В умовах збройної агресії, захист Вітчизни набуває особливого значення, тому звільнення обвинуваченого в ухиленні від призову від відбування покарання - не досягне мети покарання. (Ковельський міськрайонний суд Волинської області, справа № 159/4067/22 від 03.02.2023 р.)

Фабула судового акту: Військовозобов`язаний, був визнаний придатним до військової служби, але отримавши “бойову” повістку не прибув на вказаний час та дату, відповідно відмовився від відправки у складі команди для проходження військової служби, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. В судовому засіданні він свою вину визнав повністю. Оскільки він раніше був поранений у Соледарі і втратив все нажите майно - вирішив не іти в армію тому свідомо знаючи про кримінальну відповідальність вирішив ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, тому не прибув на вказаний час та дату для проходження військової служби. У скоєному розкаюється, просив призначити покарання з випробуванням.

Водночас, Ковельський міськрайонний суд Волинської області, виснувавши, що безсумнівно події кримінального правопорушення мали місце, вина доведена повністю, і дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації - НЕ задовольнив прохання чоловіка визначити йому покарання з випробуванням.

Обговорюючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховував характер скоєного кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так як військовозобов’язаний, як тимчасово переміщена особа має постійне проживання, не одружений, не працює, на обліку в центрі зайнятості з його слів не перебуває, відомості про незадовільну характеристику відсутні, проживає разом із батьком, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину, з якою втратив зв’язок, бо матір дитини виїхала в невідомому напрямку, не судимий, здійснював піклування - суд оцінив це як обставини, що характеризують особу обвинуваченого у минулому з позитивної сторони.

Так, вказаним правопорушенням шкода не завдана, тяжких обставин внаслідок вчиненого кримінального правопорушення не встановлено, цивільний позов не заявлено, судові витрати відсутні. Та і у висновках досудової доповіді орган пробації вважає, що наявний середній ризик повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, рівень ризику небезпеки для суспільства середній. Отже виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливий. Вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.

Проте - суд виснував - що відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України. У цьому випадку звільнення обвинуваченого від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України, через бездоганну соціальну поведінку у минулому не досягне вищезазначеної мети.

Отже, у цій справі: Суд призначив обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі санкції статті кримінального закону без застосування до нього випробування передбаченого ст. 75 КК України, що буде достатньою мірою відповідати загальних засад призначення покарання передбачених ст. 65 КК України, оскільки суд вважав, що дана міра покарання є достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень). Отже, “ухилянта” визнали винуватим в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначили покарання у виді позбавлення волі строком 3 років.

Аналізуйте судовий акт: Обов`язковою ознакою дезертирства (ст.408 КК України), що відрізняє його від самовільного залишення служби (ст.407 КК України) є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від служби не тимчасово, а взагалі, назавжди. (ВС ККС, справа №297/2178/21 від 01.12.2022 р.);

Питання придатності (непридатності) до військової служби - є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа №620/7989/22 від 22.03.2023 р.);

Повістка повинна бути вручена військовозобов`язаному особисто (ВС ККС, справа № 759/5435/16-к від 28.01.2020 р.);

Самовільне залишення в/ч або місця служби (як і нез’явлення туди вчасно) - вчинені в умовах воєнного стану - передбачають виключно один вид покарання - позбавлення волі, навіть якщо особа згодом добровільно повернулась (ВС ККС, справа №750/2773/22 від 22.12.2022 р.).

Справа № 159/4067/22

Провадження № 1-кп/159/140/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської області кримінальне провадження №12022030550000782 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар, Донецької області, українця, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, не судимого, не одруженого, має дитину ОСОБА_5 2017р.н., зареєстрований: АДРЕСА_1 ; зареєстрований як ВПО за адресом АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) як військовозобов`язаний, за результатами медичного огляду, проведеного 20.06.2022р. військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнаний придатним до військової служби. На виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022р., Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №574/2022 від 12.08.2022р., Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_4 19.08.2022р. вручена повістка про необхідність прибуття 02.09.2022р. о 06 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації. Однак, він, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій не прибув на вказаний час та дату відповідно відмовився від відправки у складі команди для проходження військової служби у військовій частині, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що він як зазначено в обвинувальному акті 19.08.2022р. отримав повістку про необхідність прибуття 02.09.2022р. о 06 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації. Оскільки він раніше був поранений у Соледарі і втратив все нажите майно вирішив не іти в армію тому свідомо знаючи про кримінальну відповідальність вирішив ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, тому не прибув на вказаний час та дату для проходження військової служби. У скоєному розкаюється, просив призначити покарання з випробуванням.

У зв`язку з тим, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину, в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, визнав повністю, суд розцінює його показання як об`єктивні, які відповідають фактичним обставинам і вважає достатнім розглянути справу без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалення вироку відповідно до ст..349 КПК України.

Суд вважає, що події кримінального правопорушення мали місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю, його умисні дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Обговорюючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер скоєного кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, розкаявся, що судом враховується як обставини які пом`якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

ОСОБА_4 як тимчасово переміщена особа має постійне проживання, не одружений, не працює, на обліку в центрі зайнятості з його слів не перебуває, відомості про незадовільну характеристику відсутні, проживає разом із батьком, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину, але з його слів зв`язок з дитиною втратив з середини березня 2022р., оскільки матір дитини виїхала в невідомому напрямку, не судимий.

Посвідчення №1, Акт Соледарської міської ради від 26.09.2005р. та довідка№2/1610 від 20.10.2005р. в яких вказано про піклування над ОСОБА_6 яка зі слів обвинуваченого вже померла, суд оцінює як документи, що характеризують особу обвинуваченого у минулому з позитивної сторони.

Вказаним правопорушенням шкода не завдана, тяжких обставин внаслідок вчиненого кримінального правопорушення не встановлено, цивільний позов не заявлено, судові витрати відсутні.

У висновках досудової доповіді орган пробації вважає, що наявний середній ризик повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, рівень ризику небезпеки для суспільства середній. Отже виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливий.

Вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, проте відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України. У цьому випадку звільнення обвинуваченого від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України, через бездоганну соціальну поведінку у минулому не досягне вищезазначеної мети.

За наведених обставин суд приходе до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмирі санкції статті кримінального закону без застосування до нього випробування передбаченого ст.75 КК України, буде достатньою мірою відповідати загальних засад призначення покарання передбачених ст. 65 КК України, оскільки суд вважає, що дана міра покарання є достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався. Клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Керуючись ст. ст. 374 375 КПК України суд - ,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 років.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий:ОСОБА_1