В порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься у вироках та у постановах органів досудового слідства (справа № 910/6333/17, 29.11.17)

Фабула судового акта: Не підлягає розгляду господарським судом позов про визнання недостовірною інформації та її спростування, яка викладена в ухвалі, що постановлена судом загальної юрисдикції у межах кримінального провадження, оскільки розгляд такої вимоги по суті означав б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Саме до такого висновку дійшли господарські суди за результатами розгляду позову Приватного акціонерного товариства до Головного управління національної поліції, прокуратури міста, Державної казначейської служби України про визнання недостовірною та зобов'язати прокуратуру міста Києва спростувати інформацію, яка міститься в клопотанні прокурора до слідчого судді та яка відображена в ухвалі районного суду та стягнення з відповідачів за рахунок державного бюджету України 100 000, 00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн завданої шкоди ділової репутації.

Позов був обґрунтований тим, що інформація, поширена в клопотанні прокурора до слідчого судді та яка відображена в ухвалі суду в кримінальному провадженні є недостовірною, завдає шкоди діловій репутації позивача, а також стала наслідком розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів та повернення грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн, що завдало позивачу матеріальних збитків, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача спростувати інформацію та стягнути збитки.

Погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, ВГСУ, зокрема, зазначив, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Аналізуйте судовий акт: Скасування судами рішень НБУ та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів щодо неплатоспроможності банку обумовили визнання недостовірною інформації про банк на веб-сайті Фонду (Справа № 910/14236/16, 10.05.17)

Встановивши розповсюдження недостовірної негативної інформації суд зобов‘язав відповідача цю інформацію спростувати та відшкодувати моральну шкоду (Рівненський міський суд, суддя Доля В. А.)

Скасування судами рішень НБУ та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів щодо неплатоспроможності банку обумовили визнання недостовірною інформації про банк на веб-сайті Фонду (Справа № 910/14236/16, 10.05.17)

Якщо метою звернення до громадських діячів та посадових осіб було не розповсюдження недостовірної інформації, а реалізація свого права на відповідне звернення, таки дії не є дифамацією (ВССУ, справа N 6-27554св15, 11.11. 2015)

Позов про захист честі, гідності та ділової репутації не задоволений з огляду на те, що дії і твердження відповідача мали характер оціночних суджень і вчинялись стосовно публічної особи (ВССУ, справа № 569/568/15-ц, 15.03.17)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 910/6333/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Ємельянова А.С., Кондратової І.Д.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017у справі№ 910/6333/17 Господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" до1.Головного управління національної поліції у місті Києві 2.Прокуратури міста Києва 3.Державної казначейської служби України проспростування інформації та стягнення 110 000,00 грн

за участю представників сторін:

позивача: Хруленко М.В.,

відповідача 1: Ковальчук І.В.,

відповідача 2: Орленко А.О.,

відповідача 3: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління національної поліції у місті Києві, прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України про визнання недостовірною та зобов'язати прокуратуру міста Києва спростувати інформацію, яка міститься в клопотанні прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Данилюка Ю.О. до слідчого судді Пойди С.М. та яка відображена в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 та просив солідарно стягнути з Головного управління національної поліції у місті Києві, прокуратури міста Києва за рахунок державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 100 000, 00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн завданої шкоди ділової репутації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у справі № 910/6333/17, припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недостовірною інформацію та зобов'язання прокуратури міста Києва спростувати інформацію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження № 42016101020000104.

У вказаній ухвалі було зазначено, що протягом 2015 року ОСОБА_4, використовуючи підконтрольні ПрАТ "СК "Саламандра-Україна" (ЄДРПОУ 13934129), ПрАТ "СК "Орлі" (ЄДРПОУ 22620565), ПрАТ "СК "Дім Страхування" (ЄДРПОУ 21870998), впровадив протиправний механізм з розкрадання коштів страхувальників під час надання фінансових послуг в сфері страхування.

З метою конвертації грошових коштів у готівку, вищевказані страхові компанії укладають удавані договори страхування з підприємствами реального сектору економіки. В подальшому, отримані кошти в якості страхових платежів переказуються на рахунки підконтрольних "страховиків Групи", які на підставі сфальсифікованих страхових випадків або укладених договорів купівлі-продажу неліквідних цінних паперів перераховують на рахунки фізичних осіб та знімаються готівкою через каси банківських установ.

Також, ОСОБА_4, через вказані підконтрольні компанії, укладено велику кількість договорів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та отримано значну суму коштів у вигляді страхових платежів, які виведено з банківських рахунків компаній через суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності.

Вказане свідчить, що підконтрольні ОСОБА_4 страхові компанії не зможуть виконати та не мають наміру виконувати покладені на них функції щодо врегулювання страхових випадків шляхом компенсації постраждалим у дорожньо-транспортних подіях, в результаті чого зазначена ситуація може призвести до виникнення осередків соціальної напруги та проведення масових акцій протесту серед населення.

Враховуючи вищенаведене, є підстави вважати, що за участю страхових компаній, налагоджено схему з метою приховування чи маскування джерел походження коштів (а.с. 23-26, т. 1).

Листом № 25/11-01/1-2 від 25.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АРС" повідомило позивача про необхідність розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ1-БД/120 від 31.10.2016 та просив повернути грошові коштів в розмірі 100 000,00 грн, які були сплачені на користь позивача, як часткова оплата за договором № БВ1-БД/120. В обґрунтування вказаної вимоги ТОВ "ПРЕМІУМ АРС" вказало, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження № 42016101020000104, відповідно до якої прокурору Київської місцевої прокуратури № 2 Данилюку Ю.О. надано доступ до речей та документів позивача в рамках кримінального провадження № 42016101020000104 та вказав, що зазначене в ухвалі може свідчити про не виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з укладеного договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що інформація, поширена в клопотанні прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Данилюка Ю.О. до слідчого судді Пойди С.М. та яка відображена в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в кримінальному провадженні № 42016101020000104 є недостовірною, завдає шкоди діловій репутації позивача, а також стала наслідком розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ1-БД/120 від 31.10.2016 та повернення грошових коштів в розмірі 100 000,00 грн, що завдало позивачу матеріальних збитків, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача-2 спростувати інформацію та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 100 000,00 грн та суму завданої шкоди діловій репутації у розмірі 10 000,00 грн.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача-2 спростувати таку інформацію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що не підлягає розгляду господарським судом позов про визнання недостовірною інформації та її спростування, яка викладена в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 і що розгляд такої вимоги по суті означав б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі. Також, відмовили у стягненні 100 000,00 грн матеріальних збитків та 10 000,00 грн суми завданої шкоди діловій репутації, які є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача-2 спростувати інформацію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Положеннями ст. ст. 15 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

За змістом частин другої та третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, відтак юридична особа має право на захист особистого немайнового права у спосіб, передбачений ст. 277 ЦК України.

Частиною 1 ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Отже, за змістом ст. ст. 94 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону України).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Судами встановлено, що спірна інформація міститься в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження № 42016101020000104.

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині вимог про визнання недостовірною інформацію та зобов'язання прокуратуру міста Києва спростувати таку інформацію, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі зазначених норм матеріального і процесуального права правильно виходив із того, що у порядку господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження № 42016101020000104, а також правомірно відмовили у позові щодо вимог про стягнення з відповідача 100 000,00 грн матеріальних збитків та суми завданої шкоди діловій репутації у розмірі 10 000,00 грн, які є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача-2 спростувати таку інформацію.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.

Щодо посилань позивача в касаційній скарзі на те, що судами не було дотримано практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Новоселецький проти України", Спорроног і Лоннрот проти Швеції", де вказано, що суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар, то слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у цій справі є, зокрема, спростування інформації.

У п. п. 102, 103 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Новоселецький проти України" зазначено, що щоб оцінити поведінку держави щодо дотримання ст. 1 Протоколу № 1, суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що ціль Конвенції полягає в захисті прав, які є "очевидними та вагомими". Суд повинен встановити наявність спірної ситуації. Коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Зокрема, якщо відповідно до положень ст. 1 Протоколу № 1 держава зобов'язана вжити заходів у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно, у розумні строки і неупереджено. Мінімальний та ефективний критерій розслідування залежить від обставин справи, які оцінюються на основі сукупності фактів та беруться до уваги разом з реальною роботою, проведеною при розслідуванні.

Однак, позивач не навів в чому полягає суспільна корисність у цій справі і не звернув увагу на те, що господарський суд не може зобов'язувати відповідні органи (зокрема, працівників слідчого відділу Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві, Київської місцевої прокуратури № 2, що входить до складу Прокуратури міста Києва) до вчинення чи не вчинення будь-яких дій, адже це не відноситься до його компетенції та з метою дотримання принципів верховенства права, правової визначеності, суд не може розглядати позови про спростування інформації, яка міститься в інших судових актах.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення позивачем нормативних актів, на підставі яких вирішено спір, але правильності висновків апеляційного господарського суду не спростовують, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, зміст якої відповідає вимогам ст. 105 ГПК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах, не вбачається.

Керуючись статтями 1115 1117 1119 11111/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у справі № 910/6333/17 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді А. Ємельянов

І. Кондратова