Головна Сервіси для юристів ... Закони Цивільний кодекс України Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухоміст...

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

Цивільний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
  • 4217

    Переглядів

  • 4217

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

    {Частина перша статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1878-VI від 11.02.2010 }

    2. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

    {Частина друга статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1878-VI від 11.02.2010 }

    3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

    {Частина третя статті 182 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1878-VI від 11.02.2010 }

    4. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

    Попередня

    189/1341

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Звернення стягнення на майно, речове право на яке не зареєстровано, ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ (ВС/КЦС у справі № 446/53/16-ц від 20.01.2021)

    За загальним правило, встановленим ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

    Отже власник незареєстрованої нерухомості є власником такого майна так би мовити лише наполовину адже фактично може ним володіти, але не розпоряджатись.

    У зв’язку із чим постає цілком закономірне питання – а чи може бути звернуто стягнення на таке незареєстроване майно під час примусового виконання судового рішення або іншого виконавчого документу?

    У постанові Касаційного цивільного суду, що запропоновано до уваги останній відповів на це питання та сказав – так, може.

    У даній справі державний виконавець звернувся до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення мотивуючи його тим, що під час виконання зазначеного судового рішення встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу комплексу будівель боржник набув право власності на комплекс нежитлових будівель. Однак боржник ухиляється від реєстрації права власності на зазначене приміщення, рішення суду не виконує, не вживає заходів щодо його виконання.

    Суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні заяви відмовив. Так, на думку судів попередніх інстанцій, державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів для виконання рішення оскільки виконання судового рішення є можливим шляхом реалізації трьох належних боржнику транспортних засобів або належної йому частини житлового будинку, а також за рахунок стягнення коштів із заробітної плати, оскільки боржник є працевлаштованим. При цьому звернення стягнення на належну боржнику частку в нерухомому майні є неможливим, оскільки частка боржника у встановленому законом порядку судом за поданням державного виконавця не визначалась.

    За скаргою державного виконавця вказані рішення було переглянуто Касаційним цивільним судом, який вказану скаргу задовільнив.

    Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

    Водночас згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

    Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

    Згідно матеріалів справи комплекс нежитлових будівель набувається боржником та його дружиною у спільну сумісну власність.

    Водночас продавець вказаного нерухомого майна отримав від покупця повну вартість проданого товару. Дії щодо проведення державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно покупцем не проведені.

    У зв`язку із цим звернення стягнення з метою виконання судового рішення може бути звернуто на 1/2 ідеальну частку комплексу нежитлових будівель, яка належала на праві власності боржнику на час подання державним виконавцем заяви до суду. В результаті розгляду справи встановлено, що саме ця частка у нерухомому майні належала боржнику, і право власності на це майно не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку із пасивною поведінкою покупця, який, отримавши нерухоме майно та сплативши за нього повну вартість, не вчинив дій щодо державної реєстрації права власності, усвідомлюючи можливість звернення стягнення на це майно з метою виконання судового рішення.

     

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст