Підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном (ВС/КЦС, справа №128/2413/16-ц, 18.04.18)

Фабула судового акта: Позивачі просили суд визнати нікчемним заповіт від 23 жовтня 2012 року, посвідчений секретарем сільської ради (відповідач), яким все своє майно заповідач, заповів своєму сину, і який вони вважають нікчемним, оскільки під час його підписання у заповідача був відсутній документ, що посвідчує його особу, в заповіті відсутні паспортні дані заповідача, що дає підстави вважати, що цей заповіт вчиняла та підписувала інша особа. Також зі змісту заповіту вбачається, що він вчинявся та посвідчувався не в самому приміщенні сільської ради, оскільки відсутня повна юридична адреса сільської ради. Вказали, що заповідач не хворів на захворювання рук, а тому були відсутні підстави для підпису заповіту іншою особою.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду визнав ці рішення законними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту заповіту, його складено у письмовій формі, із зазначенням часу його складення. Доводи щодо відсутності у заповіті повної юридичної адреси органу, де вчинявся заповіт є необґрунтованими. Відповідно до пункту 2.1. розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, заповіт складено в приміщенні органу місцевого самоврядування. Відсутність у заповіті повної юридичної адреси без зазначення вулиці та номеру будинку сільської ради не може свідчити про те, що не вказано місце вчинення нотаріальної дії, тому доводи касаційної скарги щодо недотримання форми складення заповіту є безпідставними.

Як вбачається із тексту заповіту, його підписала інші особа у зв'язку з хворобою рук заповідача, якому діагностовано хворобу правого лучезап'ястного суглоба.

Підпис цієї на тексті заповіту засвідчений посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії - секретарем сільської ради, із зазначенням причин, з яких текст правочину не міг бути підписаний заповідачем - хвороба рук останнього.

Крім того, в порядку статті 1253 ЦК України та пункту 1.4. розділу III вказаного Порядку заповіт був посвідчений при двох свідках, особу і дієздатність яких перевірено посадовою особою, яка вчиняла дану нотаріальну дію - секретарем сільської ради.

Отже, підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

Таким чином, як зазначил Верховний Суд, відмовляючи в задоволенні позову, суди на підставі доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що волевиявлення заповідача, спрямоване на передачу майна саме сину та зафіксоване в оспорюваному заповіті від 23 жовтня 2012 року, було вільним та відповідало його волі.

Аналізуйте судовий акт: Заповіт визнається недійсним тільки у випадку, коли заповідач при складанні заповіту абсолютно неспроможний усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними (Постанова ВСУ від 29 лютого 2012р.)

При визнанні угоди недійсною (заповіту) з підстав недієздатності однієї із сторін призначення та проведення судово-психіатричної експертизи є обов'язковим (ВСУ від 13.03.2017 у справі № 6-2833цс16)

Підставою для визнання заповіту недійсним може бути не просто хвороба, навіть, важка, а абсолютна неспроможність заповідача в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (ВССУ, № 343/1571/14-ц, від 26.10.16)

ВССУ: Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, зокрема, - за межами нотаріального округу нотаріуса, є нікчемним (справа № 401/3540/15-ц, 18.05.16)

ВС: Та обставина що позивач не знав про смерть спадкодавиці, оскільки вона проживала в іншому населеному пункті, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини (справа № 198/476/16-ц, 18.01.18)

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа №128/2413/16-ц

провадження № 61-1759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Степанівська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_6, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року у складі судді Саєнко О. Б. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що 23 жовтня 2012 року їх батько, ОСОБА_7, склав заповіт, посвідчений секретарем Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, яким все своє майно заповів своєму сину - ОСОБА_6

Іншими спадкоємцями є позивачі у справі.

Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року сторони у справі звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.

Заповіт ОСОБА_7 від 23 жовтня 2012 року позивачі вважають нікчемним, оскільки під час підписання заповіту у заповідача був відсутній документ, що посвідчує його особу, а в заповіті відсутні паспортні дані заповідача, що дає підстави вважати, що цей заповіт вчиняла та підписувала інша особа. Також зі змісту заповіту вбачається, що він вчинявся та посвідчувався не в самому приміщенні сільської ради, оскільки відсутня повна юридична адреса сільської ради. Вказали, що заповідач не хворів на захворювання рук, а тому були відсутні підстави для підпису заповіту іншою особою.

Уточнивши та збільшивши позовні вимоги, а 21 грудня 2016 року змінивши предмету позову, позивачі просили суд визнати нікчемним заповіт від 23 жовтня 2012 року.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали належних доказів нікчемності спірного заповіту. В оскаржуваному заповіті зазначено місце його складання, він зареєстрований в установленому законом порядку. За відсутності клопотань сторін про проведення відповідних експертиз суд не взяв до уваги медичну документацію щодо стану здоров'я заповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що волевиявлення ОСОБА_7 було спрямоване на передачу майна саме ОСОБА_6, було вільним та відповідало його волі, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову у визнанні заповіту нікчемним є обґрунтованим. Факт підписання заповіту іншою особою пояснюється хворобою рук ОСОБА_7

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що згідно із висновком судової експертизи заповідач не мав захворювання рук під час складання оскаржуваного заповіту, тому підписання заповіту уповноваженою ОСОБА_7 особою, а не ним особисто, свідчить про відсутність волевиявлення останнього щодо підписання вказаного заповіту та передачі майна ОСОБА_6 Спірний заповіт ймовірно був підписаний ОСОБА_7 У спірному заповіті відсутня нотаріальна відмітка щодо його читання вголос, відсутня повна юридична адреса органу, де вчинявся даний правочин.

Відзив на касаційну скаргу відповідачі не подали.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

28 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7

Спадкоємцями першої черги за законом майна померлого є його діти: позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6, які звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 421/2015 року, заведеною Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що 28 грудня 2006 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно ОСОБА_6

18 травня 2010 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів все своє майно ОСОБА_8

23 жовтня 2012 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким, на випадок своєї смерті, усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_6 Заповіт посвідчено секретарем Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_9 У зв'язку з хворобою рук заповідача, на його особисте прохання, за його дорученням, а також у його присутності та у присутності секретаря сільської ради і свідків, заповіт підписано ОСОБА_10 та свідками: ОСОБА_11 і ОСОБА_12 Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 129.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року було призначено посмертну судово-медичну експертизу.

З висновку експерта № 109-к від 31 жовтня 2017 року Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи вбачається, що згідно із записом в «Індивідуальній карті амбулаторного хворого», у ОСОБА_7 02 березня 1987 року було діагностовано артрит правого лучезап'ястного суглоба. Будь-яких інших записів стосовно стану верхніх кінцівок після вказаної дати, а також даних про порушення функцій правої кисті у ОСОБА_7 в амбулаторній карті не зафіксовано.

Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 207 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно із вимогами частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Відповідно до положень пункту 2.3. розділу II Порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.

Згідно із пунктом 2.11. розділу II Порядку посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1.4. розділу III Порядку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6. розділу II цього Порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_7, спрямоване на передачу майна саме сину ОСОБА_6 та зафіксоване в оспорюваному заповіті від 23 жовтня 2012 року, було вільним та відповідало його волі.

Доказів протилежного позивачі в порядку статті 60 ЦПК України 2004 року не надали.

Як вбачається зі змісту заповіту, його складено у письмовій формі, із зазначенням часу його складення.

Доводи щодо відсутності у заповіті повної юридичної адреси органу, де вчинявся заповіт є необґрунтованими. Відповідно до пункту 2.1. розділу II Порядку заповіт складено в приміщенні органу місцевого самоврядування - с. Степанівка Вінницького району Вінницької області.

Відсутність у заповіті повної юридичної адреси без зазначення вулиці та номеру будинку сільської ради не може свідчити про те, що не вказано місце вчинення нотаріальної дії, тому доводи касаційної скарги щодо недотримання форми складення заповіту є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що текст заповіту безпідставно був підписаний іншою особою, а не заповідачем особисто, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, із тексту заповіту вбачається, що його підписала ОСОБА_10 у зв'язку з хворобою рук заповідача.

Згідно із даними про стан здоров'я ОСОБА_7, йому з 1987 року діагностовано хворобу правого лучезап'ястного суглоба.

Допитані в суді першої інстанції свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, підтвердили волевиявлення заповідача, факт прочитання заповіту вголос та неможливість його підписання ОСОБА_7 через тремтіння рук.

За дорученням заповідача ОСОБА_7 текст правочину у його присутності підписала ОСОБА_10, яка підтвердила факт підписання та прочитання вголос заповіту ОСОБА_7 своїм підписом у заповіті та будучи допитаною в суді першої інстанції як свідок.

Підпис ОСОБА_10 на тексті правочину засвідчений посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії - секретарем Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, із зазначенням причин, з яких текст правочину не міг бути підписаний заповідачем ОСОБА_7 - хвороба рук останнього.

Крім того, в порядку статті 1253 ЦК України та пункту 1.4. розділу III Порядку заповіт був посвідчений при двох свідках, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, особу і дієздатність яких перевірено посадовою особою, яка вчиняла дану нотаріальну дію - секретарем Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Отже, підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

Доводи касаційної скарги про ймовірне підписання тексту заповіту ОСОБА_6, а не ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та є припущенням.

Доводи касаційної скарги про відсутність нотаріальної відмітки щодо читання заповіту вголос є безпідставними, оскільки з тексту спірного заповіту вбачається, що він прочитаний вголос секретарем сільської ради, а також свідками, його підписано посадовою особою, яка наділена відповідними повноваженнями та засвідчено гербовою печаткою.

Крім того, вказані обставини підтвердили допитані у судовому засідання свідки, а позивачі не надали доказів на спростування цих обставин.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його нікчемності позивачі належних та допустимих доказів не надали.

За таких обставин суди правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про визнання заповіту нікчемним.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк