Транспортний податок не нараховується у випадку викрадення автомобіля за весь календарний рік - період оподаткування (Постанова Харківського окружного адмін. суду від 2 грудня 2015р., справа № 820/11337/15, суддя Самойлова В. В.)

Фабула судового акту: Доволі прогресивне рішення суду першої інстанції, яке правильно визначило відсутність об‘єкту оподаткування у поточному (звітному) періоді – календарний рік. ДПІ нарахувало транспортний податок незважаючи на викрадення у платника податку автомобілю і надання ним підтверджуючих документів. Суд правильно встановив: нема у володінні платника об‘єкту оподаткування – нема підстав для нарахування транспортного податку.

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 грудня 2015 р. № 820/11337/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2015 року №432-1704, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Шинкарчук А,В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією Дзержинського району міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №432-1704 від 07.04.2015 р., яким ОСОБА_1 нараховано транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суму податку було визначено на підставі п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст.267 ПК України, а саме: сплата транспортного податку власників легкових автомобілів з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 см. куб. на 2015 рік за автомобіль "Lexus GX 460", 2013 року випуску (реєстрація 29.03.2014 p.)

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Так, згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно Постанови Верховного Суду України №21-94а/13 від 16.04.2013 року календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Як свідчать докази у справі, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 819266, автомобіль НОМЕР_1 було виготовлено у 2013 р. та зареєстрований за позивачем 29.03.2014 р.

Отже враховуючи те, що автомобіль позивача зареєстрований у 2014 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то у 2015 році автомобіль позивача ще не є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що норма якою було закріплено порядок нарахування та сплати транспортного податку було введено в дію Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" .

Згідно прикінцевих положень вказаного закону, даний закон набирав чинності з 1 січня 2015 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Вказана позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі № 1 -7/99.

Згідно рішення ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ від 08.11.2005 р. справа "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) для застосування нормативно-правового акта до правовідносин, які виникли до його введення в дію необхідна наявність в даному нормативно-правовому акті ретроактивних положень.

Однак в Законі України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" відсутні положення, які вказують на застосування даного закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Таким чином, контролюючим органом неправомірно застосовано до позивача норми Податкового кодексу України для нарахування транспортного податку.

Окрім того, суд звертає увагу, що, що автомобіль НОМЕР_2 було викрадено у м. Запоріжжя, про що позивач звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів м. Запоріжжя. Згідно витягу з ЄРДР заяву позивача було зареєстровано та внесено в ЄРДР 22.08.2015 р. за ч. З ст. 289 КК України.

Відповідно до п. 267.4. ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 63.3. ст. 63 ПК України об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Отже, у зв'язку з викраденням транспортного засобу, позивач був позбавлений об'єкту оподаткування, внаслідок чого розрахунок транспортного податку повинен бути здійснений по дату фактичного володіння транспортним засобом. Даний висновок повністю кореспондується з висновком який викладений у п.п. 267.6.5. п. 267.6 ст. 267 ПК України відповідно до якого у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав. свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2 9 11 94 159 160 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.04.2015 року №432-1704, прийняте щодо ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03.12.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.