Законодавство дозволяє передавати в оренду нерухомість державних освітніх закладів за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується і це не погіршує права осіб, які навчаються (ВС/КГС, справа № 908/457/17, 15.03.18)

Фабула судового акта: Судова справа, що пропонується увазі читачів, стосується досить складної і суперечливої теми оренди нерухомого майна державного навчального закладу. Як показує практика, при вирішенні таких спорів суди зазвичай виходять з того, що вирішальним є обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (у тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом. Отже і рішення в таких справах як правило приймаються не на користь орендодавців.

В цій же справі за позовом про визнання недійсним на майбутнє договору оренди державного нерухомого майна для розміщення фінансової установи (відділення банку), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення, і дійшов висновків про наступне.

Норми Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Доводи прокурора щодо використання об'єкта освіти не за цільовим призначенням судом були відхилені, оскільки приміщення, які є предметом спірного договору оренди, не використовувались у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, були тимчасово вільні, отже, передання цих приміщень в оренду банку не порушувало права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі, навпаки, розташування відділення банку в орендованих приміщеннях сприяло отриманню студентами та викладачами швидких і якісних банківських послуг насамперед в сфері обслуговування зарплатно-карткових проектів.

Крім того за спірним договором оренди за чотири роки банком було сплачено ВНЗ загалом 1 080 512,50 грн, отже, отримані додаткові доходи, що є для нагальним та необхідним.

Аналізуйте судовий акт: Орендодавець (орган місцевого самоврядування) після закінчення строку дії договору оренди землі має право відмовити орендарю в поновленні такого договору (Одеський апеляційний господар. суд, судді Бойко Л. І., Величко Т. А., Таран С. )

Відмовляючи у продовженні договору оренди комунального майна орган місцевого самоврядування повинен повідомити з якою саме метою це майно буде використовуватись для потреб територіальної громади у майбутньому ( ВСУ від 20 квітня 2016р., № 3-266гс16)

Невиконання умови щодо страхування об’єкту оренди комунального майна Не є підставою для розірвання договору оренди відповідно до ст. 651 ЦК України (ВГСУ від 6 лютого 2017р. у справі № 909/932/15

Поліпшення орендованого нерухомого майна, збільшення його вартості та корисності без зміни функціонального призначення цього майна самі по собі не означають створення нової речі (ВГСУ, справа № 909/1179/15 від 29.03.17)

Державним майном можна користуватися безоплатно, без укладення договору оренди (Господарський суд м. Києва, від 26 липня 2016р. у справі №910/8622/16, суддя Домнічева І.О.)

Несправедливі умови договору, це умови які призводять до істотного дисбалансу між договірними права та обов’язками сторін та є підставою для визнання такого договору недійсним (ВСУ від 8 червня 2016 р. у справі № 6-330цс16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/457/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представника ГПУ Зарудяної Н.О., посв. Від 10.08.2017 посв. №047542

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017

(Суддя Азізбекян Т.А.)

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017

(Головуючий суддя-Радіонова О.О., Судді -Марченко О.А., Попков Д.О.)

за позовом Першого заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 в інтересах держави

до:

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області;

2) Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний вищий навчальний заклад "Запорізький національний університет"

про визнання договору оренди недійсним та повернення нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

1. Перший заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" м. Запоріжжя про визнання недійсним на майбутнє договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДВНЗ "Запорізький національний університет" № 3143/д від 09.08.2013, укладеного між РВФДМ України по Запорізькій області (Орендодавець) та ПАТ "Укрсиббанк", місцезнаходження якого: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 (Орендар) та зобов'язання ПАТ "Укрсиббанк", місцезнаходження якого: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 (Орендар) повернути РВФДМ України по Запорізькій області, державне нерухоме майно: частину нежитлового приміщення № 136, площею 24,9 кв. м та частину приміщення № 137, площею 8,05 кв. м, загальною площею 32,95 кв. м, першого поверху будівлі спортивного комплексу, літ. А-3, реєстровий номер 0212524323, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 35, шляхом їх звільнення (т.1, а.с.3-16).

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним договором оренди орендодавцем передано в строкове платне користування нерухоме майно навчального закладу - Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" не за цільовим призначенням, а з метою розміщення фінансової установи ПАТ "Укрсиббанк" (об'єкт Б-32,95 кв.м.), тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем. Таким чином, договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на бала нсі Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" № 3143/д від 09.08.2013 не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений з порушенням вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 1 ст. 63, 65 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 № 2984-111 (чин ного на момент виникнення спірних взаємовідносин), ст. ст. 26, 48 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ, ч. 2 ст.5 "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992р. № 2163-ХІ, допущених при передачі в оренду об'єктів нерухомості, які перебувають на бала нсі освітніх закладів, є оспорюваним правочином і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/457/17, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3143/д від 09.08.2013 є не законною та встановили, що під час укладення договору оренди майна №3143/д від 09.08.2013 сторони дотримались порядку погодження передачі в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

4.1. Врахувавши відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним, суди відхилили і похідні вимоги про зобов'язання ПАТ "Укрсиббанк" повернути державне нерухоме майно: частину нежитлового приміщення № 136, площею 24,9 кв. м та частину приміщення № 137, площею 8,05 кв. м, загальною площею 32,95 кв. м, першого поверху будівлі спортивного комплексу, літ. А-3, реєстровий номер 0212524323, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 35, шляхом їх звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №908/457/17 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. У своїй касаційній скарзі Заступник прокурора Харківської області просить касувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у даній справі;

6.1. заявник касаційної скарги вважає, що передача приміщення спортивного комплексу Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" не за цільовим призначенням, яка не пов'язана з освітньою та навчально-виховною діяльністю закладу освіти суперечить вимогам чинного законодавства;

6.2. прокурор вважає, що договір оренди нерухомого майна не відповідає приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна";

6.3. безпідставним, на думку прокурора, є посилання судів на те, що приміщення, які є предметом спірного договору оренди, не використовувались у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та були тимчасово вільні;

6.4. неспроможним вважає прокурор посилання судів попередніх інстанцій на 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", оскільки вказана норма має застосовуватись лише в контексті з вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

7. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу прокурора, з проханням залишити оскаржувані судові рішення без змін , а скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2018 прийнято до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкрито касаційне провадження у справі № 908/457/17 Господарського суду Запорізької області за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та на постанову Донецкого апеляційного господарського суду від 08.08.2017.

8.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на 15 березня 2018 року о 12 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

8.2. Повідомлено учасників справи про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 23 лютого 2018 року.

9. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.08.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі-Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" (далі-Орендар), було укладено договір №3143/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" (балансоутримувач), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщено за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 35, а саме:

а) частину нежитлового приміщення №136 площею 2,0 кв. м. першого поверху будівлі спортивного комплексу. літ.А-3, реєстровий номер 0212524323, РПКХЯР069;

б) частину нежитлового приміщення № 136 площею 24,9 кв. м. та частину приміщення №137 площею 8,05 кв. м., загальною площею 32,95 кв. м., першого поверху будівлі спортивного комплексу. літ.А-3, реєстровий номер 0212524323, РПКХЯР069.

13. У п.1.2 договору сторони погодили, що майно передається в оренду з метою розміщення банкомату (об'єкт А - 2,0 кв.м), фінансової установи (об'єкт Б - 32,95 кв.м).

14. Відповідно до Акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 09.12.2013, яке перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" та знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Леппіка, 35, відповідач 1 передав: а) частину нежитлового приміщення №136 площею 2,0 кв. м. першого поверху будівлі спортивного комплексу. літ.А-3, реєстровий номер 0212524323, РПКХЯР069; б) частину нежитлового приміщення № 136 площею 24,9 кв. м. та частину приміщення №137 площею 8,05 кв. м., загальною площею 32,95 кв. м., першого поверху будівлі спортивного комплексу. літ.А-3, реєстровий номер 0212524323, РПКХЯР069, а відповідач 2 прийняв об'єкт визначений у пункті 1.1. договору.

15. Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 147/1 від 25.03.2015 "Про внесення змін у додаток до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 29.12.1994 № 534 "Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м.Запоріжжі" внесено зміни у додаток до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 29.12.1994 № 534 "Про найменування вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжі", змінивши назву вулиці Леппіка на вулицю Дніпровську, адреса розташування спортивного комплексу Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет": м. Запоріжжя, вул. Дніпровська, 35.

16. На виконання приписів статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач 1 погодив порядок та отримав дозвіл на укладення договору оренди з органом уповноваженим управляти майном (Міністерство освіти і науки України), що підтверджується листом №1/11-6984 від 15.04.2013.

17. Відповідно до листа № 07-13-02692 від 17.05.2016, Міністерство освіти і науки України надає дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 09.08.2013 №4143/д, що містить наступні умови: державне майно - приміщення 1-го поверху будівлі спортивного корпусу, площею 32,95 кв.м, з метою розміщення фінансової установи, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул.Дніпровська,35, терміном до 3-х років.

18. Відповідно до довідки Запорізького національного університету, яка підписана в.о. проректора з АГР, державне нерухоме майно, що орендується ПАТ "Укрсиббанк" по договору №3143/д від 09.08.2013, розміщене за адресою: вул. Дніпровська,35, а саме частина нежитлових приміщень №136 та №137, що знаходяться на першому поверсі будівлі спортивного комплексу ЗНУ. В експлікації вони значаться як службові приміщення, загальною площею 473,0кв.м. і 16,1 кв.м. Загальна площа оренди ПАТ "Укрсиббанк" 32,95кв.м.

19. Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги касаційний господарський суд виходить з такого.

20. У ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

21. Виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

22. Згідно ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

23. Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

24. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та щостою статті 203 цього Кодексу.

25. Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1999р. № 1060 (далі - Закон № 1060) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

27. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону № 1060 фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

28. Частиною 4 ст. 61 Закону України № 1060 унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від

29. Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

30. Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269 ( далі - Закон № 2269) передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

31. Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

32. Відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону № 2269 окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

33. У п.1. ч.1. ст. 287 Господарського кодексу України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

34. Згідно ст. 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

35. Колегія суддів вважає, що вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

36. У даному випадку, норми Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", у їх системному поєднанні, дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, за умови, що такі об'єкти тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

37. Доводи прокурора щодо використання об'єкта освіти не за цільовим призначенням, відхиляються колегією суддів, адже суди встановили, що приміщення, які передані в оренду банку, розташовані на першому поверсі в коридорі при вході, мають окремих вхід та не займають приміщення спортивних залів, учбових класів чи будь-яких інших приміщень, які використовуються в учбовому процесі.

38. Крім того, під час розгляду справи суди установили, що приміщення, які є предметом спірного договору оренди, не використовувались у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, були тимчасово вільні, отже, передання цих приміщень в оренду банку не порушує права осіб, які навчаються чи працюють у навчальному закладі, навпаки, розташування відділення банку в орендованих приміщеннях сприяє отриманню студентами та викладачами швидких і якісних банківських послуг насамперед в сфері обслуговування зарплатно-карткових проектів.

39. Разом з тим, за спірним договором оренди з 2013р. по 2017р. ПАТ "Укрсиббанк" сплачено загалом 1 080 512,50 грн, отже, отримання додаткових доходів шляхом передачі в оренду приміщень, що не використовуються для навчального процесу, є для університету нагальним та необхідним.

40. Також, як встановлено під час розгляду справи, між ПАТ "УкрСиббанк" та Державним вищим навчальним закладом "Запорізький національний університет" укладено договір № 4114493002 про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта в безготівковій формі від 02.09.2014, а також Договір № 27104/08/2016 від 02.06.2016 про приймання платежів.

41. Судами, також, встановлено, що орендар використовує орендоване приміщення за цільовим призначенням, вказаним в договорі оренди, здійснює комплексне банківське обслуговування безпосередньо викладачів та студентів вищого навчального закладу, надає банківські послуги та забезпечує освіту належними фінансовими послугами з наданням та обслуговуванням зарплатно-карткових проектів, надає послуги для ведення поточних рахунків, приймання готівкових коштів від фізичних та юридичних осіб для здійснення комунальних платежів та переказів, випуск та обслуговування платіжних карток, надання консультаційних та інформаційних послуг,

42. За таких обставин, господарські суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним на майбутнє договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДВНЗ "Запорізький національний університет" № 3143/д від 09.08.2013, укладеного між РВФДМ України по Запорізькій області (Орендодавець) та ПАТ "Укрсиббанк".

43. Оскільки вимога прокурора в частині звільнення приміщень загальною площею 32,95 кв. м, першого поверху будівлі спортивного комплексу, літ. А-3, реєстровий номер 0212524323, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 35, є похідною вимогою, господарські суди правомірно відмовили і у її задоволенні.

44. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за її подання покладається на прокуратуру Харківської області.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №908/457/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі №908/457/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписи: