Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, а тому збитки підлягають стягненню в повному обсязі (Справа № 920/1039/16, 12.07.17)

Фабула судового акта: Міська рада звернулася до Господарського суду із позовом до Приватного підприємства про стягнення збитків у розмірі 85 638, 55 грн. за користування частиною земельної ділянки, загальною площею 0,0966 га протягом майже двох з половиною років без правовстановлюючих документів.

Суд першої інстанції в позові відмовив повністю, але постановою апеляційного господарського суду зазначене судове рішення скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства на користь міської ради 85 638, 55 грн. збитків.

При цьому суд зазначив, що Приватне підприємство не виконало обов'язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на який знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, та проявило бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів щодо цього.

Отже, у діях відповідача наявні всі ознаки цивільного правопорушення, в тому числі, і причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, оскільки несвоєчасне оформлення документів на право оренди земельної ділянки призвело до неотримання міською радою доходу від орендної плати частини ділянки.

ВГСУ погодився с цим рішенням, зазначивши, що володіючи з 2006 р. об’єктами нерухомості на цій земельній ділянці, Приватне підприємство тільки у 2013 році звернулось для затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, і лише у 2016 році уклало договір оренди з визначенням розміру орендної плати пропорційно до розміру належних часток у будівлі.

Рішення суду мотивовано, зокрема, наступними приписами законодавства:

- відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

- відшкодування збитків юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється КМ України ( ст.157 ЗК України);

- п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 № 284, передбачено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

У зв’язку наведеним доречно також зазначити, що в постанові ВСУ від 17.02.16 р. у справі № 3-1160г15 була викладена правова позиція про те, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє міську раду як власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати (неодержаний дохід), а тому збитки підлягають стягненню в повному обсязі.

Аналізуйте судовий акт: У нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі (ВСУ у справі № 6-253цс16 від 13 квітня 2016р)

Державний акт на право власності на з/д виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування залишається недійсним і при вчиненні на ньому відмітки про перехід права власності на підставі правочину (ВСУ від 16 березня 2016р.)

За «бездокументарне» та фактичне користування землею суд стягнув 3,7 млн. грн. збитків з підприємства на користь місцевої ради (ВСУ у справі № 3-383гс15)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 920/1039/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Сибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Люкс"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.2017у справі № 920/1039/16 Господарського суду Сумської областіза позовомПутивльської міської радидоПриватного підприємства "Люкс"простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачане з'явився- відповідача Крачек Д.В.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Путивльська міська рада звернулася до Господарського суду Сумської області із позовом до Приватного підприємства "Люкс" про стягнення збитків у розмірі 85 638, 55 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог т.2 а.с. 57), за

користування відповідачем 59/100 частин земельної ділянки, загальною площею 0,0966 га, у період з 01.10.2013 по 31.05.2016 без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.01.2017 (суддя Левченко П.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (головуючий суддя Шутенко А.І., судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.), зазначене судове рішення скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Люкс" на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області 85 638, 55 грн. збитків. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції Приватне підприємство "Люкс", звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі. Судові витрати покласти на позивача.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 13, 15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 79, 120, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Путивльська міська рада заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Путивльська міська рада не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що переглядається господарськими судами встановлено, що 20.09.2004 між ОСОБА_5 та Путивльською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0966 га в АДРЕСА_1, який зареєстрованого Путивльським відділом центру Державного земельного кадастру 08.11.2004 за № 24. Відповідно до якого відповідач сплачувала орендну плату за користування земельною ділянкою виходячи із загальної площі 0,0966 га.

24.05.2006 між ОСОБА_5 (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, за яким продавець продав, а покупець купив 59/100 часток належної продавцю нежитлової будівлі, магазин - ресторан - готель, загальною площею 1713,4 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Путивльської міської ради.

Згідно п. 9 договору купівлі-продажу від 24.05.2006, укладеного між ОСОБА_5 та ПП "Люкс", покупець, згідно ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України), зобов'язаний укласти договір оренди земельної ділянки з Путивльською міською радою.

Як свідчать матеріали справи, 25.12.2008 між Путивльською міською радою та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки у АДРЕСА_1, умовами даного договору передбачено, що ОСОБА_5 приймає в оренду 41/100 ділянки від загальної площі 0,0966 га та відповідно до частини 41/100 сплачує орендну плату. Договір зареєстровано в Державному реєстрі земель 23.02.2009 (а.с. 14) Відповідно до умов договору він вступає в силу після підписання сторонами та державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Люкс" лише 19.11.2009 звернулось з проханням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Путивльської міської ради, рішенням 45 сесії 5 скликання якої від 03.12.2009 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1. Проте, зазначене рішення 03.06.2010 втратило чинність.

14.10.2010 ПП "Люкс" знову звернулось до Путивльської міської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою на зазначену земельну ділянку. Рішенням 54 сесії Путивльської міської ради 5 скликання від 19.10.2010 такий дозвіл ПП "Люкс" наданий.

Як вбачається з матеріалів справи, для затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ПП "Люкс" звернулось тільки у 2013 році.

Рішенням 37 сесії Путивльської міської ради 6 скликання від 31.01.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди ПП "Люкс" на земельну ділянку по АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови (для подальшого використання) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди ПП "Люкс" на земельну ділянку в м. Путивль по АДРЕСА_1. Надано в оренду ПП "Люкс" зазначену земельну ділянку в долях 59/100 терміном на 10 років та встановлено розмір орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Зобов'язано ПП "Люкс" в місячний термін з дня прийняття рішення укласти договір оренди та зареєструвати його відповідно до вимог закону.

Однак, ПП "Люкс" не виконало обов'язку щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою і лише 29.04.2016 укладено договір оренди на вищевказану земельну ділянку з власниками нежитлової будівлі, яка на ній розташована, з визначенням розміру орендної плати пропорційно до розміру належних часток у будівлі.

З наявного в матеріалах справи акту № 5 щодо визначення та відшкодування збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам від 31.08.2016 (а.с. 28-29) вбачається, що земельну ділянку у м. Путивль, по АДРЕСА_1 обстежено комісією та виявлено, що ПП "Люкс" фактично користується 59/100 ділянки від загальної площі 0,0966 га без оформлення права користування та державної реєстрації таких прав.

Розмір збитків завданих Путивльській міській раді ПП "Люкс" нарахований міською радою у вигляді орендної плати за землю за період з жовтня 2013 по 31.05.2016, виходячи із нормативно грошової оцінки землі за відповідний рік.

Викладені обставини стали підставою для звернення Путивльської міської ради до Господарського суду Сумської області з позовом до ПП "Люкс" про стягнення збитків, у вигляді орендної плати за період з 01.10.2013 по 31.05.2016 у сумі 85 638,55 грн., зважаючи на використання частини земельної ділянки (59/100) без належним чином оформлених документів, що підтверджують у встановленому законом порядку право власності або користування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, щодо стягнення збитків у розмірі 85 638, 55 грн., за користування відповідачем 59/100 частин земельної ділянки, загальною площею 0,0966 га, у зазначений період без правовстановлюючих документів, Харківський апеляційний господарський суд виходив з наступного. Зазначив, що ПП "Люкс" не виконало обов'язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій з травня 2006 по травень 2016 знаходиться належне йому на праві власності нерухоме майно, та проявив бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів щодо цього. Так, господарський суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача всіх ознак цивільного правопорушення.

Висновок апеляційного господарського суду колегія вважає достатньо обґрунтованим з наступних підстав.

Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК України та частини 2 статті 224, статті 225 ГК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

За змістом ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється КМ України ( ст.157 ЗК України).

Пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 № 284, передбачено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з нормами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка задала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судом апеляційної інстанції встановлений причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, що полягає в неправомірній бездіяльності та несвоєчасному оформленні документів на право оренди земельної ділянки 59/100 відповідачем, що призвело до неотримання Путивлівською міською радою доходу від орендної плати частини ділянки (59/100), яку протягом періоду з жовтня 2013 по травень 2016 використовував ПП "Люкс".

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди купівлі-продажу нежитлової будівлі) при переході права власності на будівлю або споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до листа від 17.04.2014 № 28-28-0.17-4386/2-14 Державного агентства земельних ресурсів України надано наступні роз'яснення враховуючи, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування, оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності декількох суб'єктів можливо шляхом надання у користування та укладення договору оренди земельної ділянки з усіма співвласниками будівлі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб (множинність сторін).

Доказів того, які саме обставини непереборної сили завадили ПП "Люкс" укласти договір на оренду земельної ділянки з іншими власниками та міською радою з урахуванням частки кожного власника нежитлової будівлі, матеріали справи не містять.

Отже, встановивши правильність здійсненого позивачем розміру заявлених до стягнення вимог, перевіривши періоди нарахування, щодо їх правильності та правомірності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 85 638,50 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовив.

Посилання місцевого господарського суду на рішенню Путивльської міської ради від 27.08.2008 " Про зміну договору оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1" та договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 площею 0,30396 га від загальної площі 0,0966 га між ОСОБА_5 та Путивльською міською радою, є безпідставними, оскільки останні не є предметом розгляду даної справи, відсутні докази їх оскарження та визнання недійсними. Також, даний договір укладено між Путивльською міською радою та ОСОБА_5, яка взагалі не є стороною та учасником провадження у даній справі.

Зважаючи на вищевикладене, колегія погоджується із обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду, що за таких обставин вимога про стягнення збитків у розмірі 85 638, 55 грн., за користування відповідачем 59/100 частин земельної ділянки, загальною площею 0,0966 га, у період з 01.10.2013 по 31.05.2016 без правовстановлюючих документів, підлягає задоволенню.

Щодо доводів скаржника про помилковість застосування апеляційним господарським судом до правовідносин, що виникли, норм Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на (24.05.2006) момент укладення договору купівлі продажу 59/100 часток будівлі, належної ОСОБА_5 на праві власності, колегія зазначає наступне.

Так, до конкретного факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт.

Відповідно до положень ст. 120 ЗК України, в редакції від 31.03.2006, що була чинною на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, при переході права власності на будівлю та споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю чи споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно частками осіб у вартості будівлі чи споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю і споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України, в редакції від 31.03.2006, що була чинною на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись визначеними процесуальним законом повноваженнями, правомірно скасував рішення Господарського суду Сумської області від 05.01.2017 щодо відмови Путивльській міській раді у стягненні збитків з ПП "Люкс", прийнявши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог у сумі 85 638, 55 грн.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 920/1039/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

В.О. Швець