Цивільний позов в кримінальних провадженнях

Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) визначено, що стороною кримінального провадження з боку обвинувачення, крім слідчого, дізнавача, керівника органу досудового розслідування, керівника органу дізнання, прокурора, є також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Крім того, потерпілими визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Читайте статтю: Цивільний позов в кримінальному провадженні, що має врахувати сторона захисту

Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

В ст. 127 КПК України визначено декілька видів відшкодування шкоди потерпілій особі.

1. Добровільний- підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
2. За рішенням суду - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
3. За рахунок держави - шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Положеннями ч.ч. 1, 4 ст. 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. За ч. 2 ст. 347 КПК судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акту.

Тобто, особа, яку визнано потерпілою в кримінальному провадженні може звернутись з цивільним позовом до моменту оголошення прокурором в судовому засіданні обвинувального акту.

Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Крім того, цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За правилами ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні зокрема є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до п. 2 та п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи та за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, за подання таких позовів судовий збір не сплачується.

Згідно пунктів 8 та 9 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім того, ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви (постанова ВС від 03.10.2019 року у справі № 709/1173/17).

Аналогічна позиція викладена у Постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №303/4076/15-к: «Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (втому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.

У справі №709/1173/17 апеляційний суд змінив вирок місцевого суду та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак, як вказав Верховний суд в Постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року «..Апеляційний суд при цьому належним чином не врахував, що потерпіла, перебуваючи на пасажирському сидінні в момент ДТП була не пристебнута ременями безпеки, що сприяло її травмуванню. Таким чином, ВС дійшов висновку про те, що розмір морального відшкодування, визначеного судом апеляційної інстанції, не відповідає принципам розумності і справедливості, а тому вважає за необхідне змінити ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову шляхом зменшення розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди до 30 000 грн…»

У іншій справі №415/2414/17 Верховний суд зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку стосовно збільшення розміру відшкодування до 2 000 000 ( двох мільйонів) гривень «..Верховний Суд вважає, що з урахуванням глибини, моральних страждань та переживань потерпілої, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках внаслідок смерті її сина, висновок суду апеляційної інстанцій в частині збільшення розміру суми морального відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_11 є обґрунтованим. Цей висновок відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а тому з урахуванням конкретних обставин справи, Верховний Суд не вбачає підстав вважати суму, яка підлягає відшкодуванню необґрунтовано завищеною…»

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

В Постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 572/3209/17 (провадження № 6448км19) суд зазначив «..щодо аргументів про те, що розмір завданої потерпілим немайнової шкоди мав визначити експерт під час проведення психологічної експертизи, то вони не узгоджуються зі змістом наведених вище положень ч. 3 ст. 23 ЦК, відповідно до яких саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від визначених законом критеріїв.

Зменшення розміру суми відшкодування шкоди, завданої злочином, на підставі скрутного матеріального становища винного, про що він просить у касаційній скарзі, не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК.»

Також, відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов’язаний надати суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.(Постанова Верховного Суду 26 серпня 2021 року у справі № 468/46/18-к (провадження № 51-1447км21).

Отже, законодавець передбачив можливість як добровільного відшкодування потерпілому завданої шкоди, так і в примусовому порядку шляхом задоволення цивільного позову. Оцінка завданої моральної шкоди здійснюється судом під час розгляду справи на основі досліджених матеріалів. Потерпілий також має право на відшкодування завданих збитків та упущеної вигоди, за умови подання доказів на обґрунтування заявлених вимог.

Автор консультаціїї: Ірина Коваленко

Адвокат, керівник кримінальної практики Адвокатського об’єднання «Кравець і партнери»

+380-44-229-6950