Верховним Судом надано правовий висновок щодо дії у часі так званого «Закону Савченко»

Об’єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 6.06.2018 за ініціативою Генеральної прокуратури України надано правовий висновок щодо застосування норми ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIIІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» (далі – Закон від 26.11.2015 № 838-VIIІ.

Повідомляє прес-служба Генеральної прокуратури України.

У висновку Верховного Суду зазначено, що правила зарахування попереднього ув’язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарання, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, не можна вважати такими, що визначають «караність» або «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.

З урахуванням викладеного, ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 № 838-VIIІ не застосовується після набрання 21.06.2017 чинності новою редакцією цієї норми. Попереднє ув’язнення зараховується у строк покарання із розрахунку один день такого ув’язнення за два дні позбавлення волі лише на час дії цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Фото: Радіо Свобода

Згадайте новину: Юридические казусы: «Закон Савченко» уменьшил пожизненно заключенному срок на 2 года

"Зупинена трагічна статистика!" Аваков прокоментував скасування "закону Савченко"

Ухвала

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 663/537/17

Провадження № 51-2973 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017230230000119 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Масівці, Хмельницького району, Хмельницької області, без місця реєстрації та проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 1 листопада 2012 року за ч. 2 ст. № 2341-III від 05.04.2001">289, ч. 2 ст. № 2341-III від 05.04.2001">185 КК України із застосуванням ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі, 26 серпня 2016 року звільненого за відбуттям строку покарання

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. № 2341-III від 05.04.2001">185, ч. 3 ст. № 2341-III від 05.04.2001">185 КК України,

за касаційними скаргами прокурора та захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ч. 3 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України ОСОБА_1 в строк відбування покарання зараховано строк перебування під вартою з 3 березня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішені питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Апеляційним судом Херсонської області цей вирок скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок від 12 січня 2018 року, яким строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено відраховувати з для затримання, тобто з 3 березня 2017 року і зараховано йому строк попереднього ув'язнення з 3 березня 2017 року по 21 червня 2017 року у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 25 січня 2017 року приблизно об 11 годині, умисно, повторно, знаходячись на території приватного домоволодіння по АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу з приміщення господарської будівлі таємно викрав електричну піч «Чудо», чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 550 грн.

2 лютого 2017 року ОСОБА_1 приблизно о 9 годині, умисно, повторно, знаходячись на території приватного домоволодіння по АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу з приміщення житлового будинку та літньої кухні, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4, чим спричинив їй матеріальну шкоду на загальну суму 1460 грн.

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 приблизно о 1 годині, умисно, повторно, проник на огороджену територію приватного домоволодіння по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав велосипед «Салют», чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1050 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального та неправильне застосування кримінального законів. Вважає, що судом апеляційної інстанції порушені вимоги ст. ст. 370, 404, 409, 420 КПК України. Стверджує, що апеляційним судом неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_1 має застосовуватися частина 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII.

У касаційній скарзі зі змінами прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального та неправильне застосування кримінального законів. Наголошує, що судом апеляційної інстанції порушені вимоги ст.ст. 370, 404, 409, 420 КПК України. Стверджує, що апеляційний суд мав би зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03.03.2017 року до 12 січня 2018 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення і частково не заперечував доводи скарги засудженого, зазначав про можливість передачі провадження на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Законодавство

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання, було визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вказаною нормою закону було визначено порядок зарахування строку попереднього ув'язнення в межах того самого кримінального провадження, у разі призначення судом іншого покарання, ніж позбавлення волі.

Крім того, при призначенні основного покарання, не зазначеного в частині першій цієї статті, суд зобов'язаний повністю звільнити засудженого від відбування такого основного покарання.

Також, даною частиною цієї статі визначалося, який строк включається в строк попереднього ув'язнення та те, що суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

Більше того, вказаною нормою закону було встановлено, що у разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув'язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього № 2341-III від 05.04.2001">Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження.

21 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», яким ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК Українивикладено в новій редакції, що передбачає зарахування попереднього ув'язнення судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Згідно з ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Водночас, частиною 3 ст. 4 цього закону передбачено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Винятки з правила, передбаченого ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України, передбачені в ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, попри певні термінологічні відмінності, в ч. 2 ст. № 2341-III від 05.04.2001">4 та ч. 1 ст. № 2341-III від 05.04.2001">5 КК України загалом іде мова про одні й ті самі питання права. Тобто, віднесення зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання до числа кримінально-правових наслідків у розумінні ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України означає, що правило ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України може стосуватись і змін порядку зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання, якщо вони мають сприятливий для особи характер.

Висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді

Науковцями до Касаційного кримінального суду Верховного Суду були надані висновки щодо особливостей дії в часі ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та в редакції Закону України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення».

Так, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді, професор кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету КНУ імені ТарасаШевченка ОСОБА_11 - зазначив, що:

1. При зарахуванні попереднього ув'язнення у строк покарання особам, які вчинили діяння (злочини) до 20 червня 2017 року включно, ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII не може бути застосована ні за яких умов. Правовою підставою неприпустимості її застосування є ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України.

2. Особам, які вчинили діяння (злочини) після набрання чинності Законом від 26 листопада 2015 року № 838-VIII і до набрання чинності Законом від 18 травня 2017 року № 2046-VIII (до 20 червня 2017 року включно) зарахування попереднього ув'язнення в строк покарання має здійснюватись відповідно до ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII. Правовою підставою її застосування є ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України.

3. Особам, які вчинили діяння (злочини) до набрання чинності Законом від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зарахування попереднього ув'язнення в строк покарання має також здійснюватися відповідно до ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII. Правовою підставою її застосування є ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України.

Член Науково - консультативної ради при Верховному Суді, доктор юридичних наук, професор, ОСОБА_12, вважає, що до осіб, які вчинили злочини до набрання чинності Закону від 18 травня 2017 року, має застосовуватись закон про кримінальну відповідальність (ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України) у попередній редакції, оскільки він діяв на час вчинення того чи іншого діяння, а Закон від 26 листопада 2015 року до цього моменту залишався чинним та до закінчення злочину не втратив законної сили. Положення ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, викладеної в редакції Закону від 18 травня 2017 року, які погіршують порівняно з попередньою редакцією цієї норми становище особи, не має зворотної дії в часі, у зв'язку з чим підлягає застосуванню лише до тих осіб, які вчинили злочини після набрання чинності Законом від 18 травня 2017 року.

На думку члена Науково-консультативної Ради При Верховному Суді, професора ОСОБА_13, темпоральна колізія, яка виникла між приписами законів від 26.11.2015 року № 838-VIII та від 18.05.2017 року № 2046- VIII має суто кримінально-правовий характер, і тому питання про застосування цих законів мають вирішуватися із використанням положень № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі. Отже, закон від 18.05.2017 року № 2046-VIII як такий, що посилює кримінальну відповідальність особи, не має зворотної дії у часі і не може застосовуватися до осіб, які вчинили злочини до набрання цим законом чинності.

Аналогічну точку зору в даному питанні поділяє професор ОСОБА_14, який стверджує, що:

1. всі особи, які вчинили злочини, після набрання Законом від 26 листопада 2015 року чинності мають право на застосування нових правил зарахування строку попереднього ув'язнення у строк майбутнього покарання, які визначені законом від 26 листопада 2015 року, незалежно від подальших змін кримінального законодавства, які погіршують кримінально-правове становище особи (всі кримінально-правові наслідки вчинення злочину визначаються законом, який діяв на час вчинення злочину, а закон, який погіршує кримінально-правове становище особи, не має зворотної дії у часі;

2. всі особи, які вчинили злочини до набрання чинності Законом від 26 листопада 2015 року, незалежно від того, чи засуджені за вчинення злочину, перебувають вони під вартою чи відбувають покарання незалежно від змін, внесених в № 2341-III від 05.04.2001">КК України Законом від 18 травня 2017 року, мають право на «привілейований» порядок зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання у зв'язку із правилом про зворотну дію кримінального закону в часі, а також правилами, які визначені щодо так званої переживаючої дії закону в часі (ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України);

3. і лише стосовно тих осіб, які вчинили злочини після набрання чинності Законом від 18 травня 2017 року повинен застосовуватися «новий-старий» порядок зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання.

Член Науково-консультативної ради при Верховному Суді, доктор юридичних наук, професор ОСОБА_15 вважає, що:

- відповідно до ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України «проміжна» редакція ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України повинна застосовуватися до всіх осіб, які вчинили злочини з 24.12.2015 року по 20.06.2017 року включно як закон часу вчинення злочину. Згідно ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України наступна редакція (нині чинна редакція ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України) до них не може бути застосована як закон, що погіршує становище особи, яка вчинила злочин;

- відповідно до ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України проміжна редакція ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України підлягає застосуванню також до всіх осіб, які вчинили злочини до 23.12.2015 року включно, як більш м'який закон, що має зворотну дію в часі.

В обох випадках, тобто всім особам, які вчинили злочини до 20.06.2017 року включно, попереднє ув'язнення має бути зараховане до строку призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, незалежно від того, на якій стадії розвитку знаходяться їхні кримінально-правові відносини з державою. Інакше кажучи, такий порядок зарахування покарання застосовуватиметься у випадках:

а) якщо така особа вже знаходиться в попередньому ув'язненні, незалежно від того коли вона була взята під варту (в цьому разі з розрахунку день за два їй підлягатиме зарахуванню увесь строк попереднього ув'язнення, а не тільки та його частина, яка була відбута до 20.06.2017 року);

б) якщо рішення про взяття особу під варту приймається лише зараз;

в) якщо така особа ще не встановлена органами досудового слідства або знаходиться в розшуку, та в інших випадках.

На думку члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, професора кафедри кримінального права та кримінології КНУ імені Тараса Шевченка, доктора юридичних наук ОСОБА_16, зазначені положення нової редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції від 18 травня 2017 року мають співставлятися з відповідними положеннями попередньої редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України від 26 листопада 2015 року. У результаті такого співставлення виявляється, що редакція ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України від 18 травня 2017 року містить обставини, які вказують на посилення кримінальної відповідальності особи, а також іншим чином погіршують її становище. Наявність цих обставин означає на підставі ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України заборону зворотної дії ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції від 18 травня 2017 року в часі, починаючи з 21 червня 2017 року. Для визначення обставин, що вказують на погіршення становища особи, можуть використовуватись наведені підходи зі з'ясування змісту обставин, пов'язаних з пом'якшенням кримінальної відповідальності або іншим поліпшенням становища особи певним кримінальним законом. Відповідно до ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України та виходячи зі змісту кримінально-правової ситуації, що пов'язана з неодноразовою зміною кримінального закону та поліпшення правового становища особи, особливості зворотної дії кримінального закону в часі визначаються наступним чином: «зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи» (ч. 4 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України). Кожен із таких законів, що змінює редакцію ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, встановлює власні правові орієнтири скасування чи встановлення злочинності діяння, пом'якшення чи посилення кримінальної відповідальності або іншим чином поліпшення чи погіршення становища особи. Кримінальний закон, який при вирішенні питання про кримінально-правові наслідки, порівняно з попереднім чи наступним, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі. Таким законом («проміжним») є зазначений Закон від 26 листопада 2015 року, який стосовно положень ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції від 5 квітня 2001 року передбачав пом'якшення кримінальної відповідальності або іншим чином поліпшення становища особи. Проте ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції від 18 травня 2017 року, навпаки, стосовно ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) пов'язана з посиленням кримінальної відповідальності та іншим погіршенням становища особи.

Член Науково-консультативної ради при Верховному Суді, професор кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_17 вважає, що:

Закон України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII«Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення в строк покарання», який запровадив правило зарахування попереднього ув'язнення «1 за 2» однозначно і категорично є законом, який «іншим чином поліпшує становище особи». Тому він, відповідно до ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України має зворотну дію - поширюється на всі правовідносини, які виникли навіть до набуття ним чинності, тобто, стосується і осіб, взятих під варту до 24.12.2015 року. Таким особам строк попереднього ув'язнення, у якому вони перебували в період до 24.12.2015 року має бути перерахованим за правилом «1 за 2».

ВказанийЗакон від 26 листопада 2015 року № 838-VIIIв період від 24.12.2015 року до 20.06.2017 року мав пряму дію. Відповідно до ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України кримінально-правові наслідки діяння, зокрема і ті, які стосуються зарахування строку попереднього ув'язнення до строку покарання (за правилом «1 за 2») визначаються згідно положень цього Закону.

ВказанийЗакон від 26 листопада 2015 року № 838-VIII мав так звану «переживаючи дію» щодо правовідносин, які розпочалися за його дії (від 24.12.2015 року до 20.06.2017 року) та продовжилися після втрати ним чинності. Маються на увазі ті ситуації, коли визначений судом строк взяття під варту розпочався у період від 24.12.2015 року до 20.06.2017 року, а закінчився вже в період дії нового закону, який погіршив становище цієї ж особи. Дні, які минули від 21.06.2017 року до дня перебування під вартою за попереднім рішенням суду повинні бути зараховані до строку покарання за правилом «1 за 2».

Закон України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», який скасував норму «1 за 2» та відновив зарахування строку попереднього ув'язнення за правилом «1 за 1» так само безсумнівно є законом, який «іншим чином погіршує становище особи». Тому він має лише пряму дію, відповідно до ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 4 КК України, та, згідно ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України не має зворотної дії. За правилом «1 за 1» попереднє ув'язнення може зараховуватися лише за таких умов: а) воно відбувається починаючи з 21.06.2017 року; б) правомірне рішення про затримання особи чи її тримання під вартою прийняте після вказаної дати. З урахуванням того, що певний час в Україні був чинний Закон від 26 листопада 2015 року № 838 - VIII, який має зворотну дію, та, що цей закон мав «переживаючу» дію, в усіх інших випадках належить зараховувати попереднє ув'язнення за правилом «1 за 2».

У науковому висновку доцент кафедри кримінального права та кримінології КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук, ОСОБА_18 зазначив наступне:

Стаття 7 ЄКПЛ гарантує, що особі «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення».

Оскільки питання про зарахування попереднього ув'язнення відповідно до законодавства України розглядаються судом при постановленні обвинувального вироку разом із обранням обвинуваченому міри покарання, видається, що обидва ці заходи мають визнаватись покаранням у розумінні статті 7 ЄКПЛ. Перш за все - через їх нерозривний зв'язок із засудженням особи. Інакше кажучи, обрана засудженому міра покарання, а також зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання (якщо воно мало місце) з точки зору статті 7 ЄКПЛ повинні розглядатися як елементи (складові) єдиного правового ефекту, який конвенційною термінологією називається «покаранням».

Таким чином, з точки зору ст. 7 ЄКПЛ виключається застосування до осіб, які вчинили злочини в період чинності ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, передбаченої Законом України № 838- VIII, чинної редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, оскільки вона передбачає застосування до особи більш суворого покарання в розумінні статті 7 ЄКПЛ. До вказаних осіб повинна застосовуватись виключно редакція ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, передбачена Законом України № 838-VIII.

З огляду на ч. 2 ст. № 2341-III від 05.04.2001">4 та ч. 1 ст. № 2341-III від 05.04.2001">5 КК України, ч. 1 ст. 58 Конституції України, статтю 7 ЄКПЛ щодо осіб, а) які вчинили злочини в період чинності редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, передбаченої Законом України № 838-VIII, та б) яким призначається покарання у виді позбавлення волі чи інше покарання, зазначене в ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання має здійснюватись відповідно до ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII. Застосування до цих осіб чинної редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України є неприпустимим.

Суперечність судової практики

У одних випадках місцеві суди до осіб, які вчинили злочини в період чинності редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, передбаченої ЗУ № 838-VIII, застосовують вказаний закон і зараховують в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В інших - при зарахуванні строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання до 20 червня 2017 року за правилами ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII, а починаючи з 21 червня 2017 року - за правилами ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції Закону України № 2046-VIII.

Слід зазначити, що практика апеляційних судів щодо застосування № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України також суперечлива.

Так, апеляційні суди скасовують вироки районних судів в частині застосування ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, ухвалюють свої вироки, і зараховують в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення до 20 червня 2017 року з розрахунку день за два, а з 21 червня - відповідно день за день.

В той же час, за аналогічного застосування кримінального закону - залишають вироки районних судів без зміни.

Неоднозначна судова практика існує і в суді касаційній інстанції.

Так, у постанові від 1 березня 2018 року, колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду погодилася з рішенням апеляційного суду про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання до 20 червня 2017 року за правилами ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII (з урахуванням принципу заборони зворотної дії закону, який «іншим чином погіршує становище особи»), а починаючи з 21 червня 2017 року - за правилами ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції Закону України № 2046-VIII (відповідно до принципу прямої дії закону).

Натомість, у постанові від 13 березня 2018 року, колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII«Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України відсутні підстави для застосування щодо неї положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

6 червня 2018 року Верховний Суд колегією суддів Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду скасував вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року щодо ОСОБА_19 в частині рішення, прийнятого на підставі ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України і призначив в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК України.

В цій постанові було сформовано висновок, що при зарахуванні попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч. 1 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України у редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув'язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказаним Законом, а в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII - до періодів, які мали місце, починаючи з 21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.

У вказаному провадженні викладена окрема думка, в якій зазначено, що оскільки особа вчинила всі епізоди злочинів в період чинності редакції ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, передбаченої ЗУ № 838-VIII, з огляду на № 2341-III від 05.04.2001">ст. 5 КК України, ч. 1 ст. 58 Конституції України, то зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання має здійснюватись відповідно до вказаної норми закону.

Суперечливі позиції сторони обвинувачення у різних кримінальних провадженнях

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_19, яке 6 червня 2018 року розглядалося колегією суддів Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду та по якому сформовано правовий висновок, прокурор оскаржував судове рішення зокрема з тих підстав, що суд повинен був зарахувати ОСОБА_19 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 11 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 21 червня 2017 року зарахувати строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Натомість, в даному кримінальному проваджені, прокурор зазначає, що апеляційний суд мав би зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03.03.2017 року до 12 січня 2018 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Тобто, позиція сторони обвинувачення у різних кримінальних провадженнях щодо застосування ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України, також неоднозначна.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

№ 1402-VIII від 02.06.2016">Стаття 36 Закону «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що «Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом» та, крім іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом».

Суд вважає, що дана справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 434-1 КПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи наведене, а також те, що практика неоднакового застосування положень ч. 5 № 2341-III від 05.04.2001">ст. 72 КК України в редакціях законів України від 21 листопада 2015 року № 838-VIII та від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, що набрав чинності 21 червня 2017 року, поширена в багатьох судах України, існують різні правові позиції колегій суддів Касаційного кримінального суду щодо застосування норм № 2341-III від 05.04.2001">КК України про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання, а також висновок сформований об'єднаною палатою Верховного Суду і окрема думка, колегія суддів вважає, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись ч. 5 ст. 434-1, ст. 434-2 КПК України, суд

постановив:

Передати кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника Кушнеренко Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2018 року на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик О.П.Ємець