Звернення учасників АТО та сімей загиблих щодо відведення їм земельних ділянок підлягають розгляду у першочерговому порядку і мають пріоритет у розгляді поданого ним клопотання (Одеський апеляційний адмінсуд, справа № 815/6309/16, 20.06.17)

Фабула судового акту: Соціальна ініціатива щодо виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції у складний для країни час вважається одним із видів державної підтримки. На час процес передачі земельних ділянок цій категорії громадян триває. Втім, далеко не всім вдається отримати у власність землі вчасно та без перешкод.

Саме юридична проблематика цієї теми дещо висвітлюється у цьому судовому рішенні суду апеляційної інстанції. Відомостей про оскарження цього рішення до ВАСУ в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься.

Позивач (учасник АТО) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в області, в якому, зокрема, просив визнанати протиправними дії щодо відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га; зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради (за межами населених пунктів).

Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено, але це рішення судом апеляційної інстанції скасоване, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов частково задоволено.

Приймаючи це рішення, колегія суддів зазначила, що позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, як учаснику АТО, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Листом же цього управління позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу на підставі заперечень сільської ради, оскільки земельна ділянка, що вказана на графічних матеріалах доданих до клопотання, входить в земельний масив, який використовується мешканцями села, як громадські пасовища та на теперішній час сільською радою вживаються заходи для оформлення за громадою права постійного користування.

Суд не взяв до уваги ці аргументи відповідача і дійшов висновку, що факт існування рішення сільської ради про відмову у погодженні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, без зазначення підстав, що передбачені ст. 118 ЗК України.

Суд вказав, що саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру в області відноситься вирішення питання щодо передачі зацікавленим особам земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

За висновком суду, згідно з п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» учасник АТО має пріоритет у розгляді поданого ним клопотання, оскільки цим рішенням Уряду зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Аналізуйте судовий акт: Суд має право зобовязати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016р.)

Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15)

Захищено права учасника АТО: суд скасував відмову у наданні дозволу на відведення з/д ОСГ у власність та зобов’язав сільраду такий дозвіл надати (Великобагачанський районний суд Полтавської області від 02 лип 2016 р., суддя Хоролець В. В.)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2017 р. м.Одеса Справа № 815/6309/16

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Федусик А.Г., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Визирське джерело" Визирської сільської ради та Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, а саме: визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів); скасування дозволу № 15-10246/13-16-СГ від 29 листопада 2016 року, виданого ГУ Держгеокадастру в Одеській області на ім'я КП «Визирське джерело» Визирської сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як доручення Віце-Прем'єра-Міністра № 37732/0/1-14 від 08 жовтня 2014 року не є нормативно-правовим актом, що визначає підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому, порядок надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок врегульовано Земельним кодексом України, яким встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідних дозволів.

Внаслідок чого, апелянт вважає протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з відсутністю погодження Визирської сільської ради.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, як учасник АТО, 07 жовтня 2016 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території, яка належить Визирській сільській раді Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В свою чергу, листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 04 листопада 2016 року № Д-15099/0-6194/6-16 позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу на підставі рішення Визирської сільської ради від 28 жовтня 2016 № 321-VII «Про відмову у погоджені питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою», яким встановлено, що земельна ділянка, яка вказана на графічних матеріалах доданих до клопотання входить в земельний масив, який використовується мешканцями села, як громадські пасовища та на теперішній час сільською радою вживаються заходи для оформлення за громадою права постійного користування.

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 29 листопада 2016 року видано дозвіл № 15-10246/13-16-СГ Комунальному підприємству «Визирське джерело» Визирської сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовним розміром земельної ділянки 90,00 га, із цільовим призначенням - для створення громадського пасовища.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, а також з наданим КП «Визирське джерело» Визирської сільської ради дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність на підставі заперечень Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб

Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, як учаснику АТО, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, вищезазначеними нормами земельного законодавства визначено порядок надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу.

Так, підставами для відмови у наданні відповідних дозволів є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 04 листопада 2016 року № Д-15099/0-6194/6-16 позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу на підставі заперечень Визирської сільської ради щодо надання позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою, так як земельна ділянка, що вказана на графічних матеріалах доданих до клопотання входить в земельний масив, який використовується мешканцями села, як громадські пасовища та на теперішній час сільською радою вживаються заходи для оформлення за громадою права постійного користування.

В даному випадку, відповідно до доручення Віце-Прем'єр-Міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року, Головними управліннями Держземагентства України здійснюється направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі згоди на розроблення документації із землеустрою.

При цьому, відповідно рішення колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року передбачено, що надходження від органу місцевого самоврядування вмотивованого заперечення стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогогосподарського призначення державної власності, які передбачені, зокрема ч. 7 ст. 118 ЗК України, є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання.

Так, відповідно до рішення Визирської сільської ради від 28 жовтня 2016 № 321-VII та протоколу № 17 засідання сесії Визирської сільської ради, сільської радою не погоджено надання позивачу земельної ділянки, так як Визирська сільська рада, в особі Комунального підприємства "Визирське джерело" також бажає отримати у користування спірну земельну ділянку для створення громадського пасовища.

В свою чергу, будь яких підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою сільською радою не зазначено.

При цьому, колегія суддів вважає, що направлення відповідачем на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі згоди на розроблення документації із землеустрою, а також факт існування рішення сільської ради про відмову у погодженні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, без зазначення підстав, що передбачені ст. 118 ЗК України.

В даному випадку, саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відноситься вирішення питання щодо передачі зацікавленим особам земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

При цьому, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно п. «б» ст. 5 ЗК України, земельне законодавство, зокрема, базується на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

В даному випадку, Визирська сільська рада, в особі Комунального підприємства "Визирське джерело", на рівні з позивачем є претендентом на отримання у користування спірної земельної ділянки.

В свою чергу, в силу принципів земельного законодавства, Визирська сільська рада, в особі Комунального підприємства "Визирське джерело" та позивач мають рівні права на отримання спірної земельної ділянки, що знаходиться у державній власності.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки позивачу лише на підставі існування суб'єктивного бажання іншого рівноправного претендента отримати таку ділянку суперечить вимогам земельного законодавства та є протиправною.

Більш того, варто відзначити, що позивач 07 жовтня 2016 року звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, тоді як КП "Визирське джерело" звернулось з відповідним клопотанням лише 28 жовтня 2016 року.

В даному випадку, відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

При цьому, в порушення наданого позивачу, як учаснику АТО, пріоритету у першочерговому розгляді поданого ним клопотання, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області розглянуто вказане клопотання позивача лише 04 листопада 2016 року, а 20 листопада 2011 року надано відповідний дозвіл третій особі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає протиправною оскаржувану відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оформленої у вигляді листа, так як остання прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

В свою чергу, колегія суддів не приймає посилань відповідача на той факт, що земельна ділянка про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою якої клопоче позивач, як учасник АТО, не зарезервована для забезпечення потреб військовослужбовців - учасників АТО, оскільки такі доводи відповідача не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також, на думку колегії, такі обставини не є підставою для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою.

В частині вимог позивача про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населених пунктів), колегія суддів вважає, що такі вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Відповідно до ст. 122 ЗК України, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути подане позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, не буде вважатися належним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу щодо скасування дозволу № 15-10246/13-16-СГ від 29 листопада 2016 року, виданого ГУ Держгеокадастру в Одеській області на ім'я КП «Визирське джерело» Визирської сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, в частині земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га., за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність 07 жовтня 2016 року звернувся ОСОБА_1, так як надання такого дозволу відбулось передчасно та в подальшому існування такого дозволу може вплинути на рішення відповідача, що прийматиметься за наслідком повторного розгляду клопотання позивача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалити у справі нову постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка викладена у листі від 04 листопада 2016 року № Д-15099/0-6194/6-16.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» № 15-10246/13-16-СГ від 29 листопада 2016 року, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,00 га., за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності 07 жовтня 2016 року звертався ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 жовтня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га., за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Визирської сільської ради, Лиманського району, Одеської області (за межами населених пунктів).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.Г. Федусик

Т.М. Танасогло