Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.Такі спори є цивільними спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача (ВАСУ від 27 липня 2016р.)

Фабула судового акту: Два судових рішення ВАСУ стосуються питання зняття статусу «службове житло» із квартири. Як показує практика, позивачами у цих спорах, як правило, є військовослужбовці, які в силу специфіки служби забезпучуються саме службовим житлом, а після звільнення зі служби переймаються питанням отримання постійного житла, що може бути приватизоване. Судова статистика показує, що у абсолютній більшості випадків подібні позови подавались до адміністративних судів, але подібна практика визнана неправильною. Правильною буде наступна позиція:

"у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача."

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року (справа № 6-14цс16), від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2139цс15).

Аналізуйте судовий акт: Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ВСУ у справі № 6-14цс16 від 2 березня 2016р.)

1. 27 липня 2016 р. К/800/54513/15 Вищий адміністративний суд України

«У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа - Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, в якому просив скасувати рішення, оформлене листом від 09 лютого 2015 року №02-1959/214, яким відмовлено у знятті статусу «службове житло» із квартири АДРЕСА_1, та зобов'язати вчинити дії, якими надати письмове погодження щодо зняття статусу «службове житло» із зазначеної квартири».

«У даній справі спір пов'язаний із реалізацією житлових прав громадян, зокрема права на користуванням жилим приміщенням, його приватизації, тобто цивільного права, відповідач Державна служба України з надзвичайних ситуацій у даних відносинах владних управлінських функцій відносно позивача не здійснює, а виступає як особа, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових відносин, якими охоплюються питання обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, користування житловими приміщення державного або приватного фонду, в тому числі службовими жилими приміщеннями, забезпечення житлових прав наймача та членів його сім'ї, зокрема й безкоштовного отримання житла у власність, зміни статусу житлового приміщення тощо.

За вказаними обставинами, з урахуванням практики Верховного Суду України (постанов від 02 грудня 2014 року справі № 21-530а14 , від 23 лютого 2016 року у справі № 6551а15), слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України».

«Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства».

2. 27 жовтня 2015 р.К/9991/4080/12 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

«У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, треті особи виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_5, уточнивши який просила зобов'язати відповідача клопотати перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу «службова» з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розподілу майна між подружжям, оскільки відповідач заперечує таке право з посиланням на відсутність у ОСОБА_5 достатнього строку вислуги.»

«Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо зазначено про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини» в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла в зв'язку з проходженням публічної служби, визначення його статусу, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила».

«Враховуючи викладене, така справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки в даному випадку виникає спір про цивільне право».

«Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, треті особи виконавчий комітет Харківської міської ради, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії закрити».

Аналізуйте судовий акт: Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації (ВСУ від 16 листопада 2016 р., № 6-709цс16)

Для зняття особи, в тому числі неповнолітньої, з реєстрації необхідно рішення суду із приписом «позбавити права користування житловим приміщенням» - приписи «визнати право власності, звільнити та передати квартиру» такого права не дають (ВСУ)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м.Київ К/800/54513/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Горбатюк С.А.,

Маслій В.І.,

секретар судового засідання - Корінець Ю.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - Ігнатенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа - Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа - Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, в якому просив скасувати рішення, оформлене листом від 09 лютого 2015 року №02-1959/214, яким відмовлено у знятті статусу «службове житло» із квартири АДРЕСА_1, та зобов'язати вчинити дії, якими надати письмове погодження щодо зняття статусу «службове житло» із зазначеної квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, порушення конституційних прав його та членів сім'ї на житло та суттєве обмеження права на користування жилим приміщенням та його приватизацію.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року скасовано; у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2, підполковник служби цивільного захисту, звільнений зі служби відповідно до наказу Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області від 14 березня 2014 року № 74 о/с згідно з п.п.3 (за станом здоров'я) п.176 Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593.

З травня 1996 року позивач разом із своєю родиною проживає у службовій квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордера на житлове приміщення від 22 травня 1996 року №3, виданого відділом державної пожежної охорони управління Міністерства внутрішніх справ в Чернівецькій області.

З 2005 року позивач перебуває на квартирному обліку в Управлінні державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області.

26 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з приводу вирішення питання щодо зняття статусу «службове житло» із квартири АДРЕСА_1, в якій він проживає, та її приватизації.

Листом від 09 лютого 2015 року № 02-1959/214 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виключення вказаної квартири із числа службових з посиланням на те, що територія і будівля, в якій розміщена службова квартира, є цілісним майновим комплексом, що використовується за призначенням.

Предметом позовних вимог у даній справі є оскарження позивачем вказаної відмови у виключенні квартири з числа службових як рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій вирішити питання щодо зняття з квартири статус «службове житло».

Вирішуючи справу по суті позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як передбачено ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У даній справі спір пов'язаний із реалізацією житлових прав громадян, зокрема права на користуванням жилим приміщенням, його приватизації, тобто цивільного права, відповідач Державна служба України з надзвичайних ситуацій у даних відносинах владних управлінських функцій відносно позивача не здійснює, а виступає як особа, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових відносин, якими охоплюються питання обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, користування житловими приміщення державного або приватного фонду, в тому числі службовими жилими приміщеннями, забезпечення житлових прав наймача та членів його сім'ї, зокрема й безкоштовного отримання житла у власність, зміни статусу житлового приміщення тощо.

За вказаними обставинами, з урахуванням практики Верховного Суду України (постанов від 02 грудня 2014 року справі № 21-530а14, від 23 лютого 2016 року у справі № 6551а15), слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як встановлено ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді