УХВАЛА

23 серпня 2019 року

Київ

справа №808/1/18

адміністративне провадження №К/9901/23309/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Васильєвої І. А., Гусака М. Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 у справі №808/1/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Склопластик" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання документу про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних причин для такого поновлення.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 21.06.2018, отримане заявником 16.07.2018, подано 30.05.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та неподанням заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що вперше апеляційна скарга була подана в строки, передбачені КАС України. Апелянтом вживались усі заходи для отримання додаткових асигнувань на сплату судового збору.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції у межах встановленого судом строку ДФС подало клопотання, в якому просило продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Також апелянт подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивоване відсутністю бюджетних асигувань у відповідача на сплату судового збору та вжиттям ним усіх можливих заходів з метою отримання відповідних коштів.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено. Апеляційний суд вказав на те, що ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 ДФС оскаржена не була та є чинною, а тому до повторних апеляційних скарг застосовуються норми КАС України як до нової апеляційної скарги. Обставини попереднього звернення відповідача до апеляційного суду із скаргою на рішення суду першої інстанції самі по собі не свідчать про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження при повторному зверненні. При цьому апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій останнього, спрямованих на отримання додаткового фінансування.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки зі сторони ДФС не було допущено процесуальну бездіяльність, а були вчинені усі можливі дії щодо сплати судового збору з метою реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення, що гарантоване законом. Зауважено, що скаржником не було пропущено строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Частина 2 статті 299 КАС України встановлює присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб'єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів, і у цій справі такий строк пропущено, що не заперечується ДФС. З огляду на зазначене доводи скаржника про дотримання ним строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 299 КАС України, є безпідставними.

Право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 у справі №808/1/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

І. А. Васильєва

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду