23.12.2017 | Автор: Олександр Боков Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram

ВАСУ: законодавством не встановлена залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання, (справа № К/800/42834/15, 14.11.17)

Фабула судового акта: чинним законодавством не встановлена залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання, тому у контролюючого органу відсутне право не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  про визнання протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби (ДКС) висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 412 951,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; стягнення з Державного бюджету України через ДКС заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у зазначеному розмірі 1412951,00 грн. та суми пені в розмірі 72 583,10 грн., нараховану на суму такої заборгованості.

Задовольняючи частково цей позов, ВАСУ скасував рішення попередніх судових інстанцій, які відмовили Товариству в задоволенні позовних вимог, оскільки «обґрунтованість заявленої суми податку на додану вартість не     підтверджено в установленому законом порядку, в органу державної фіскальної служби  відсутні підстави для подання висновку про відшкодування податку на додану вартість до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів».

За висновком ВАСУ контролюючий орган у межах правил п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема в постанові від 14.10.2014 року у справі за позовом ТОВ «Рамбурс-Трайгон» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії.

Водночас суд зазначив, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється (на час розгляду справи в судових інстанціях) органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (втратила чинність на підставі постанови КМУ  від 25 січня 2017 р. № 26Ю якою затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість). Згідно з цим Порядком відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Саме тому позов і був задоволений частково, - визнана протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу ДКС висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 412 951,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ, а ДПІ зобов'язано надати відповідний висновок до ДКС.

Аналізуйте судовий акт: Все ж таки суд НЕ має право стягувати бюджетну заборгованість із ПДВ з Держбюджету оскільки це є НЕПРАВИЛЬНИМ засобом захисту прав платника податку (ВСУ у справі №806/2256/15 від 7 червня 2016р.)

Пряме відшкодування ПДВ без висновку ДПІ або необмеженість адмінсуду у виборі способу відновлення права платника податку порушеного ДПІ (Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016р. у справі № К/800/22662/15)

ВАСУ дуже конкретно не погодився с ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.)

Спосіб захисту прав платника податків не може суперечити встановленій законом процедурі повернення ПДВ з бюджету, а суд не може підміняти собою фіскальний орган та стягувати ПДВ напряму (ВСУ від 28 лютого 2017р., № 21-3237а16)

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2017 р.                      м. Київ                                        К/800/42834/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 рокуу справі №826/3775/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (надалі -  ТОВ «Аскоп-Україна»)

до  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у   м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві),

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - ГУ ДКС України у м. Києві),

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,-

встановив:

ТОВ «Аскоп-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача; стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «Аскоп-Україна» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн. та суму пені в розмірі 72583,10 грн., нараховану на суму такої заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від     17.09.2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку в сумі 1412951,00 грн. за липень 2014 року, результати якої оформлено довідкою від 16.10.2014 року №6530/26-53-15-01/30579869.

За наслідками здійсненої ревізії податковий орган не виявив порушень у розрахунку заявленої товариством до відшкодування за липень 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн., проте не подав у п'ятиденний строк після закінчення перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням названої суми.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у   м. Києві вказувала на неотримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгам постачання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, підтримав вказані доводи контролюючого органу та зазначив, що оскільки обґрунтованість заявленої суми податку на додану вартість не         підтверджено в установленому законом порядку, в органу державної фіскальної служби  відсутні підстави для подання висновку про відшкодування податку на додану вартість до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, судами не враховано, що відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10, п. 200.11, п. 200.12, п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, контролюючий орган у межах правил п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентами платника податку.

Водночас ці норми права не встановлюють залежність виплати бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість контрагентами платника податку в ланцюгах постачання та не дають права контролюючому органу не подавати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетного відшкодування, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з підстави незавершення перевірок контрагентів платника, які були постачальниками (продавцями) товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований і сплачений податок, що підлягає відшкодуванню.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема в постанові від 14.10.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбурс-Трайгон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, за участю Прокуратури м. Києва, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії.

З огляду на викладене, відсутні підстави для позбавлення позивача права на отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі  1412951,00 грн., що, в свою чергу, обумовлює протиправність бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням спірної суми податку.

Разом з тим, слід зазначити, що вимога ТОВ «Аскоп-Україна» про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн. не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від   20.04.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється (на час розгляду справи в судових інстанціях) органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39.

Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені норми встановлюють обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений в ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов'язок нарахування пені лежить на органі державної фіскальної служби, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таке застосування п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок  Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на неправильному правозастосуванні. У той же час, оскільки обставини даної справи встановлені судами повно і правильно, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, як це передбачено ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5098,56 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Також, приймаючи до уваги те, що при поданні касаційної скарги ТОВ «Аскоп-Україна» фактично сплатило судовий збір у сумі 28201,21 грн., тобто в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір» (120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви), сума надміру сплаченого судового збору 22267,11 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1412951,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 1412951,00 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) пеню за прострочення виплати бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72583,10 грн. (сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят три гривні 10 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5098,56 грн. (п'ять тисяч дев'яносто вісім гривень 56 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 22267,11 грн. (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім гривень 11 копійок) за подання касаційної скарги згідно з платіжним дорученням від 06 жовтня 2015 року №1146    (ПУАТ «ФІДОБАНК» (м. Київ)).

Виконання постанови в частині повернення надміру сплаченого судового збору доручити Управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі    м. Києва.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.  

Головуючий:                                              ___________________ Н.Є. Маринчак

          

Судді:                                                          ___________________ І.О. Бухтіярова  

    ___________________ Ю.І. Цвіркун

1
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення