В Минюсте жалобы по-прежнему рассматривают именно те, на которых их пишут, при этом традиционно даётся отписка, а не ответ по-сути. Но есть решения суда…

Несправедливые решения «Министерства справедливости» или почему для Минюста закон не писан

Этот материал о том, как Министерство юстиции, называя себя Министерством справедливости, на самом деле сами не выполняют зачастую таких простых и понятных норм закона. И не понятно почему это происходит, то ли от недостаточной профессиональной грамотности сотрудников, то ли от чувства вседозволенности и безнаказанности, то ли по иным, нам пока не понятным причинам.

Я не буду усложнять процесс изложения сути вопроса юридическими нюансами, они детально описаны в судебных решениях, изложу понятным способом ситуацию.

Я обратился к Министру юстиции Украины Петренко П.Д. с жалобой на неправомерные действия его заместителя Мороза П.А и привлечение его к ответственности. Каково же было мое удивление, когда я получил с Минюста письмо «О рассмотрении жалобы» за подписью самого Мороза П.А, т.е. должностного лица, действия которого я обжаловал! В результате неоднократных и, зачастую долгих, судебных заседаний справедливость все же восторжествовала и Харьковским апелляционным административным судом 23.02.2017 года было принято постановление, которым признано действия Заместителя Министра юстиции Украины Мороза П.А неправомерными.

На этом можно было бы остановиться. Но, понимая, что не все наши граждане могут в полной мере использовать имеющиеся инструменты защиты от неправомерных действий Минюста, а также учитывая беспрецедентность этой ситуации, я решил не останавливаться, ведь только совместными усилиями, максимально придав огласке такие незаконные действия, мы можем пытаться направить деятельность Министерства юстиции Украины в законное русло.

Сегодня я подал соответствующее обращение в НАЗК, Нацгосслужбу, Национальную полицию, НАБУ и в само министерство о привлечении Заместителя Министра юстиции Украины Мороза П.А. к ответственности за совершение коррупционного административного правонарушения связанного с конфликтом интересов, проведении служебного расследования и отстранении его от выполнения должностных полномочий до решения суда.

И если все же не сработает круговая порука, и он будет привлечен к ответственности, это будет «автоматическим» основанием для увольнения Заместителя Министра юстиции Украины Мороза П.А. с занимаемой должности.

Только такими реальными шагами мы можем пытаться обратить действия функционеров в законное русло и напомнить им о неотвратимости наказания.

Національне агентство

з питань запобігання корупції

бульвар Дружби Народів, 28,

м. Київ, 01103

Національне агентство України

з питань державної служби

вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601

Національне антикорупційне

Бюро України

вул. В.Сурикова, 3, м. Київ, 03035

Національна поліція України

вул. Академіка Богомольця, 10,

м. Київ, 01601

Відділ з питань запобігання корупції

Міністерства юстиції України

вул. Мельникова, 81, м. Київ, 04050

Міністру юстиції України

Петренко П.Д.

вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001

Гайдар Василь Миколайович

ПОВІДОМЛЕННЯ

про вчинення корупційного адміністративного правопорушення

Заступником Міністра юстиції України П.Морозом.

05 травня 2016 року мною було отримано лист Міністерства юстиції України від 08.04.2016 року №12019/Г-6575/19 «Про розгляд скарги» (Додаток 1). Даний лист було отримано по електронній пошті та в подальшому оригінал даного листа (бланк Міністерства юстиції України №639321) надійшов поштою.

Лист було підписано Заступником Міністра з питань державної реєстрації Павлом Морозом.

Лист Міністерства юстиції України від 08.04.2016 року №12019/Г-6575/19 «Про розгляд скарги» є відповіддю на мою Скаргу, зокрема на неправомірні дії заступника Міністра юстиції України П.Мороза, від 05.03.2016 року (Додаток 2).

В даній скарзі я просив Міністра юстиції України Петренка П.Д., зокрема: розглянути незаконні дії його заступника П.Мороза та притягнути його до відповідальності.

Тобто, Заступником Міністра юстиції П.Морозом в порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто мою скаргу, в якій я оскаржував його ж дії та надано відповідь за своїм підписом.

Вказані обставини встановлені судом та Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року по справі №816/1346/16 (яка набрала законної сили зі вказаної дати; посилання на ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65038057) (додаток №3) дії Заступника Міністра юстиції України Мороза П.О. щодо розгляду моєї скарги від 05.03.2016 року визнано неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи.

Тобто, Заступник Міністра юстиції України Мороз П.О. вчиняючи неправомірні дії пов’язані з самостійним розглядом скарги на його ж неправомірні дії, мав реальний конфлікт інтересів між службовими повноваженнями та приватним (майновим і немайновим інтересом), який полягає в умисних діях направлених на уникнення можливого притягнення до дисциплінарної відповідальності (незалежно від її виду, пов’язаної або не пов’язаної з грошовим стягненням).

Крім того, Мороз П.О., вчиняючи такі незаконні дії, не міг не знати межі своїх повноважень, які він перевищив, а також не міг не знати, що ініціювання перед КМУ притягнення до дисциплінарної відповідальності заступників – це виключне повноваження Міністра.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Посада Заступника Міністра юстиції України входить до переліку посад, визначених підпунктом А пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону.

Відповідно до статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів -

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" .

2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Крім того, відповідно до пункту 1 Порядку  проведення  службового  розслідування стосовно  осіб, 
 уповноважених  на  виконання  функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого 
Постановою КМУ №950 від 13.06.2000 року (із змінами та доповненнями) відповідно  до цього Порядку 
стосовно осіб, уповноважених на  виконання  функцій  держави  або місцевого самоврядування 
може бути проведено службове розслідування: 

 у разі невиконання або неналежного виконання  ними  службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, 
що призвело до людських жертв  або  заподіяло  значну  матеріальну   чи   моральну   шкоду громадянинові,  
державі,  підприємству,  установі,  організації чи об'єднанню громадян; 

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного прошу,

1. Провести службове розслідування відносно Заступника Міністра юстиції України Мороза П.О. стосовно вчинення дій та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, які підтверджуються самостійним розглядом скарги на його ж неправомірні дії.

2. Відсторонити Заступника Міністра юстиції України Мороза П.О. від виконання повноважень за посадою на час проведення службового розслідування.

3. Притягнути до відповідальності Заступника Міністра юстиції України Мороза П.О. стосовно вчинення дій та прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, які підтверджуються самостійним розглядом скарги на його ж неправомірні дії, шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення по статті 172-7 КУпАП та направлення його до суду

Прошу повідомити мене про прийняте рішення за результатами перевірки у встановлений законодавством строк.

Додаток:

1. Копія листа Міністерства юстиції України від 08.04.2016 року №12019/Г-6575/19 «Про розгляд скарги» - на 2 аркушах;
2. Копія Скарги від 05.03.2016 року – на 3 аркушах;
3. Копія Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 року по справі №816/1346/16 – на 5 аркушах.

10 березня 2017 року В.М.Гайдар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р. Справа № 816/1346/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

позивача та представників відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі №816/1346/16

за позовом ОСОБА_2

до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича , Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

23.08.2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3, в якому просив суд:

- визнати незаконною (протиправною) бездіяльність Міністра юстиції України П.Д. Петренка, пов'язану з нерозглядом його скарги від 05.03.2016 року на незаконні дії його підлеглого ОСОБА_3 та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України "Про звернення громадян";

- визнати незаконними (протиправними ) дії заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3, щодо самостійного розгляду скарги на його неправомірні дії та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України "Про звернення громадян";

- зобов'язати Міністра юстиції України Петренка П.Д. поновити його порушені права та розглянути його скаргу від 05.03.2016 року відповідно до чинного законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року.

Визнано неправомірними дії Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року.

Зобов'язано Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича розглянути скаргу ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року.

Відповідач, Міністр юстиції України, Петренко Павло Олександрович, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2016 року ОСОБА_2 надіслав скаргу на адресу Міністерства юстиції України, в якій просив:

- роз'яснити заступнику Міністра ОСОБА_3 та службовій особі Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про необхідність виконання Конституції і законів України в частині забезпечення права на доступ до інформації та використання набутих у вишах юридичних знань саме в цьому напрямку, а не в напрямку вільного тлумачення норм та як наслідок, наданні формальних і не відповідаючих діючому законодавству відписок;

- притягнути до відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Закону України "Про корупцію" та пунктів 2-3 частини першої статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" заступника Міністра ОСОБА_3 та службову особу Міністерства юстиції України ОСОБА_5 за безпідставну та неправомірну відмову у задоволенні запиту на інформацію;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства юстиції України відновити права на доступ до інформації шляхом виконання інформаційного запиту від 17 лютого 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2016 року за № Г-4462.

Крім того, ОСОБА_2 при розгляді даної скарги просив забезпечити його права, визначені Законом України "Про звернення громадян", зокрема в частині повідомлення про час та місце розгляду скарги, забезпечення прав щодо присутності під час розгляду скарги, знайомитися з матеріалами по скарзі, особисто викладати аргументи відносно скарги та користуватися послугами адвоката.

05 травня 2016 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 08 квітня 2016 року № 12019/Г-6575/19 "Про розгляд скарги".

Вищевказаний лист був підписаний Заступником Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_3

Вважаючи вказані дії відповідачів незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання неправомірною бездіяльності Міністра юстиції України Петренка П.Д. та визнання неправомірних дій Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року є правомірними та підлягають задоволенню, а вимоги позивача щодо зобов'язання Міністра юстиції України Петренка П.Д. розглянути скаргу ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року є похідним від тих, що вирішені судом вище, а тому також підлягають задоволенню.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо позовних вимог про визнання (протиправною) бездіяльності Міністра юстиції України П.Д. Петренка, пов'язану з нерозглядом скарги ОСОБА_2 05.03.2016 року на незаконні дії його підлеглого ОСОБА_3 та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 1,11 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року за №228 Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Міністр має першого заступника, заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» окремо виділяється апарат Міністерства юстиції України який складається з відповідних структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність Міністра та покладених на міністерство завдань, та Міністра юстиції і його заступників, які не входять до складу апарату.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що посади міністрів та їх заступників прямо визначаються як політичні посади, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.

Відсутність у вказаних суб'єктів статусу професійного державного службовця і зосередження їх діяльності на вирішенні політичних питань у відповідних сферах також обумовлена переданням Державному секретарю міністерства вагомої частини поточних повсякденних внутрішньо управлінських повноважень у Міністерстві юстиції України.

До кадрових повноважень Міністра юстиції України у розумінні п.4 ч.1 ст. 44 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» належить виключно внесення ним Прем'єр-міністру України подання щодо призначення на посаду першого заступника і заступників міністра та звільнення зазначених осіб з посади.

Колегія суддів зазначає, що приписи п. 15 ч.1 ст. 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» щодо наявності у Міністра юстиції України також кадрового повноваження порушувати в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника, заступників міністра та державного секретаря міністерства, не може бути застосовано, оскільки у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Так, Закон України «Про Кабінет Міністрів України» датований 27.02.2014 р., тоді як Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р.

Крім того, п.п. 33 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року за №228 до одного із завдань Міністерства юстиції України відносить організацію розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Колегія суддів зазначає, що п. 12 вищевказаного Положення містить вичерпний перелік повноважень Міністра юстиції України, який не має повноважень щодо організації розгляду звернень громадян, що вказує на відсутність у Міністра визначених законодавством підстав для вчинення певних дій, здійснення яких вимагає позивач.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка була висловлена в постанові від 24.05.2016 року по справі 800/477/15.

Крім того, чинне законодавство встановлює обов'язок щодо особистого розгляду першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій заяв (клопотань) лише в разі звернення Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни (ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності прийняття рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича про визнання незаконною (протиправною) бездіяльність Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, пов'язану з не розглядом його скарги від 05.03.2016 року на незаконні дії його підлеглого ОСОБА_3 та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними (протиправними ) дії заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 щодо самостійного розгляду скарги на його неправомірні дії та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи 05.03.2016 року ОСОБА_2 надіслав скаргу на адресу Міністерства юстиції України, в якій просив: роз'яснити заступнику Міністра ОСОБА_3 та службовій особі Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про необхідність виконання Конституції і законів України в частині забезпечення права на доступ до інформації та використання набутих у вишах юридичних знань саме в цьому напрямку, а не в напрямку вільного тлумачення норм та як наслідок, наданні формальних і не відповідаючих діючому законодавству відписок; притягнути до відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Закону України "Про корупцію" та пунктів 2-3 частини першої статті 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" заступника Міністра ОСОБА_3 та службову особу Міністерства юстиції України ОСОБА_5 за безпідставну та неправомірну відмову у задоволенні запиту на інформацію; зобов'язати посадових осіб Міністерства юстиції України відновити права на доступ до інформації шляхом виконання інформаційного запиту від 17 лютого 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2016 року за № Г-4462.

05 травня 2016 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 08 квітня 2016 року № 12019/Г-6575/19 "Про розгляд скарги", який був підписаний Заступником Міністра з питань державної реєстрації ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст.3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Отже, з аналізу вищевказаної норми вбачається, що чинне законодавство про звернення громадян встановлює імперативну норму, щодо розгляду та надання відповідей тими органами або посадовими особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

В порушення наведеної норми заступником Міністра юстиції України ОСОБА_3 було розглянуто скаргу ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року, в якій останній оскаржував його дії, та надано відповідь скаржнику.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання неправомірними дій Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року.

Оскільки дії Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року визнані неправомірними, колегія суддів вважає, що належним способом захисту законних прав та інтересів позивача є зобов'язання Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича забезпечити повторний розгляд скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року з урахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР та Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про винесення окремої ухвали на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції про встановлені судом порушення в діях заступника Міністра юстиції України ОСОБА_3 стосовно особистого розгляду ним скарги на його ж неправомірні дії для відповідного реагування в межах компетенції та недопущення порушень закону в подальшому, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 208 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається лише при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, або звернення до таких органів з метою розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Колегія суддів зазначає, що КАС України не встановлює обов'язку суду постановити окрему ухвалу, за наслідками ухвалення рішення про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що подане позивачем клопотання не містить обґрунтованих та достатніх підстав для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі №816/1346/16 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича про визнання незаконною (протиправною) бездіяльність Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, пов'язану з не розглядом його скарги від 05.03.2016 року на незаконні дії його підлеглого ОСОБА_3 та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

В цій частині позову ОСОБА_2 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича - відмовити.

Визнати неправомірними дії Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації ОСОБА_3 щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року.

Зобов'язати Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича забезпечити повторний розгляд скарги ОСОБА_2 від 05 березня 2016 року з урахуванням вимог Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР та Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 28.02.2017 р.