Визнання кредитних договорів недійсними: тенденції судової практики

Нещодавня Постанова ВСУ від 19 жовтня 2016 року по цивільній справі №6-384цс16 викликала резонанс в юридичних колах. Говорячи юридичною мовою - дискусії точилися щодо визнання особи недієздатною в разі проведення судово-психіатричної експертизи, та як наслідок — визнання кредитного договору недійсним. Простіше кажучи, психічно хворим людям дозволили не платити за кредитами.

Про судову практику та випадки, в яких договір можна визнати недійсним пояснює в матеріалі податковий консультант КНСЕУ Олександр Семенюк.

Оскільки резонанс викликало саме визнання договору недійсним на підставі проведенння судово-психіатричної експертизи, поясню, що про недієздатність людини має свідчити висновок експертизи, підписаної експертом, в якому вказується наявність хронічного, стійкого психічного розладу. Все повинно чітко підтверджуватися в медичних документах. У цьому разі суд може визнати недійсним не тільки кредитний договір, а й договір застави.

Пользуйтесь консультацией: Налог на доходы физических лиц со списанного кредита: советы должникам

В своїй обгрунтувальній частині Верховний суд констатує, що “за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними”. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов’язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Таким чином, висновки Постанови ВСУ від 19 жовтня 2016 року несуть в собі переважно констатуючий характер, в якому розглянуто окремий випадок щодо визнання кредитного договору недійсним, якщо під час його укладання визнано факт перебування особи в стані цивільної недієздатності.

З іншого боку, розглядаючи підстави для визнання саме кредитного договору недійсним, варто зазначити, що судова практика пішла дещо іншим шляхом. В своїх рішеннях та постановах суди в основному спираються на Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року та на висновки судової економічної експертизи.

Доволі усталеною є практика прийняття судових рішень на підставі висновків експерта-економіста в справах щодо визнання кредитних договорів недійсними. Зазвичай питання, що ставляться судом перед експертом, стосуються розрахунку орієнтовної сукупної вартості кредиту, який банк відповідно до підпункту «д» частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен розрахувати та надати споживачу.

Користуйтесь консультацією: Будьте уважні коли банк Вам списує кредитну заборгованість (податкові наслідки списання кредитної заборгованості)

Часто під час проведення економічних експертиз по таких справах виявляються розбіжності, неточності та навіть відсутність банківських розрахунків орієнтовної сукупної вартості кредиту, або невідповідність процентної ставки, вказаної у договорі. Це в результаті дає вагомі підстави для визнання істотних умов кредитного договору несправедливими та визнання такого договору недійсним. Судова практика в цьому випадку стає на захист прав споживача. Про такі випадки ми писали в матеріалі “На чиєму боці правда, або чому кредитний договір можна визнавати недійсним”.

Як бачимо, судова практика в справах про визнання кредитних договорів недійсними є доволі позитивною та стає на захист не лише психічно хворих людей, а й прав споживачів. При цьому вагому роль в цьому питанні відіграє саме висновок судового експерта під час проведення судово-психіатричної або судово-економічної експертизи.

Протягом останніх двох років завдяки роботі судових експертів вдалося встановити практику, відповідно до якої кредитні договори можуть бути визнані недійсними. Ситуація виявляється значно простішою, ніж здається на перший погляд. Адже дуже часто при укладанні кредитного договору банк порушує умови кредиту, що в майбутньому дає підстави визнати такий договір недійсним.

Законодавством України чітко прописані умови надання кредиту. Зокрема, перед укладанням кредитного договору банк зобов'язаний надати споживачу інформацію про сукупну вартість кредиту та умови його погашення. Таким чином, споживач має отримати інформацію не лише про суму можливого кредиту, а й відсоткову ставку за користування кредитом, сплату страховки чи інших фінансових зобов'язань щодо кредиту. Усі ці складові мають бути розписані у вигляді графіків на кредитний період згідно умов погашення: місяць, квартал, півріччя, рік.

Згадайте новину: Судний день. За неповернення депозиту - пеня 3% від суми за кожен день прострочення

Так, відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Таким чином, на цій підставі умови кредитного договору визнаються несправедливими вцілому; такими, що суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, та є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Судовий експерт Артем розповідає, що в КНСЕУ за рік проводиться близько 800 судово-економічних експертиз щодо кредитних спорів. Зараз у провадженні знаходиться близько 170 справ. Судова практика щодо визнання кредитних договорів недійсними на сьогодні є доволі успішною. Одним із останніх яскравих прикладів можна навести Ухвалу Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року у цивільній справі №667/3659/15-ц.

Пользуйтесь консультацией: Прощение долга банком - Дополнительное благо

Підставою для формування позитивної практики у визнанні кредитних договорів недійсними в більшості випадків слугує суперечність кредитного договору українському законодавству. Банки порушують Постанову НБУ № 168 (пп. 2.1, 3.1-3.4) та Закон "Про захист прав споживачів" (частини 2, 4 статті 11). Тому судовий експерт радить перед укладанням кредитного договору переконатися в тому, що всі фінансові зобов'язання в ньому виписані на весь період дії такого договору у вигляді графіку платежів з розбивкою на періоди оплати. Саме таким чином споживач (клієнт) має шанс застрахувати себе від можливих змін умов сплати щомісячних платежів та змін відсоткової ставки, які підтекстом можуть бути прописані в договорі. В разі встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки необхідно звертатися в суд і визнавати договір недійсним.

Судовий експерт відзначає, що в цивілізованих країнах банківська система живе за рахунок видачі кредитів, які надаються прозоро під низькі відсотки та на вигідних умовах для споживача. Для формування такої позитивної практики в Україні необхідно, насамперед, повернути довіру до банківської системи. І можливо це досягнути лише в двох випадках: високої гарантії з боку банку збереження фінансів клієнта на вигідних умовах та чесне виконання умов кредитного договору.

Джерело: КНСЕУ