Порушення орендарем земельної ділянки законодавчо запровадженого порядку сівозмін сільськогосподарських культур може бути підставою для розірвання договору оренди (ВС/КЦС, справа № 541/555/16-ц,14.02.18)

Фабула судового акта: Предметом позову в цій справі стали вимоги власників земельних ділянок до приватного сільськогосподарського підприємства про розірвання укладених на 10 років договорів оренди землі.

Позовна заява, зокрема мотивована тим, що відповідач не дотримувався порядку сівозміни на орендованих земельних ділянках, що призводить до зниження якісних характеристик ґрунту і є порушенням умов договору оренди землі.

Судом позов був задоволений, - припинено шляхом розірвання договори оренди земельних ділянок та скасовано їх реєстрацію. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач не дотримується порядку сівозміни на земельних ділянках, які передані йому у користування, що призвело до погіршення показнику родючості ґрунту та є підставою для припинення договорів оренди шляхом їх дострокового розірвання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з цими рішеннями погодився, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», яка була чинною з 4 червня 2009 року по 12 лютого 2015 року, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 затверджено Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. З примітки до вказаних вище Нормативів видно, що допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль; для соняшника - не менше, ніж через сім років; для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один - десять років.

Між тим, матеріалами справи встановлено порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядок їх чергування у часі і просторі. При цьому законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеження земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.

Аналізуйте судовий акт: Договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю в лист – заперечення в місячний строк після закінчення строку його дії цього договору (ВГСУ від 30 березня 2017р. у справі № 904/8338/16)

У зв’язку із безпідставним збагаченням міська рада стягнула з ФОП доходи, отримані від набутої без достатньої правової підстави земельної ділянки, в порядку передбаченому ст. 1212 ЦК України (ВГСУ від 12 січня 2017р. у справі № 922/51/15)

Спори за права на землю у 2016 році ! 10 чудових судових рішень у земельних справах за версією ресурсу «Протокол»!

Договір оренди (в тому числі і земельної ділянки) визнається недійсним, якщо суд встановлює, що переважне право попереднього наймача було порушено внаслідок укладання цього договору (ВСУ від 12 жовтня 2016р. у справі N 6-1282цс16)

Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 541/555/16-ц

провадження № 61-2386 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

позивач - ОСОБА_5,

позивач - ОСОБА_6,

відповідача - приватне сільськогосподарське підприємство «Гарант-2005»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Гарант-2005» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у складі судді Куцин В. М. від 24 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі суддів: Дорош А. І., Бондаревської С. М., Триголова В. М., від 17 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Гарант-2005» (ПрСП ««Гарант-2005») про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що між позивачами та відповідачем укладено три договори оренди землі, за умовами яких орендодавці передали товариству у строкове платне користування земельні ділянки, що належать орендодавцям на праві власності. У порушення пункту 10 договорів орендар систематично недоплачував орендну плату, зокрема не враховував індекс інфляції за період з 2010 по 2014 роки. Також вказували, що відповідач не дотримується порядку сівозміни на земельних ділянках, які передані йому у користування, що призводить до зниження якісних характеристик ґрунту і є порушенням умов договору оренди землі, у зв'язку з чим позивач просив розірвати договори оренди землі.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області, позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено.

Припинено шляхом розірвання договори оренди земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3), укладені між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ПСП «Гарант-2005» без дати, що зареєстровані в управлінні Держземагентства в Миргородському районі 21 і 25 грудня 2012 року та скасовано їх реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідач не дотримується порядку сівозміни на земельних ділянках, які передані йому у користування, що призвело до погіршення показнику родючості ґрунту та є підставою для припинення договорів оренди шляхом їх дострокового розірвання.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ПрСП «Гарант-2005» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що орендарем були дотримані допустимі нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах. Крім того, судами застосовано положення статті 33-1Закону України «Про охорону земель», яка виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками земельних ділянок, розташованих на території Вовнянської сільської ради Миргородського району площею відповідно 4,53 га, 4,49 га та 4,49 га.

21 грудня 2012 року управлінням Держземагентства Миргородського району Полтавської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 4,53 га (кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_4 та ПрСП «Гарант-2005» (а. с. 5, 6).

25 грудня 2012 року управлінням Держземагентства Миргородського району Полтавської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 4,49 га (кадастровий номер НОМЕР_2), укладений між ОСОБА_5 та ПрСП «Гарант-2005» (а. с. 26, 27), та цього ж дня зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 4,49 га (кадастровий номер НОМЕР_3), укладений між ОСОБА_6 та ПрСП «Гарант-2005» (а. с. 47, 48).

Строк договорів оренди сторонами встановлений у 10 років.

Відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави

Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.

Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту третього частини 1 статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

Відповідно до статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», яка була чинною з 4 червня 2009 року по 12 лютого 2015 року, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164 затверджено Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. З примітки до вказаних вище Нормативів видно, що допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль; для соняшника - не менше, ніж через сім років; для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один - десять років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрСП «Гарант-2005», на території земельних ділянок, що передані йому позивачами в оренду, вирощував: у 2013 році - кукурудзу; у 2014 році - кукурудзу; у 2015 році - соняшник.

Виснаження вказаних ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми, спричиненої порушенням допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, встановлено даними Полтавської філії Державної установи «Держгрунтохорона», які не спростовані відповідачем, згідно з якими виявлено погіршення показника родючості ґрунту рН з нейтрального у 1997 році до показника «злегка кислі» на 2016 рік.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10 11 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходили із того, що відповідачем порушуються допустимі нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та порушення режиму їх використання, а тому наявні правові підстави для розірвання оспорюваних договорів оренди.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили факт порушення прав орендодавців та не зясували істотність цих порушень спростовуються матеріалами справи, якими встановлено виснаження грунтів на земельних ділянках, що належать позивачам на праві приватної власності, що є підставою для розірвання оспрюваних договорів оренди.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону і доводи касаційної скарги про те, що відповідно до пункту 30 оспорюваних договорів, орендар взяв на себе зобов'язання самостійно господарювати на орендованій землі, і він, засіваючи поля кукурудзою та соняшником з 2013 року по 2015 рік, не порушував режиму використання землі.

Матеріалами справи встановлено порушення відповідачем порядку сівозмін сільськогосподарських культур та порядок їх чергування у часі і просторі. При цьому законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеження земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства.

Доводи касаційної скарги про те, що судами помилково застосовано положення статті 33-1Закону України «Про охорону земель», яка виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» є необґрунтованими, оскільки в період її чинності вона регулювала спірні правовідносини.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Гарант-2005» залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 листопада 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк