4
0
12986
Суть справи: Позивач звернувся до суду з позовом до Автора та інтернет видань про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачем було поширено на веб-сайтах інтернет-видань недостовірну інформацію стосовно нього.
Зазначав, що поширена інформація не відповідає дійсності, є неправдивою та недостовірною, ураховуючи наведене просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації таку інформацію, автором якої є Відповідач, та просив спростувати конкретні фрази в публікаціях.
Суд першої інстанції позов задовольнив повністю, а суд апеляційної інстанції його змінив , позов задовольнив частково , вказав, що частина фраз є оціночними судженнями, а тому не можуть бути спростовані.
Крім того, вказав, що позивач визнавав свою судимість, а тому інформація про наявність судимості в виданні теж не підлягає спростуванню.
Верховний Суд з рішенням суду апеляційної інстанції не згодився та рішення апеляційного суду частково скасував (в частині вимог в яких було відмовлено в позові), а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції при цьому зробив такі доволі цікаві висновки:
Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, навівши оспорювань позивачем поширену відносно нього інформацію, формально і узагальнююче вказав, що вони є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора статей про особу Позивача та містять у собі виключно оціночні судження.
При цьому апеляційний суд: не дав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв'язку належної правової оцінки; не зазначив, якими доказами, поданими відповідачами, ці обставини підтверджуються; якими доказами, поданими позивачем, вони спростовуються; не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не проаналізував чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи вони фактичним твердженням; фактично самоусунувшись від вирішення справи у цій частині та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Так, узагальнюючи зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб'єктивною думкою, апеляційний суд взагалі не проаналізував поширену ним інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.
Слід звернути увагу, що Верховний Суд згодився з доводами скаржника, що конкретну фразу потрібно оцінювати лінгвістично, а не формально:
"Крім того, вказавши, що позивач визнав достовірність висловлювань ОСОБА_3 про те, що «Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції», «... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок…» та, на цій підставі відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 у відповідній частині, апеляційний суд не звернув уваги на доводи позивача з посиланням на висновок експертного дослідження від 08 листопада 2016 року, виконаного Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, відповідно до якого висловлення «Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_5, який працював барменом у барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції» містить відомості про те, за яке правопорушення було засуджено ОСОБА_5 (ОСОБА_1) Ленінським районним судом Севастополя. Ці відомості представлені в пресупозитивній частині змісту повідомлення, реконструкція якої є необхідною передумовою осмисленого прочитання тексту. Ця частина змісту повідомлення реконструюється з опорою на попередній контекст і містить інформацію про те, що ОСОБА_5 було засуджено за ті правопорушення, які йому інкримінувалися при арешті, тобто низку злочинів, серед яких були незаконні валютні операції і переховування краденого.
Апеляційний суд взагалі не звернув уваги та не дав оцінки вказаному висновку експертного дослідження, зокрема тому, чи дійсно визнавав ОСОБА_1 саме ті обставини, які були поширені про нього ОСОБА_3
Посилаючись на підтвердження висновків про те, що зазначена інформація є оціночним судженням, на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи та вказуючи, що позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, апеляційний суд взагалі не навів у своєму рішенні аналізу співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов'язаних з політичною діяльністю."
Тобто журналісти часто прибігають до певних стилістичних та публіцистичних прийомів , коли виклад інформації строює уявне чи хибне враження, і Верховний Суд згодився з тим, що потрібно розбирати фразу в цілому і оцінювати не формально, а і як вона сприймалась читачами. В даному випадку інформація про арешт за підозрою в вчиненні певних злочинів і одразу наведення інформації про засудження, призводило того, що у читачів створювалось хибне враження, що позивача засудили за тими самими статтями які йому інкримінували при затриманні.
Аналізуйте судовий акт: Критика публічної особи, навіть і перебільшена, не є розповсюдженням недостовірної інформації (ВС/КЦС № 761/8035/16-ц від 28.03.2018)
Постанова
Іменем України
08 травня 2018 року
м. Київ
справа № 369/1052/16-ц
провадження № 61-13715св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (далі - ТОВ «Золота середина») про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 було поширено на веб-сайтах інтернет-видань «Обозреватель» та ІНФОРМАЦІЯ_14 недостовірну інформацію стосовно нього. Власником веб-сайту інтернет-видання «Обозреватель» є ТОВ «Золота середина», а ІНФОРМАЦІЯ_14 - ОСОБА_4
Зазначав, що поширена інформація не відповідає дійсності, є неправдивою та недостовірною, в якій ОСОБА_3, зокрема, зазначено, що позивач є: недобросовісним підприємцем, який начебто займався обманом громадян та бізнес-партнерів, уникав виконання фінансових зобов'язань перед контрагентами та податковими органами; людиною, яка протягом своєї діяльності начебто здійснювала підроблення документів; людиною, яка начебто неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за корисливі злочини; людиною, яка начебто шляхом обману привласнювала кошти, зібрані для потреб антитерористичної операції; громадським діячем та політиком, який у своїй політичній кар'єрі використовував проросійські політичні лозунги та заклики до ліквідації України, як держави та відновлення Радянського Союзу.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації таку інформацію, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_7 об 11 год. 05 хв. в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_8:
«Пройдисвіта звали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми».
Подробиці бурхливої підприємницької діяльності ОСОБА_5 і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в ОСОБА_7 перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів та податківців. Тож недивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був всіяний аж ніяк не трояндами».
«Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_5, який працював барменом у барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції».
«Вийшовши на волю, ОСОБА_5 знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Универсал-инком-юг», за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця шахрайська контора була визнана банкрутом, а обдурені вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності».
«До речі, балотувався ОСОБА_5 під проросійськими та прокомуністичними гаслами».
«От тільки ні в якій ОСОБА_5 насправді не був. Оскільки в цей період він знайомився з меню Лук'янівського СІЗО в столиці України».
«...кредитори не давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти шахрая. І порушували - наприклад, 20 серпня 2002 року відносно ОСОБА_5 в Сімферополі була відкрита справа № 420675 за пограбування».
«Свої фінансові справи ОСОБА_5 намагався поправити за допомогою видавничої діяльності, організувавши випуск двох проросійських рептильок (газетами їх назвати не повертається язик), які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».
«...він був прийнятий по підроблених документах на дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти (нині - Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої в ОСОБА_5, як ми пам'ятаємо, не було - лише тюремні університети. Тому аферист пред'явив фальшивий диплом і в такий спосіб був зарахований до навчального закладу».
Визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації таку інформацію, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_7 о 13 год. 19 хв. на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_9 (мовою оригіналу)
«Проходимца звали ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, идентификационный номер НОМЕР_1. Он вместе со своей женой ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, идентификационный код НОМЕР_2, прятался от кредиторов, которым задолжал приличные суммы».
«Подробности бурной предпринимательской деятельности ОСОБА_8 и его боевой подруги нетрудно установить по многочисленным судебным решениям, вынесенным по искам как контрагентов, так и налоговых органов. Собственно, и в ОСОБА_10 перебрался из родного Севастополя, скрываясь от кредиторов и налоговиков».
«Но получить диплом снова было не суждено: через три года ОСОБА_8, который перебрался в Киев и работал барменом в баре «Оболонь», был арестован по обвинению в совершении ряда преступлений - от незаконных валютных операций до сокрытия краденого. Осужденный Ленинским районным судом Севастополя, ОСОБА_8 вышел на свободу в декабре 1996 года в связи с амнистией, объявленной по случаю принятия новой Конституции».
«Вернувшись в Севастополь, Константин снова взялся за старое, но в значительно больших масштабах. Для начала он зарегистрировал ООО «Универсал-инком-юг», при помощи которого собрал с доверчивых горожан 55 тыс. долл. под обещания вложить деньги в высокодоходные инвестиционные проекты. В июне 1999 года эта контора была признана банкротом, а обманутые вкладчики еще долгие годы обивали милицейские пороги, требуя привлечь ОСОБА_8 к уголовной ответственности».
«Кстати, баллотировался ОСОБА_8 под пророссийскими и прокоммунистическими лозунгами».
«... ни в какой Чечне ОСОБА_8 на самом деле не было. Поскольку в этот период он знакомился с меню следственного изолятора».
«... кредиторы не давали покоя, требуя от правоохранительных органов возбудить уголовное дело против мошенника. И возбуждали - например, 20 августа 2002 года в отношении ОСОБА_8 в Симферополе было открыто дело № 420675 за ограбление».
«Свои финансовые дела ОСОБА_8 пытался поправить с помощью издательской деятельности, организовав выпуск двух пророссийских листков (газетами их назвать язык не поворачивается), призывавших к ликвидации Украины и восстановлению Советского Союза, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».
«... он был принят по поддельным документам на двухгодичные курсы по специальности «Драматургия и режиссура телевидения» в Центр дополнительного профессионального образования. Эти курсы предназначены для получения второго высшего образования, а первого у ОСОБА_8, как мы помним, не было - только тюремные университеты. Поэтому он предъявил фальшивый диплом и таким образом был зачислен в учебное заведение».
Визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, таку інформацію, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_10 о 09 год. 04 хв. в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_11 та 03 квітня 2015 року о 13 год. 31 хв. на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_12
«ОСОБА_5 представлявся командиром військової частини № 3027 підполковником ОСОБА_1. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч - ОСОБА_11. Але в більшості випадків ОСОБА_5 особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою».
«Цих людей ОСОБА_5 використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів».
«... як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником ОСОБА_1».
«... так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою - зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації ОСОБА_12, яку привласнив».
«... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».
«... тюремну баланду сьорбав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1».
«... сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви ОСОБА_5 - ОСОБА_1 тупо привласнював».
«Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, ОСОБА_5 - ОСОБА_1 моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діаспорян у Сполучених Штатах».
ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростувати недостовірну та таку, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом опублікування в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомлення таку змісту: «В інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 ІНФОРМАЦІЯ_13 була опублікована стаття під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_15. Серед інших твердження, що увійшли до статті, були твердження про те, що ОСОБА_1 під час підприємницької діяльності займався шахрайством, обманюючи громадян, ухилявся від виконання фінансових зобов'язань перед контрагентами, податковими органами, займався підробкою документів, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачувався органами слідства в вчиненні кримінального правопорушення (грабіж), використовував у своїй діяльності проросійські і комуністичні гасла, був засновником друкованих видань, які закликають до ліквідації України як держави і відновленню Радянського Союзу. Повідомляємо, що дана інформація не відповідає дійсності. Редакція інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_14 не володіє будь-якими фактичними даними, які підтверджують викладені твердження - громадянина ОСОБА_1».
Просив зобов'язати ОСОБА_3 та ТОВ «Золота Середина» спростувати недостовірну та таку, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет-видання «Обозреватель» повідомлення такого змісту: (мовою оригіналу) «На сайте «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_16 года была опубликована статья под названием: ІНФОРМАЦІЯ_17. Среди прочих утверджений, вошедших в статью, были утверждения о том, что ОСОБА_1 в предпринимательской деятельности занимался мошенничеством, обманывая граждан, уклонялся от выполнения финансовых обязательств перед контрагентами, налоговыми органами, занимался фальсификацией документов, неоднократно привлекался к уголовной ответственности, обвинялся органами следствия в совершении уголовного преступления (грабеж), использовал в своей деятельности пророссийские и коммунистические лозунги, был учредителем печатных изданий, призывающих к ликвидации Украины как государства и восстановлению Советского Союза. Сообщаем, что данная информация не соответствует действительности. Редакция интернет-издательства «Обозреватель» не владеет какими-либо фактическими данными, подтверждающими изложенные утверждения относительно гражданина ОСОБА_13».
Просив зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростувати недостовірну та таку, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомлення наступного змісту: «В інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 ІНФОРМАЦІЯ_18 опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_19. Серед інших тверджень, які увійшли до статті, містились, твердження, що ОСОБА_1 шляхом обману привласнював у корисливих цілях отримані від громадян для потреб АТО кошти, на зібрані кошти придбав собі парк елітних автомобілів та вів розкішний спосіб життя, а також здійснював підроблення документів, які видавались військовослужбовцям. Повідомляємо, що ця інформація не відповідає дійсності. Редакція інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_14 не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували наведену в статті інформацію стосовно громадянина ОСОБА_1».
ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_3 та ТОВ «Золота Середина» спростувати недостовірну та таку, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, а також на недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет-видання «Обозреватель» повідомлення такого змісту: «На сайті «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_18 опубліковано статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_19. Серед інших тверджень, які увійшли до статті, містились твердження, що ОСОБА_1 шляхом обману привласнював у корисливих цілях отримані від громадян для потреб АТО кошти, на зібрані кошти придбав собі парк елітних автомобілів та вів розкішний спосіб життя, а також здійснював підроблення документів, які видавались військовослужбовцям. Повідомляємо, що ця інформація не відповідає дійсності. Редакція інтернет-видання «Обозреватель» не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували наведену в статті інформацію стосовно громадянина ОСОБА_1».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року у складі судді Ковальчук Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено повністю та вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не довели та не надали суду належних і допустимих доказів, що поширена ними інформація стосовно ОСОБА_1 є достовірною. Суд встановив, що вказана і поширена відповідачами інформація є недостовірною й порушує особисті немайнові права позивача на повагу до його гідності, честі та на недоторканність ділової репутації.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації таку інформацію, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_7 об 11 год. 05 хв. в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_8, а саме:
«… ОСОБА_5 … був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого».
«… 20 серпня 2002 року відносно ОСОБА_5 в Сімферополі була відкрита справа № 420675 за пограбування».
Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації таку інформацію, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_7 о 13 год. 19 хв. на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_20 а саме: (мовою оригіналу)
«… ОСОБА_8 … был арестован по обвинению в совершении ряда преступлений - от незаконных валютных операций до сокрытия краденого. Осужденный Ленинским районным судом Киева, ОСОБА_8 вышел на свободу в декабре 1996 года в связи с амнистией, объявленной по случаю принятия новой Конституции».
«… 20 августа 2002 года в отношении ОСОБА_8 в Симферополе было открыто дело № 420675 за ограбление».
Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, наступну інформацію, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена 03 квітня 2015 року о 09 год. 04 хв. в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_11 та 03 квітня 2015 року о 13 год. 31 хв.
на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_21, а саме:
«… ОСОБА_5 особисто … видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою».
«... неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 спростування інформації, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_7 об 11 год. 05 хв. в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_8, а саме:
«… ОСОБА_5 … був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого».
«… 20 серпня 2002 року відносно ОСОБА_5 в Сімферополі була відкрита справа № 420675 за пограбування».
Зобов'язано ОСОБА_3 та ТОВ «Золота Середина» спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет-видання «Обозреватель» спростування інформації, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_7 о 13 год. 19 хв. на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_20 а саме:
«… ОСОБА_8 … был арестован по обвинению в совершении ряда преступлений - от незаконных валютных операций до сокрытия краденого. Осужденный Ленинским районным судом Киева, ОСОБА_8 вышел на свободу в декабре 1996 года в связи с амнистией, объявленной по случаю принятия новой Конституции».
«… 20 августа 2002 года в отношении ОСОБА_8 в Симферополе было открыто дело № 420675 за ограбление».
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 спростування інформації, автором якої є ОСОБА_3 і яка була розміщена 03 квітня 2015 року о 09 год. 04 хв. в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_11, а саме:
«… ОСОБА_5 … видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою».
«... неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».
Зобов'язано ОСОБА_3 та ТОВ «Золота Середина» спростувати недостовірну та таку, що порушує немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет-видання «Обозреватель» спростування інформації, автором якої є ОСОБА_3 і яка розміщена 03 квітня 2015 року о 13 год. 31 хв. на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_22
« … ОСОБА_5 … видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою».
«... неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області судовий збір у розмірі 2 967,11 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області судовий збір у розмірі 297,09 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області судовий збір у розмірі 297,09 грн.
Стягнуто з ТОВ «Золота середина» на користь Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області судовий збір у розмірі 297,09 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 263,82 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що поширена відповідачами інформація про ОСОБА_1 у частині позовних вимог, які задоволені судом, є недостовірною, порушує немайнові права позивача. При цьому, суд вважав, що така інформація повинна бути спростована у той самий спосіб, у який була поширена, оскільки позивач фактично просив спростувати узагальнену ним інформацію, а спростуванню підлягає саме та інформація, яка була поширена.
Апеляційний суд вважав, що інформація про те, що «Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції», «... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок…» не може вважатись недостовірною та не підлягає спростуванню, оскільки її правдивість визнана самим позивачем в інтерв'ю виданню «Комсомольская правда в Украине», в якому позивач зазначав про те, що в його житті була одна судимість за недонесення про вчинення злочину у м. Севастополі, яка згодом була знята. Він провів 8 місяців під вартою.
Решта інформації, яку просив визнати недостовірною та спростувати позивач, суд апеляційної інстанції вважав вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора статей - ОСОБА_3 про особу позивача та містить в собі виключно оціночні судження. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 є політичним діячем і межа допустимої критики є значно ширшою, ніж пересічної особи.
У листопаді 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно вказав, що інформація про те, що «Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції», «... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок…» не може вважатись недостовірною та не підлягає спростуванню, оскільки її правдивість визнана самим позивачем, так як суд не розглянув наведену позивачем фразу в цілому, а тільки її частини, не надавши при цьому оцінку висновку експертного дослідження від 08 листопада 2016 року, виконаному Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України.
Рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні частини позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що вислови автора статті є виключно його оціночним судження, на думку особи, що подала касаційну скаргу, є помилковим, оскільки вони були висловлені у формі твердження, істинність якого може бути встановлена. При цьому, вказавши, що слова відповідача є оціночними судженнями, апеляційний суд не обґрунтував, чому він так вважає.
Апеляційний суд неправильно вказав, що позивач фактично просив спростувати узагальнену ним інформацію, а спростуванню підлягає саме та інформація, яка була поширена, оскільки положеннями статті 277 ЦК України встановлено, що спростування інформації є довільним, текст спростування може бути викладено судом та повинен забезпечити максимальну ефективність.
Представник позивача також вважає, що апеляційний суд безпідставно стягнув судовий збір, оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.
Інші учасники процесу судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржують.
Відзив на касаційну скаргу до суду не подали.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 об 11 год. 05 хв. розмістив в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_8 таку інформацію:
1.1. «Пройдисвіта звали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми».
1.2. Подробиці бурхливої підприємницької діяльності ОСОБА_5 і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в ОСОБА_7 перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів та податківців. Тож недивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був всіяний аж ніяк не трояндами».
1.3. «Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_5, який працював барменом у барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції».
1.4. «Вийшовши на волю, ОСОБА_5 знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Универсал-инком-юг», за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця шахрайська контора була визнана банкрутом, а обдурені вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності».
1.5. «До речі, балотувався ОСОБА_5 під проросійськими та прокомуністичними гаслами».
1.6. «От тільки ні в якій ОСОБА_5 насправді не був. Оскільки в цей період він знайомився з меню Лук'янівського СІЗО в столиці України».
1.7. «...кредитори на давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти шахрая. І порушували - наприклад, 20 серпня 2002 року відносно ОСОБА_5 в Сімферополі була відкрита справа № 420675 за пограбування».
1.8. «Свої фінансові справи ОСОБА_5 намагався поправити за допомогою видавничої діяльності, організувавши випуск двох проросійських рептильок (газетами їх назвати не повертається язик), які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».
1.9. «...він був прийнятий по підроблених документах на дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти (нині - Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої в ОСОБА_5, як ми пам'ятаємо, не було - лише тюремні університети. Тому аферист пред'явив фальшивий диплом і в такий спосіб був зарахований до навчального закладу».
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 о 13 год. 19 хв. розмістив на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_23 інформацію наступного змісту: (мовою оригіналу)
2.1. «Проходимца звали ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, идентификационный номер НОМЕР_1. Он вместе со своей женой ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, идентификационный код НОМЕР_2, прятался от кредиторов, которым задолжал приличные суммы».
2.2. «Подробности бурной предпринимательской деятельности ОСОБА_8 и его боевой подруги нетрудно установить по многочисленным судебным решениям, вынесенным по искам как контрагентов, так и налоговых органов. Собственно, и в ОСОБА_10 перебрался из родного Севастополя, скрываясь от кредиторов и налоговиков».
2.3. «Но получить диплом снова было не суждено: через три года ОСОБА_8, который перебрался в Киев и работал барменом в баре «Оболонь», был арестован по обвинению в совершении ряда преступлений - от незаконных валютных операций до сокрытия краденого. Осужденный Ленинским районным судом Севастополя, ОСОБА_8 вышел на свободу в декабре 1996 года в связи с амнистией, объявленной по случаю принятия новой Конституции».
2.4. «Вернувшись в Севастополь, Константин снова взялся за старое, но в значительно больших масштабах. Для начала он зарегистрировал ООО «Универсал-инком-юг», при помощи которого собрал с доверчивых горожан 55 тыс. долл. под обещания вложить деньги в высокодоходные инвестиционные проекты. В июне 1999 года эта контора была признана банкротом, а обманутые вкладчики еще долгие годы обивали милицейские пороги, требуя привлечь ОСОБА_8 к уголовной ответственности».
2.5. «Кстати, баллотировался ОСОБА_8 под пророссийскими и прокоммунистическими лозунгами».
2.6.«... ни в какой Чечне ОСОБА_8 на самом деле не было. Поскольку в этот период он знакомился с меню следственного изолятора».
2.7. «... кредиторы не давали покоя, требуя от правоохранительных органов возбудить уголовное дело против мошенника. И возбуждали - например, 20 августа 2002 года в отношении ОСОБА_8 в Симферополе было открыто дело № 420675 за ограбление».
2.8. «Свои финансовые дела ОСОБА_8 пытался поправить с помощью издательской деятельности, организовав выпуск двух пророссийских листков (газетами их назвать язык не поворачивается), призывавших к ликвидации Украины и восстановлению Советского Союза, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».
2.9. «... он был принят по поддельным документам на двухгодичные курсы по специальности «Драматургия и режиссура телевидения» в Центр дополнительного профессионального образования. Эти курсы предназначены для получения второго высшего образования, а первого у ОСОБА_8, как мы помним, не было - только тюремные университеты. Поэтому он предъявил фальшивый диплом и таким образом был зачислен в учебное заведение».
03 квітня 2015 року о 09 год. 04 хв. ОСОБА_3 розмістив в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_11 та 03 квітня 2015 року о 13 год. 31 хв. на веб-сайті інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_24 наступну інформацію:
3.1. «ОСОБА_5 представлявся командиром військової частини № 3027 підполковником ОСОБА_1. Якщо аферист не бачив, як використати певну людину в своїх потребах, він відправляв її оформлюватись до реального командира в/ч - ОСОБА_11. Але в більшості випадків ОСОБА_5 особисто «приймав на службу», підписував «наказ» і видавав фальшиве «посвідчення» з «правом носіння табельної зброї», яке засвідчував фальшивою печаткою».
3.2. «Цих людей ОСОБА_5 використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів».
3.3. «... як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником ОСОБА_1».
3.4. «... так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою - зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації ОСОБА_12, яку привласнив».
3.5. «... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок та неодноразові випадки притягнення до кримінальної відповідальності повністю виключали можливість зарахування його до лав Національної гвардії України».
3.6. «...тюремну баланду сьорбав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1».
3.7. «... сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви ОСОБА_5 - ОСОБА_1 тупо привласнював».
3.8. «Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, ОСОБА_21 моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діаспорян у Сполучених Штатах».
08 серпня 2014 року ОСОБА_14 змінив прізвище та ім'я на ОСОБА_1.
Факт поширення зазначеної інформації у спосіб, зазначений позивачем, сторонами у справі не заперечується, тому відповідно до вимог частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає доказуванню.
Згідно з довідкою Міністерства внутрішніх справ України від 16 вересня 2015 року відомості про притягнення до кримінальної відповідальності або судимості щодо громадянина ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_5, станом на 16 вересня 2015 року на інформаційному обліку МВС України не перебувають.
Згідно з листом Державної пенітенціарної служби України інформація про місце відбування покарання ОСОБА_14 у період з 1991 по 1996 роки за вироком Ленінського районного суду м. Києва від 27 серпня 1996 року у Державної пенітенціарної служби України відсутня.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели та не надали суду належних і допустимих доказів, що поширена ними інформація стосовно ОСОБА_1 є достовірною. Вона є недостовірною, порушує особисті немайнові права позивача на повагу до його гідності і честі та на недоторканність ділової репутації.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд вважав, що не підлягає задоволеннюпозов ОСОБА_1 у частині спростування інформації, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_6 в інтернет-виданні ІНФОРМАЦІЯ_14 та на веб-сайті інтернет-видання «Обозреватель», такого змісту:
«Пройдисвіта звали ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Він разом зі своєю дружиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ховався від кредиторів, яким заборгував чималі суми». «Подробиці бурхливої підприємницької діяльності ОСОБА_5 і його бойової подруги неважко встановити з численних судових рішень, винесених за позовами як контрагентів, так і податкових органів. Власне, і в ОСОБА_7 перебрався з рідного Севастополя, ховаючись від кредиторів та податківців. Тож недивно, що шлях нашого героя до депутатського мандату був всіяний аж ніяк не трояндами». «Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_5, який працював барменом у барі «Оболонь»…».
«Вийшовши на волю, ОСОБА_5 знову взявся за старе, але в значно більших масштабах. Для початку він зареєстрував ТОВ «Универсал-инком-юг», за допомогою якого зібрав з довірливих городян 55 тис. дол. під обіцянки вкласти гроші у високоприбуткові інвестиційні проекти. У червні 1999 року ця шахрайська контора була визнана банкрутом, а обдурені вкладники ще довгі роки оббивали міліцейські пороги, вимагаючи притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності».
«До речі, балотувався ОСОБА_5 під проросійськими та прокомуністичними гаслами». «От тільки ні в якій ОСОБА_5 насправді не був. Оскільки в цей період він знайомився з меню Лук'янівського СІЗО в столиці України».
«...кредитори не давали спокою, вимагаючи від правоохоронних органів порушити кримінальну справу проти шахрая». «Свої фінансові справи ОСОБА_5 намагався поправити за допомогою видавничої діяльності, організувавши випуск двох проросійських рептильок (газетами їх назвати не повертається язик), які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».
«...він був прийнятий по підроблених документах на дворічні курси за фахом «Драматургія та режисура телебачення» у Центр додаткової професійної освіти (нині - Вищі курси кіно й телебачення при Всеросійському державному університеті кінематографії ім. С. Герасимова). Ці курси призначені для отримання другої вищої освіти, а першої в ОСОБА_5, як ми пам'ятаємо, не було - лише тюремні університети. Тому аферист пред'явив фальшивий диплом і в такий спосіб був зарахований до навчального закладу».
(мовою оригіналу)
«Проходимца звали ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, идентификационный номер НОМЕР_1. Он вместе со своей женой ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, идентификационный код НОМЕР_2, прятался от кредиторов, которым задолжал приличные суммы».
«Подробности бурной предпринимательской деятельности ОСОБА_8 и его боевой подруги нетрудно установить по многочисленным судебным решениям, вынесенным по искам как контрагентов, так и налоговых органов. Собственно, и в ОСОБА_10 перебрался из родного Севастополя, скрываясь от кредиторов и налоговиков».
«Но получить диплом снова было не суждено: через три года ОСОБА_8, который перебрался в Киев и работал барменом в баре «Оболонь…».
«Вернувшись в Севастополь, Константин снова взялся за старое, но в значительно больших масштабах. Для начала он зарегистрировал ООО «Универсал-инком-юг», при помощи которого собрал с доверчивых горожан 55 тыс. долл. под обещания вложить деньги в высокодоходные инвестиционные проекты. В июне 1999 года эта контора была признана банкротом, а обманутые вкладчики еще долгие годы обивали милицейские пороги, требуя привлечь ОСОБА_8 к уголовной ответственности».
«Кстати, баллотировался ОСОБА_8 под пророссийскими и прокоммунистическими лозунгами».
«... ни в какой Чечне ОСОБА_8 на самом деле не было. Поскольку в этот период он знакомился с меню следственного изолятора».
«... кредиторы не давали покоя, требуя от правоохранительных органов возбудить уголовное дело против мошенника.
«Свои финансовые дела ОСОБА_8 пытался поправить с помощью издательской деятельности, организовав выпуск двух пророссийских листков (газетами их назвать язык не поворачивается), призывавших к ликвидации Украины и восстановлению Советского Союза, - «Севастопольский вестник» и «Наша севастопольская правда».
«... он был принят по поддельным документам на двухгодичные курсы по специальности «Драматургия и режиссура телевидения» в Центр дополнительного профессионального образования. Эти курсы предназначены для получения второго высшего образования, а первого у ОСОБА_8, как мы помним, не было - только тюремные университеты. Поэтому он предъявил фальшивый диплом и таким образом был зачислен в учебное заведение».
«Цих людей ОСОБА_5 використовував для зйомки рекламних кліпів, завдяки яким зібрав колосальні гроші та цілий парк елітних автомобілів».
«... як резервісти Нацгвардії опинились у її розпорядженні й що серед них робили особи з фальшивими посвідченнями, виданими «підполковником ОСОБА_1».
«... так званий командир батальйону замість того, щоби перебувати на фронті, веде життя світського лева та активно збирає гроші готівкою - зокрема, взяв чималу суму в тодішнього голови Донецької облдержадміністрації ОСОБА_12, яку привласнив».
«... тюремну баланду сьорбав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1». «... сам батальйон не є юридичною особою, не має ані власної печатки, ані власного рахунку в установах банків. Тобто пожертви ОСОБА_5 - ОСОБА_1 тупо привласнював».
«Отримавши 12 серпня новий внутрішній паспорт, ОСОБА_21 моментально виправив на нове прізвище і закордонний. Вже 19 вересня 2014 року орденоносець збирав гроші з довірливих діаспорян у Сполучених Штатах».
Апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена інформація є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора статей - ОСОБА_3 про особу ОСОБА_1 та містить в собі виключно оціночні судження. А також, що ОСОБА_1 є політичним діячем і межа допустимої критики є ширшою від пересічної особи.
Апеляційний суд також вважав, що не підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 у частині визнання недостовірною інформації про те, що «Засуджений Ленінським районним судом Севастополя ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції», «... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок…». Вказана інформація не може вважатись недостовірною та не підлягає спростуванню, оскільки її правдивість визнана самим позивачем в інтерв'ю виданню «Комсомольская правда в Украине», в якому позивач зазначав про те, що в його житті була одна судимість за недонесення про вчинення злочину у м. Севастополі, яка згодом була знята. Він провів 8 місяців під вартою.
Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
У пункті 21 наведеної вище постанови Верховний Суд України зазначив, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України 2004 року обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності сторін, закріплений у статті 10 ЦПК України 2004 року, статті 12 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Апеляційний суд у порушення вимог статей 212-214 303 316 ЦПК України 2004 року не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, навівши оспорювань позивачем поширену відносно нього інформацію, формально і узагальнююче вказав, що вони є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора статей - ОСОБА_3 про особу ОСОБА_1 та містять у собі виключно оціночні судження.
При цьому апеляційний суд: не дав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв'язку належної правової оцінки; не зазначив, якими доказами, поданими відповідачами, ці обставини підтверджуються; якими доказами, поданими позивачем, вони спростовуються; не встановив, чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не проаналізував чи можливо перевірити їх на предмет відповідності дійсності та чи вони фактичним твердженням; фактично самоусунувшись від вирішення справи у цій частині та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Так, узагальнюючи зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої ОСОБА_1 відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб'єктивною думкою, апеляційний суд взагалі не проаналізував поширену ним інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.
Зокрема, суд не вказав, чому поширена інформація про позивача, а саме про те, що він: взяв чималу суму у тодішнього голови Донецької облдержадміністрації ОСОБА_12 і привласнив їх; організував випуск газет, які закликали до ліквідації України та відновлення Радянського Союзу; балотувався під проросійськими та прокомуністичними гаслами тощо, є оціночним судженням та чому їх неможливо перевірити як твердження про факти, оскільки містять конкретну інформацію про подію і про особу.
Крім того, вказавши, що позивач визнав достовірність висловлювань ОСОБА_3 про те, що «Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції», «... 8 місяців, проведені в СІЗО, обвинувальний вирок…» та, на цій підставі відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 у відповідній частині, апеляційний суд не звернув уваги на доводи позивача з посиланням на висновок експертного дослідження від 08 листопада 2016 року, виконаного Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, відповідно до якого висловлення «Але отримати диплом знову не судилось: через три роки ОСОБА_5, який працював барменом у барі «Оболонь», був арештований по обвинуваченню в скоєнні низки злочинів - від незаконних валютних операцій до переховування краденого. Засуджений Ленінським районним судом Севастополя, ОСОБА_5 вийшов на волю в серпні 1996 року у зв'язку з амністією, проголошеною з нагоди ухвалення нової Конституції» містить відомості про те, за яке правопорушення було засуджено ОСОБА_5 (ОСОБА_1) Ленінським районним судом Севастополя. Ці відомості представлені в пресупозитивній частині змісту повідомлення, реконструкція якої є необхідною передумовою осмисленого прочитання тексту. Ця частина змісту повідомлення реконструюється з опорою на попередній контекст і містить інформацію про те, що ОСОБА_5 було засуджено за ті правопорушення, які йому інкримінувалися при арешті, тобто низку злочинів, серед яких були незаконні валютні операції і переховування краденого.
Апеляційний суд взагалі не звернув уваги та не дав оцінки вказаному висновку експертного дослідження, зокрема тому, чи дійсно визнавав ОСОБА_1 саме ті обставини, які були поширені про нього ОСОБА_3
Посилаючись на підтвердження висновків про те, що зазначена інформація є оціночним судженням, на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи та вказуючи, що позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, апеляційний суд взагалі не навів у своєму рішенні аналізу співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов'язаних з політичною діяльністю.
Тобто апеляційним судом спір у частині позовних вимог ОСОБА_1, в яких було відмовлено, по суті не вирішено, не встановлено, яка поширена інформація є твердженням про факти, а яка - оціночним судженням та чи стосується вона суспільного інтересу і щодо публічної особи.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що він є учасником бойових дій, тому згідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати. Проте апеляційний суд не врахував наведеного та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обстави справи, від яких залежить правильне вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, оцінка доказам та позовним вимогам не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, то ухвалене апеляційним судом рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1, в яких було відмовлено, підлягає скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1, які були задоволені, відповідачами не оскаржується, тому судом касаційної інстанції не перевіряється (стаття 400 ЦПК України).
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 08 листопада 2016 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1, у задоволенні яких було відмовлено і щодо розподілу відносно нього судового збору, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
3981
Коментарі:
0
Переглядів:
13778
Коментарі:
1
Переглядів:
7274
Коментарі:
1
Переглядів:
1266
Коментарі:
0
Переглядів:
1200
Коментарі:
0
Переглядів:
1089
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
page
youtube