Відмова у стягненні кредитної заборгованості за діючим кредитним договором у звязку зі спливом строку позовної давності ( Апеляційний суд Житомирської області у справі №296/9805/15-ц від 13 вересня 2017 р.)

Фабула судового акту: У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором Банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 09 квітня 2009 року вимогу боржнику про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів, про що зазначив у позовній заяві, поданій до суду у серпні 2011 року, про дострокове погашення заборгованості за цим же кредитним договором. Ухвалою суду від 25.09.2012 року позовну заяву залишено без розгляду.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

Аналізуйте судовий акт: Строк позовної давності починається з моменту пред’явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом (ВСУ від 9 листопада 2016 р. у справі №6-2251цс16)

Якщо договором поруки передбачений строк її дії «до повного припинення зобов’язань боржника», то строк «чинності поруки» все одно складає шість місяців з моменту обов’язку боржника виконати основне зобов’язання (ВСУ, 14.06.2017р., № 6-1009цс17)

Сплив строку позовної давності не припиняє зобов’язання, в тому числі іпотеку, навіть при наявності відмовного рішення суду про задоволення вимоги кредитор (ВСУ від 15 травня 2017р. у справі № 6-786цс17)

Позовна давність розповсюджується на вимогу про стягнення предмету іпотеки також при наявності рішення суду про стягнення суми боргу за кредитом (справа № 6-3116цс16 від 05.07.2017р.)

Строк пред’явлення банком вимог до поручителя про повернення бору, погашення якого згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з часу настання строку погашення чергового платежу (ВСУ від 29.03.2017 №6-3087ц)

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (ВСУ у справі № 6-1138цс15)

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/9805/15-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 27 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Ковальської Я.В.

з участю відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом. Просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість у загальному розмірі 545 740,45 грн. та покласти на відповідачів обов»язок відшкодувати понесені судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 15.07.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11371967000, за умовами якого останньому було видано кредит в сумі 13 235,21 доларів США зі сплатою 14% річних на строк з 15.07.2008 року по 15.07.2017 року. Відповідно до договору поруки №217395 від 15.07.2008 року поручителем за вказаним вище кредитним договором виступила ОСОБА_3, яка зобов»язалася нести солідарну з позичальником відповідальність за невиконання умов кредитного договору. У зв»язку з невиконанням умов договору належним чином, станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість, яка становить 545 740,45 грн., в тому числі: тіло кредиту - 274 614,03 грн. та відсотки - 271 126,42 грн. 08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у ПАТ «УкрСиббанк», останнім передано ПАТ «Дельта Банк» відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 14 червня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 314 873, 41 грн. (триста чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні 41 копійку) заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави по 2 361,00 грн. з кожного судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що судом неповно з'ясовані усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. На думку апелянта, суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи, висновки, викладені в рішенні, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що суд не звернув уваги на сплив позовної давності щодо вимог позивача. Відповідно до наданих платіжних квитанцій, востаннє кредитна заборгованість погашалась 28.02.2011 року. Відтак перебіг позовної давності починається з наступного дня після цієї дати (01.03.2011р.) Крім того, судом не надано належної оцінки доказам щодо повноважень представника позивача.

Розглянувши справу в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.07.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №11371967000, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 13 235,21 доларів США зі сплатою 14% річних на строк з 15.07.2008 року по 15.07.2017 року (а.с.5-11).

Відповідно до Договору поруки №217395 від 15.07.2008 року поручителем за вказаним вище кредитним договором виступила ОСОБА_3, яка зобов'язалася нести солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору позичальником ОСОБА_2 (а.с.17-19).

Згідно з наданим Банком розрахунком, нараховано заборгованість за вказаним кредитом: 5123,17 доларів США відсотків на прострочену суму заборгованості, 4579,52 доларів США простроченої заборгованості, 711,85 доларів США відсотків на поточну суму заборгованості, 3 858,96 доларів США поточної суми заборгованості, що разом складає 14 273,50 доларів США, або за курсом НБУ станом на 28.07.2015 рік (100 доларів США - 2206,2278 грн.) - 314 873,41 грн.

Останній платіж на погашення кредиту позичальником внесено 28.02.2011 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стягненню з відповідачів підлягає заборгованість в межах строку позовної давності, що передував зверненню до суду.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.525 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Банком пропущено строк звернення до суду.

Згідно зі ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік ( ст.ст.257 258 ЦК).

Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4.ст.267 ЦК).

В даному випадку відповідачем 23.01.2017 року подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.94).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

В даному випадку сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з п.п.6.1.2,6.2 Договору, сторони домовилися, що у випадку порушення позичальником термінів погашення зобов»язань за кредитним договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором. Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов»язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги Банку.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

В даному випадку, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором Банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 09 квітня 2009 року вимогу боржнику про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів, про що зазначив у позовній заяві, поданій до суду у серпні 2011 року, про дострокове погашення заборгованості за цим же кредитним договором. Ухвалою суду від 25.09.2012 року позовну заяву залишено без розгляду.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 9 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16 зазначено, що пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону та умов договору не врахував.

З даним позовом Банк звернувся до суду 27 серпня 2015 року, тобто, після спливу строку позовної давності.

За наведених обставин законних підстав для стягнення заборгованості як з боржника, так і з поручителя не було.

У зв»язку з цим та відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.209 303 304 307 309 313 314 316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 14 червня 2017 року скасувати, ухваливши нове.

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: