Видача розписки та довіреності на володіння, користування та розпорядження автомобілем без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним договором та не є підставою для набуття права власності (№ 640/7052/16-ц, 15.02.18)

Фабула судового акта: Поширеною є думка, що купити автомобіль за дорученням простіше: не треба знімати його з обліку, змінювати номери, платити податки. Ризики подібних дій іноді яскраво підтверджують прислів’я - «скупий платить двічі». Їх існування ще раз підтвердив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, ухваливши рішення у справі про визнання права власності на легковий автомобіль і виключення з акту опису та арешту майна .

Позовна заява була мотивована наступними обставинами, - ще у 1999 році між фізичними особами укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat, який за згодою сторін оформлено у вигляді довіреності. На підтвердження цього договору купівлі-продажу «продавець» (відповідач) надав розписку, згідно з якою він продав «покупцеві» (позивач) вказаний автомобіль за 28 000 грн. Старшим державним виконавцем ВДВС накладено арешт на цей автомобіль відповідно до виконавчого листа від 24 січня 2011 року про стягнення з «продавця» на користь Банку (другий відповідач) заборгованості за кредитним договором у розмірі 998 877 грн 80 коп. 15 січня 2016 року на адресу позивача направлено вимогу державного виконавця ВДВС (третя особа) про передачу на реалізацію вказаного вище транспортного засобу.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним і касаційним судами, в задоволенні позову відмовлено.

При цьому Верховний Суд керувався наступними приписами законодавства. Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Аналіз норм ст.ст. 244, 237, 655 ЦК України свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Аналізуйте судовий акт: Придбання автомобіля по "генеральній" довіреності.

Суд зобов’язав слідчого повернути арештований та вилучений автомобіль оскільки його вилучення позбавляє особу можливості здійснювати господарську діяльність (Апеляційний суд Чернігівської області від 30 вересня 2016р. )

Особі, якій відомо про накладення арешту судом на спірне майно, заборонено цим майном розпоряджатись (в тому числі відчужувати) навіть якщо запис про арешт відсутній у відповідному державному реєстрі (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2552)

Хто не встиг, той запізнився! Виконавчий лист пред'являється до виконання протягом року незважаючи навіть якщо сам лист містить інший строк (ВСУ від 20 січня 2016р.)

Постанова

Іменем України

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 640/7052/16-ц

провадження № 61-4678св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Мегабанк», третя особа - Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року в складі судді Чередник В. Є. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року в складі суддів: Пономаренко Ю. А., Шевченко Н. Ф., Кокоші В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»), треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Київський ВДВС Харківського МУЮ), про визнання права власності на автомобіль, виключення з акту опису та арешту майна.

Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 1999 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat, який за згодою сторін оформлено у вигляді довіреності. На підтвердження цього договору купівлі-продажу ОСОБА_5 надав розписку, згідно з якою останній продав ОСОБА_4 вказаний автомобіль за 28 000 грн. Старшим державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ накладеного арешт на спірний транспортний засіб відповідно до виконавчого листа від 24 січня 2011 року, виданого Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 998 877 грн 80 коп. 15 січня 2016 року на адресу позивача направлено вимогу державного виконавця Київського ВДВС Харківського МУЮ про передачу на реалізацію вказаного вище транспортного засобу. ОСОБА_4 вважає, що автомобіль Volkswagen Passat належить йому, оскільки він був придбаний за власні кошти у ОСОБА_5

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: визнати за ним право власності на автомобіль Volkswagen Passat; виключити з акта опису та арешту майна від 30 квітня 2013 року вказане вище майно.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Надана ОСОБА_5 розписка не є підтвердженням переходу права власності на спірний автомобіль від останнього до ОСОБА_4, оскільки позивач в установленому законом порядку не здійснив державну реєстрацію автомобіля на своє ім'я, не отримав на нього правовстановлюючі документи, сторони не укладали договір купівлі-продажу у встановленій законом формі, у зв'язку з чим не відбулось переходу права власності на спірний автомобіль.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про його право власності на спірний автомобіль.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що 24 червня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично укладено договір купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat, що підтверджується розпискою, а довіреність, видана останнім, є удаваним правочином з метою приховати інший правочин. З 2002 року на спірному автомобілі після його незаконного заволодіння пошкоджено номер кузова, тому позивач не міг його зареєструвати у визначений законом спосіб.

У грудні 2016 року ПАТ «Мегабанк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що видана ОСОБА_5 довіреність та розписка не є доказом укладення між останнім та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу та, відповідно, переходу права власності на спірний транспортний засіб.

31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Встановлено, що 20 червня 1999 року, 24 червня 2002 року, 26 грудня 2002 року, 3 грудня 2005 року та 5 грудня 2008 року ОСОБА_5 видано ОСОБА_4 нотаріально посвідчені доручення, відповідно до яких уповноважено останнього керувати та розпоряджатися автомобілем Volkswagen Passat, з правом здачі в оренду, міни, страхування та продажу цього автомобіля.

Відповідно до розписки від 24 червня 1999 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 автомобіль Volkswagen Passat та отримав від нього грошові кошти у розмірі 28 000 грн.

Київським ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова про стягнення з боржника ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у розмірі 998 877 грн 80 коп.

Під час перевірки майнового стану боржника виявлене майно, зареєстроване за ОСОБА_5, зокрема право власності на автомобіль Volkswagen Passat.

Постановою державного виконавця накладено арешт та оголошено заборону на відчуження вказаного вище автомобіля, а також винесено постанову про розшук майна боржника.

Транспортний засіб Volkswagen Passat затримано працівниками Державної автомобільної інспекції та 30 квітня 2013 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ було складено акт опису та арешту майна боржника ОСОБА_5, спірний автомобіль передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4

15 січня 2016 року державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ направлено на адресу позивача вимогу, якою зобов'язано відповідального зберігача ОСОБА_4 передати описане та арештоване майно - автомобіль Volkswagen Passat на реалізацію з метою погашення заборгованості боржника.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

У справі, яка переглядається, установивши, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та зареєстрований за ОСОБА_5, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль на підставі статті 392 ЦК України.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суди, правильно застосувавши норми статей 235 244 392 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про те, що видача розписки та довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не свідчить про укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тому відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль.

Доводи касаційної скарги, що факт укладення 24 червня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу автомобіля Volkswagen Passat підтверджено розпискою та довіреністю, не заслуговують на увагу, оскільки видача розписки та довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що з 2002 року на спірному автомобілі пошкоджено номер кузова, тому позивач не міг його зареєструвати у визначений законом спосіб, оскільки Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, не містить заборони здійснення такої реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк