Верховний

Суд

УХВАЛА

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/8132/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Вронської Г.О.,

суддів: Мамалуя О.О., Студенця В.І.,

за участю помічника судді Саєнка О.Г. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача: Беседін В.І.,

відповідача: Свистунов А.В.,

третя особа: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Отрош І.М.

від 08.08.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф., Жук Г.А., Власов Ю.Л.,

від 13.11.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" у справі №910/8132/17 Господарського суду міста Києва.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", однією з підстав оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій відповідач визначив порушення ними частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

За доводами відповідача, суди неправомірно відмовили в задоволенні його клопотання про припинення провадження у справі, оскільки: спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарському суді, а відноситься до справ адміністративної юрисдикції; позов подано позивачем до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Тобто відповідач оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим Суд враховує, що згідно з частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того відповідно до підпункту 7 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Однак зі змісту наступних постанов Верховного Суду України, у яких наведені різні правові позиції щодо юрисдикції адміністративних судів з розгляду спорів, що стосуються оскарження дій, бездіяльності, рішень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку та зобов'язання її вчинити дії, вбачається відсутність правової визначеності з наведеного питання.

Так, постановою від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 Верховний Суд України скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. про визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги позивача.

При винесенні зазначеної постанови Верховний Суд України виходив з того, що з системного аналізу частини 3 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність", пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Зазначена правова позиція також наведена Верховним Судом України в постанові від
15.06.2016 у справі №21-286а16 за позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Проте постановою від 20.09.2016 Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви відповідача, який просив скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та закрити провадження у справі №21-2288а16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" Лемеша М.В. про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення.

Зазначена заява у справі №21-2288а16 була мотивована невідповідністю оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 висновку щодо непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку. Проте Верховний Суд України зазначив, що аналіз постанови Верховного Суду України від 16.02.2016 (справа №21-4846а15) не дає підстав для висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки вона постановлена за інших фактичних обставин, ніж у справі, що розглядається.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що розмежування юрисдикції адміністративних та господарських судів щодо наведених спорів, які виникають під час ліквідації банку, є виключною правовою проблемою, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У зв'язку з наведеним дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 5 та 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302,303, підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №910/8132/17 Господарського суду міста Києва разом із касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та доданими до них документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Мамалуй

В. Студенець