'язку по оплаті спожитих нею послуг з постачання теплової енергії в період часу з жовтня 2013 року по квітень 2015 року з урахування тарифу для І групи споживачів (для населення), а в період часу з жовтня 2015 року по квітень 2016 року з урахуванням тарифу для ІІІ групи споживачів (для самозайнятих осіб), а тому заборгованість підлягає стягненню за рішенням суду.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2017 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_6 відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та ухвалено рішення з правильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційний суд послався на рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 1288 від 14 листопада 2011 року, відповідно до якого вартість послуг з постачання відповідачу теплової енергії була визначена з урахування тарифу для І групи споживачів (для населення), та рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області № 438 від 01 вересня 2015 року, яким вказане вище рішення органу місцевого самоврядування було визнано таким, що втратило чинність, а тому апеляційний суд погодився з тим, що в період часу з жовтня 2013 року по квітень 2015 року відповідач був зобов'язаний оплачувати вартість послуг з постачання теплової енергії з урахування тарифу для І групи споживачів (для населення), а в період часу з жовтня 2015 року по квітень 2016 року - з урахуванням тарифу для ІІІ групи споживачів (для самозайнятих осіб), як приватний нотаріус, який здійснює у власній квартирі нотаріальну діяльність.

У касаційній скарзі, поданій 19 грудня 2017 року до Верховного Суду, представник приватного нотаріуса ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь КПТМ «Бориспільтепломережа» вартість послуг з постачання теплової енергії у розмірі 2 920 грн. 38 коп. та суму судового збору у розмірі 213 грн. 04 коп.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано преюдиційного рішення апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2012 року, яким з неї було стягнуто на користь позивача заборгованість за житлово-комунальними послугами за тарифами, як для споживача І групи (для населення). Посилається, що суди незаконно стягнули з неї заборгованість за тарифами для ІІІ групи споживачів (для самозайнятих осіб), оскільки її квартира має статус житлового приміщення.

7 лютого 2018 року КПТМ «Бориспільтепломережа» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, вказавши, що відповідач з жовтня 2015 року має сплачувати за постачання теплової енергії з урахуванням тарифу для ІІІ групи споживачів (для самозайнятих осіб).

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Вона є приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області та здійснює нотаріальну діяльність у вказаній вище квартирі, що не заперечувалося сторонами. Отже, у силу частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року зазначена обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За положеннями частини другої статті 3 цього Закону нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

Приміщення, яке використовує нотаріус для своєї професійної діяльності, не відноситься до житлового фонду, тому що згідно із частиною четвертою статті 4 Житлового кодексу Української РСР до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Встановивши, що відповідач є приватним нотаріусом та використовує належне їй приміщення в житловому будинку для здійснення нотаріальної діяльності, отримує послугу з постачання теплової енергії не для задоволення власних житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у приміщенні, яке фактично не є житловим, вірно застосувавши положення статей 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_6 повинна сплачувати за вказану послугу по тарифам, встановленим для ІІІ групи споживачів (для самозайнятих осіб) та у відповідності до цього стягнули заборгованість з відповідача, в період часу з жовтня 2013 року по квітень 2015 року з урахування тарифу для І групи споживачів (для населення), а в період часу з жовтня 2015 року по квітень 2016 року з урахуванням тарифу для ІІІ групи споживачів (для само-зайнятих осіб).

Такий висновок також відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1926цс16.

Безпідставними є й доводи особи, що подала касаційну скаргу, про те, що судами не враховано преюдиційного рішення апеляційного суду Київської області від 1 листопада 2012 року, оскільки воно суперечить наведеній вище правовій позиції Верховного Суду України та було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року (а. с. 137-141).

Також не обґрунтованими є посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що дії позивача по нарахуванню їй платежів для ІІІ групи є протиправними, оскільки вона відмовилася підписувати відповідний договір, враховуючи наведене вище, а також те, що споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), а судом першої інстанції було встановлено, що 7 листопада 2013 року позивачем було надіслано відповідачу лист №01-08/957 (а. с. 35), в якому було запропоновано укласти договір на постачання та споживання теплової енергії з відповідними умовами, однак відповідач ухилилася від підписання цього договору (а. с. 37-44).

Крім того, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, які були фактично отримані та використані.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 9 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Ю.В. Черняк