Балансоутримувач зелених насаджень несе відповідальність за збитки, спричинені падінням дерев та зобов'язаний вчиняти весь обсяг заходів для забезпечення, в тому числі безпеки дорожнього руху (ВГСУ, справа № 910/16340/16, 18.04.17)

Фабула судового акту: Суди дійшли висновку, що збитки, заподіяні власнику транспортного засобу пошкодженням його автомобіля внаслідок падіння дерева на проїжджу частину дороги, були спричинені внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків відповідачем - Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень, що є балансоутримувачем зелених насаджень, а тому, враховуючи наявність всіх складових правопорушення, він зобов'язаний відшкодувати Страховій компанії (позивач) в порядку регресу шкоду в розмірі 128 254,11грн.

Приймаючи судові рішення, суди, зокрема, зазначили, що відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за №880/12754, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є, зокрема, на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів.

Перелік дій щодо догляду за зеленими насадженнями, передбачений розділом 9 цих Правил. Відповідно до п. 9.1.11.2. Правил, санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізанню підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування.

Отже, відповідно до вищезазначених Правил та Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень на останнього покладений обов'язок не тільки по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також і догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування.

Відповідач наполягав про звільнення від відшкодування шкоди і посилався на ч. 2, ст. 1166 ЦК України обґрунтовуючи відсутність вини тим, що падіння дерев сталось внаслідок погодних явищ, а не неналежного виконання ним своїх обов’язків.

Проте, суди були іншої думки. Метою діяльності відповідача є утримання в належному стані зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць, вчинення необхідних дій не лише задля забезпечення охорони зелених насаджень, але і задля забезпечення безпеки осіб під час користування об'єктами благоустрою населеного пункту, а тому саме відповідач, як особа відповідальна за здійснення утримання зелених насаджень в належному стані зобов'язана вчиняти весь обсяг заходів для забезпечення в тому числі безпеки дорожнього руху.

Аналізуйте судовий акт: На автомобіль впало дерево - хто відшкодовує шкоду? (Постанова ВГСУ у справі № 38/67 від 24.01.2012, судді: Овечкін В.Е., Чернова Є. В., Цвігун В. Л,)

Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнизи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності (ВССУ у справі № 6-15405св15, ухвала від 07.10.15)

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів несуть відповідальність за створення безпечних умов руху - стягнення шкоди внаслідок ДТП на суму 60 тис. грн. (ВССУ від 07.11.2016 р. у справі № 760/8191/15-ц)

При пожежі у приміщенні орендар несе відповідальність за заподіяну шкоду перед орендодавцем, якщо не доведене відсутність своєї вини у виникненні пожежі та пошкодженні об’єкту оренди ( ВГСУ у справі № 911/316/16 від 09 листопада 2016р.)

ЖЕК несе відповідальність та відшкодовує шкоду за заливання квартири водою, якщо аварія трапилась поза межами квартир, на технічному поверсі (площі спільного користування) (ВГСУ від 28 вересня 2016р. у справі № 911/4969/15)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/16340/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києвана рішенняГосподарського суду міста Києва від 14.11.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.01.2017у справі№910/16340/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києвапростягнення 128 254,11 грн.за участю представників:від позивача:Гермаш С.М.,від відповідача:Кафельнікова Т.О., Лисенко С.М.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району міста Києва (надалі - відповідач) про стягнення 128 254,11 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/16340/16 (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 (колегія суддів у складі: Жук Г.А., Дикунська С.Я., Мальченко А.О.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 128 254, 11 грн.

Не погодившись з вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.07.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_10 укладено договір №174566Га/13о добровільного страхування наземного транспортного засобу, а саме автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

04.09.2013 транспортний засіб - автомобіль "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, був пошкоджений внаслідок падіння дерева на проїжджу частину дороги за адресою: м. Київ, вул. Дніпровський узвіз.

Згідно із звітом №679, складеним 24.10.2013 оцінювачем ОСОБА_11 (свідоцтво НОМЕР_2 від 01.11.2003), на замовлення ПрАТ "СК "АХА Страхування", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження, яке сталось внаслідок падіння дерева, складає 214 133,19 грн.

За погодженим сторонами розрахунком від 30.10.2013 сума страхового відшкодування склала 128 254,11 грн.

Відповідно до страхового акту №1.001.13.12608/VESKO39027 від 05.11.2013, на підставі заяви страхувальника від 04.09.2013, позивач частину суми страхового відшкодування у розмірі 7 989,00 грн. зарахував в рахунок сплати чергових страхових платежів за договором №174566Га/13о від 04.07.2013, а решту частини страхового відшкодування в сумі 120 265,11 грн. виплатив страховику (потерпілій особі) згідно з платіжним доручення №69728 від 07.11.2013.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, позивач у справі відшкодував збитки, заподіяні автомобілю "Hyundai Santa Fe", державний номер НОМЕР_1, внаслідок падіння дерева у розмірі 128 254,11 грн.

Предметом даного спору є вимога на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" про відшкодування відповідачем позивачу витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що збитки ОСОБА_10, внаслідок пошкодження її транспортного засобу, були спричинені неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків.

Вищий господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до пп. "в", "г" п. 2.12 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу має право: на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху; на безпечні та зручні умови для руху.

Згідно з пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки. Елементами (частинами) об'єктів благоустрою, в свою чергу, є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

У п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за №880/12754, передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є, зокрема, на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою отримання інформації про балансоутримувача зелених насаджень по вул. Дніпровський узвіз у Печерському районі м. Києва позивач звернувся із відповідним запитом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, у відповідь на який, у своєму листі від 08.12.2015 остання зазначила, що зелені насадження знаходяться в межах Печерського району міста Києва, а балансоутримувачем є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, тобто відповідач у справі.

Відповідно до п.п. 4.1.1., 4.1.2. Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, метою і предметом діяльності підприємства є утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охороні і захисту на закріпленій за підприємством території; контроль за станом утримання і відтворення зелених насаджень на усій території району незалежно від їх відомчої належності та форм власності, видача їх власникам приписів по усуненню виявлених недоліків в утриманні зелених насаджень.

Перелік дій щодо догляду за зеленими насадженнями, передбачений розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України.

Так, догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, обприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників.

Під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне, омолоджувальне (п.9.1.11.Правил).

Відповідно до п. 9.1.11.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізанню підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування.

Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.

Отже, відповідно до вищезазначених Правил та Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, на останнього покладений обов'язок не тільки по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також і догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обґрунтовуючи відсутність вини, відповідач посилався на те, що падіння гілки сталось не внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, а внаслідок погодних явищ.

Судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що згідно з відповіддю Українського гідрометеорологічного центру, наявною в матеріалах справи, швидкість вітру приблизно в зазначений період часу (07-45 год. ранку) у місті Києві становила 12м/с, в той час, як небезпечним явищем вважається вітер швидкістю понад 15-24м/с, чого в зазначений період часу зафіксовано не було, що спростовує посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин.

Таким чином, враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК України, встановлено, що наявні всі необхідні умови (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина) для притягнення відповідача для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, і відповідач для звільнення себе від відповідальності не довів, що шкоду завдано не з його вини, Вищий господарський суд України вважає, що висновок суду про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі, в той час як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1115, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/16340/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

С. Самусенко