Висаджувати дерева та кущі біля межі чи прямо на межі між приватними земельними ділянками законодавство не забороняє (Чернігівський районний суд Чернігівської області від 28 березня 2016р)

Фабула судового акту: Спори між сусідами щодо способу та порядку використання власних земельних ділянок виникає чимало. І поки що судова практика вирішення цих спорів недостатню. Дуже рідко один сусід на іншого подає до суду, як правило мстять іншими способами.

Існує неписане правило, що висаджувати дерева та кущі на межі та біля межі заборонено. При цьому думки щодо відстані до межі при висаджені різні: 1м, 1, 5 м, 3м, 5м тощо. Як з’ясувалось у законодавстві немає прямої відповіді на це питання.

Так, суд розглянув позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, де позивач просив зобов’язати відповідача зрізати 14 дерев та 2 куші на власній території, корені яких заважать позивачу використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням. Позов обгрунтовувався ДБН Б.2.4-1-94 «Система озеленення поселень» та рядом статей ЗК України.

Суд відмовив у задоволенні позову оскільки зазначений ДБН регулює питання щодо відстаней від дерев та кущів до будівель і споруд для висадження зелених насаджень на територіях загального користування населених пунктів. Щодо приватної ділянки, то тут суд нормативу не знайшов. Крім того, ст. 105 та 109 ЗК України не забороняють знаходження дерев на межі чи біля межі земельних ділянок а у позивача є право обрізати корені та гілки дерев та кущів, які виходять на його територію чим забезпечити цільове використання власної земельної ділянки (рілля, городництво).

Аналізуйте судовий акт: На автомобіль впало дерево - хто відшкодує шкоду? (Постанова ВГСУ у справі №38/67 від 24.01.2012, судді : Овечкін В. Е., Чернова Є. В., Цвігун В. Л.)

Провадження №2/748/155/16

Єдиний унікальний № 748/162/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Кухти В.О.

при секретарі Тетусь Я.В.,

з участю позивача та її представника ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігів цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою -

В с т а н о в и в :

У січні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом у якому зазначила, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: с.Козероги, вул.Нова, 4. Відповідач є суміжним землекористувачем ділянки за адресою: с.Козероги, вул..Нова, 6. Під час переобладнання тимчасової будівлі ОСОБА_5 самовільно зайняла частину земельної ділянки позивача. Також на земельній ділянці відповідача ростуть 14 дерев на відстані ближче 5 м від межі ділянки позивача та 2 кущі на відстані менше 1,5 м, чим порушуються державні будівельні норми. У звязку з цим ОСОБА_4 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобовязання відповідача вирівняти межу між їх земельними ділянками, знести самовільно збудований навіс, знести 14 дерев та 2 кущі.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 28.03.2016 позовні вимоги щодо зобовязання відповідача вирівняти лінію межі між їх земельними ділянками за адресами вул.Нова буд.4 та буд.6 в с.Козероги, знести самовільно збудований навіс, який знаходиться на межі та знести 8 дерев на ділянці відповідача залишені без розгляду за заявою представника позивача. В частині позовних вимог щодо знесення 6 дерев та 2 кущів розгляд продовжено.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги щодо знесення 6 дерев та 2 кущів, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Позивач також додала, що коріння та гілки цих дерев та кущів заважають зорювати її земельну ділянку біля межі. Вони їх не обрізують, бо це чужі насадження і корені та гілки все одно відростуть.

Представники відповідача заперечили щодо позовних вимог та зазначили, що відповідач невеликі дерева вже відсадила, а ті дерева та кущі що залишилися вже великі їх неможливо відсадити без знищення. Також вважають, що до даних правовідносин не можуть бути застосований п.4.13 Державних будівельних норм України ДБН Б.2.4-1-94, оскільки він регулює відносини щодо відстаней від дерев та кущів до будівель і споруд для висадження зелених насаджень на територіях загального користування населених пунктів. Позивач має право самостійно обрізати гілки та корені, які проникають на її ділянку, інших перешкод для неї ці кущі та дерева не створюють.

Заслухавши позивача представників сторін, свідка, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с.11-14) ОСОБА_6 належать дві суміжні ділянки для ведення особистого селянського господарства розміром 0,25 га по вул.Нова, 4, в с.Козероги, та 0,1053 га, яка й межує з ділянкою ОСОБА_5 на відрізку 72,62 м.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с.40) встановлено що відстань від межі до 6 яблунь, які належать ОСОБА_5 складає від 0,55 м до 0,66 м, а до 2 кущів від 0,3 м до 0,6 м.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання, що він є чоловіком позивачки та підтвердив, що ці яблуні та кущі знаходяться біля межі та заважають гілками та корінням зорювати ділянку біля межі. Яблуні ці вже великі і пересадити їх неможливо.

Відповідно до ст.103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що гілки та корені від цих дерев та кущів заважають зорювати ділянку біля межі.

Проте, відповідно до ст.105 Земельного кодексу України у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Тобто, позивач наділена правом відрізати корені та гілки цих дерев, які їй заважають. Відповідач з обєктивних причин не може регулювати ріст гілок та коренів у певному напрямку. При цьому, як зазначав свідок та сторони ці дерева та кущі ростуть там вже тривалий час і не можуть бути переміщені без їх знищення, що також завдасть шкоди відповідачу. А тому, враховуючи наявність законної можливості у позивача самостійно відрізати корені та гілки, які їй заважають на власній земельній ділянці, а також те, що знесенням цих дерев та кущів будуть завдані незручності відповідачу, які на думку суду, будуть не меншими ніж у позивача, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Також, суд погоджується з позицією представників відповідача та вважає, що п.4.13 Державних будівельних норм України ДБН Б.2.4-1-94 не може бути застосованим до даних правовідносин, оскільки даний пункт знаходиться в розділі «Система озеленення поселень» та регулює питання щодо зелених насаджень на території сільських Рад і населених пунктів, які підрозділяються на такі категорії: спільного користування (на території парку, скверу,бульварів); обмеженого користування (на територіях безсадибної житлової забудови, виробничої зони, ділянок установ громадського призначення, приквартирних і присадибних ділянок); спеціального призначення (санітарно-захисні, в тому числі шумо-, вітро- і снігозахисні, протиерозійні, меліоративні). Крім цього, статті 105 та 109 Земельного кодексу України не забороняють знаходження дерев на межі чи біля межі земельних ділянок, а тому в даних правовідносинах слід застосовувати саме Земельний кодекс України, якому повинні відповідати підзаконні нормативні акти, якими є ДБН.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 103 105 Земельного кодексу України, ст. 10 11 60 209 212 213-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О.Кухта