Ухвала

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 274/3529/16-ц

провадження № 61-280 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Енергобанк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Енергобанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором банку, включення до реєстру кредиторів та стягнення суми заробітної плати, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка Станіслава Анатолійовича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Хуторної І. Ю.

від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Кочетова Л. Г., Микитюка О. Ю., Гонсецької І. А.

від 11 жовтня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі -

ПАТ "Енергобанк") та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором банку, включення до реєстру кредиторів та стягнення суми заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 грудня 2014 року по 5 червня

2015 року він працював в ПАТ "Енергобанк". При звільненні йому нараховано та не виплачено заробітну плату у розмірі 7 962 грн 14 коп. Відповідно до Постанови НБУ від 11 червня 2015 року № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі Фонд) прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати його кредитором банку, включити його до реєстру кредиторів банку в процедурі ліквідації та стягнути суму невиплаченої заробітної плати в розмірі 7 962 грн 14 коп.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області

від 28 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Включено вимоги ОСОБА_2 по невиплаченій заробітній платі на суму

7 962 грн 14 коп. до реєстру кредиторів ПАТ "Енергобанк". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на день звільнення ОСОБА_2 у банку було запроваджено тимчасову адміністрацію, а законом не було передбачено заборони на виплату йому заробітної плати, ПАТ "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушив гарантоване чинним законодавством України право позивача на оплату праці у день звільнення.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання кредитором банку, суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України, він не буде мати правових наслідків, а відповідно, не призведе до реального захисту прав позивача. Спір є трудовим, тому спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці"та іншими нормативними актами, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, суди виходили з того, що після введення процедури ліквідації вимоги кредиторів задовольняються в порядку черговості, а оскільки позивача включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Енергобанк" підстави для стягнення з

ПАТ "Енергобанк" заборгованості із заробітної плати відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року рішення районного суду залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що банк має заборгованість перед позивачем, вказана заборгованість виникла з вини відповідача, а тому є вірним висновок суду першої інстанції щодо включення вимог ОСОБА_2 по невиплаченій заробітній платі до реєстру вимог кредиторів.

26 жовтня 2016 року публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С. А. подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв'язку із здійсненням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб управлінських функцій, тому може бути розглянута лише у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.

Керуючись частиною 6 статті 403, частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Енергобанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором банку, включення до реєстру кредиторів та стягнення суми заробітної плати передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк