Сам факт, що заповідач не був присутній у офісі нотаріуса під час технічного виготовлення тексту заповіту, не є підставою для визнання заповіту недійсним (апеляційний суд Київської області справа № 361/7711/15-ц, 24.05.16)

Фабула судового акту: Судове рішення апеляційного суду, залишене без змін касаційним судом, стосується низки важливих питань, яки окреслюють категорії «таємниці заповіту», «дійсного волевиявлення заповідача», «місця складання заповіту», тощо.

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом та просила визнати недійсним заповіт з підстав, передбачених ст. 1257 ЦК України, стверджуючи, що заповіт складений особою безнадійно хворою за день до смерті, а тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, з порушенням вимог закону щодо форми заповіту та його посвідчення.

Рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні позову, з чим також погодився і суд апеляційної інстанції, надавши декілька важливих в цій ситуації висновків.

Так, суд зазначив, що сам факт наявності у заповідача тяжкої хвороби (онкологічного захворювання) не є достатнім доказом фізичної неспроможності заповідача в межах, необхідних для волевиявлення і складення заповіту, він не виключає можливість для нотаріуса посвідчити підписаний у її присутності заповіт, і не є обставиною, про яку вказано у ст.ст.1248, 1252 ЦК України.

Суд вказав, що сам факт технічного підготування тексту заповіту після бесіди нотаріуса з заповідачем і з'ясування його дійсної волі щодо змісту заповіту, з використанням комп'ютерної техніки в офісі нотаріуса - у тій послідовності дій, як їх виконав нотаріус, - не вказує на неправдивість відомостей щодо місця складення і посвідчення заповіту.

Беззаперечно у даному випадку вважається, що заповіт складений заповідачем за місцем його проживання, тобто за місцем, де заповідач здійснив вольове розпорядження на випадок його смерті, де він підписав заповіт у присутності нотаріуса, і де нотаріус його посвідчив, - а не у іншому місці, без його особистого виїзду до офісу нотаріуса, і посвідчений заповіт нотаріусом також за місцем проживання заповідача.

Сам факт, що заповідач не був присутній у офісі нотаріуса під час технічного виготовлення тексту заповіту і його роздрукування, не є підставою для визнання заповіту недійсним; даний факт не є викривленням волі заповідача чи його фальсифікації, або актом тиску на нього, або порушенням таємниці заповіту, оскільки такі дії вчинені безпосередньо нотаріусом (іншого не доведено) - тобто єдиною довіреною у даному питанні (складенні заповіту) посадовою особою.

Аналізуйте судовий акт: Неоформлення спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на нерухоме іпотечне майно НЕ захищає від позову кредитора і стягнення боргу (ВСУ у справі № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017р.)

Заповіт складений зі слів спадкодавця та не зачитаний останнім в голос є нікчемним (ВССУ від 29.03.2017р. у справі № 607/18133/15-ц)

При визнанні угоди недійсною (заповіту) з підстав недієздатності однієї із сторін призначення та проведення судово-психіатричної експертизи є обов'язковим (ВСУ від 13.03.2017 у справі № 6-2833цс16)

Спадковий договір розірвано, оскільки його умовами не передбачено можливість невиконання набувачем умов цього договору за певних обставин, навіть поважних (Справа № 638/2581/16-ц, ухвала від 23.02.17)

Підставою для визнання заповіту недійсним може бути не просто хвороба, навіть, важка, а абсолютна неспроможність заповідача в момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (ВССУ, № 343/1571/14-ц, від 26.10.16)

Знайшовся заповіт, і це є підставою для надання особі судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори (ВССУ від 01 лютого 2017р. у справі № 306/27/15-ц)

УХВАЛА

Іменем України

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Суханової Є.М., Коцюрби О.П.

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області Кутова Тетяна Антонівна про визнання заповіту недійсним,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У листопаді 2015 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом та просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 12 червня 2013року і посвідчений нотаріусом Кутовою Т.А., з підстав, передбачених ст. 1257 ЦК України, що заповіт складено з порушенням вимог закону щодо форми заповіту та його посвідчення, і з тих підстав, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Дані недоліки і порушення, допущені нотаріусом при посвідченні заповіту, порушення таємниці заповіту, а також складення заповіту особою безнадійно хворою за день до смерті - на думку позивача - вказують і доказують відсутність вільного волевиявлення заповідача на складення заповіту і є підставою для визнання заповіту недійсним, передбаченою ч.2 ст.1257 ЦК України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано достатніх, належних доказів, які б підтвердили що при складенні і посвідченні нотаріусом заповіту було допущено порушення вимог закону щодо форми і порядку його складення та посвідчення чи була порушена таємниця заповіту, що в сукупності довело б відсутність вільного волевиявлення заповідача, нікчемність заповіту та його недійсність.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За змістом ст.202 ЦК України (поняття і види правочинів) заповіт належить до односторонніх правочинів, і на нього поширюються положення глави 16 ЦК України "Правочини", в тому числі щодо наслідків недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочинів.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивач є дочкою ОСОБА_5 від першого шлюбу. Відповідач є дружиною ОСОБА_5, шлюб зареєстровано 30.01.1993р. Подружжя ОСОБА_5 має спільну дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала окремо, заповіт не оспорює.

ОСОБА_5 мав паспорт громадянина Російської Федерації, мав посвідку на постійне місце проживання в Україні з 25.11.2011р., безстроково, з 11.08.2011р. зареєстрований і до дня його смерті проживав постійно за адресою АДРЕСА_1.

За тою ж адресою зареєстрована і постійно проживала та проживає відповідачка ОСОБА_3 - його дружина.

Згідно Заповіту, складеного 12.06.2013р. о 14-45, посвідченого нотаріусом Кутовою Т.А. , ОСОБА_5 на випадок його смерті зробив розпорядження, що все його майно, яке буде йому належати на день його смерті заповідав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

З дослідженого у судовому засіданні Заповіту, і аналізу його змісту, встановлено:

В заповіті зазначено про роз'яснення прав і положень ст..ст.1241 1307 ЦК України; в заповіті є рукописний запис «цей заповіт прочитаний мною в голос, ОСОБА_10», є підпис заповідача. В заповіті зазначено дату і час складення та посвідчення нотаріусом, вказано, що заповіт записано нотаріусом зі слів ОСОБА_5, заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_5 і власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса о 15-25, особу встановлено, дієздатність перевірено. В заповіті також зазначено, що у зв'язку з хворобою заповідача заповіт складено та посвідчено за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано в реєстрі за № 1207, стягнуто плату.

Як видно з тексту заповіту, в ньому заповідач записаний як громадянин РФ ОСОБА_5, у останньому слові (імені по - батькові) м'який знак виправлено на апостроф. Далі в тексті заповіту в повному імені заповідача його ім.,я по-батькові двічі записано як ОСОБА_5 (з апострофом). В тексті заповіту внизу зазначено рукописом «виправленому на «ОСОБА_5» вірити», даний припис посвідчено підписом нотаріуса. Як пояснила третя особа, дане виправлення і припис про виправлення зроблено особисто нею у присутності заповідача.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, даний заповіт внесено до реєстру приватним нотаріусом Кутовою Т.А. 12.06.2013р. о 16:06 за номером 1207, і в даному реєстраційному запису повне ім'я заповідача зазначено як ОСОБА_5 (через апостроф). У журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням нотаріальної контори є запис про виїзд до ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2, і в даному журналі у цьому записі по-батькові особи записано «ОСОБА_5» через апостроф. Враховуючи хронологічну послідовність вчинених нотаріусом дій, суд дійшов висновку, що дані документи доказують той факт, що дійсно виправлення «ОСОБА_5» на «ОСОБА_5» (через апостроф) мало місце при посвідченні заповіту нотаріусом, тобто при його житті, а не після смерті заповідача, як стверджує позивачка.

Дане виправлення не стосується суті заповіту і його змісту, не стосується перевірки особи заповідача і його дієздатності, а стосується лише граматики написання імені по-батькові (враховуючи різне написання російською мовою згідно паспорту і українською мовою в посвідці на постійне місце проживання). Дана описка оговорена у заповіті, зроблена у присутності заповідача, (принаймні цього позивач не спростував), тому суд дійшов висновку, що нотаріусом у даному випадку - при виправленні описки - не допущено порушень і дотримано вимоги закону щодо посвідчення заповіту та вимог до оформлення документу. Дане виправлення не є підчисткою чи зміною змісту заповіту, який би давав підстави сумніватись щодо волевиявлення заповідача чи щодо його особи, або зміни змісту документу після його підписання і посвідчення. Сумнівів з приводу особи заповідача, що ним був саме чоловік відповідачки і батько позивачки, не виникає як у суду, так і у сторін у даній справі.

У заповіті зазначено місце його складення. При встановлених у суді конкретних обставинах складення заповіту, його підписання заповідачем і посвідчення нотаріусом, - як повідомили відповідач і третя особа нотаріус, і що підтверджено наданими доказами, і не спростовано доказами, наданими позивачем, - суд дійшов висновку, що відомості в заповіті про його складення і посвідчення за місцем проживання заповідача відповідають дійсності. А сам факт технічного підготування тексту заповіту після бесіди нотаріуса з заповідачем і з'ясування його дійсної волі щодо змісту заповіту, з використанням комп'ютерної техніки в офісі нотаріуса - у тій послідовності дій, як їх виконав нотаріус - не вказує на неправдивість відомостей щодо місця складення і посвідчення заповіту.

Беззаперечно у даному випадку вважається, що заповіт складений заповідачем за місцем його проживання, тобто за місцем, де заповідач здійснив вольове розпорядження на випадок його смерті, де він підписав заповіт у присутності нотаріуса, і де нотаріус його посвідчив, - а не у іншому місці, без його особистого виїзду до офісу нотаріуса, і посвідчений заповіт нотаріусом також за місцем проживання заповідача. Тому суд не вбачає в даному випадку порушень з боку нотаріуса при посвідченні заповіту, в тому числі внесення до заповіту недостовірної інформації щодо місця складення, які б могли бути підставою для визнання заповіту недійсним.

Сам факт, що заповідач не був присутній у офісі нотаріуса під час технічного виготовлення тексту заповіту і його роздрукування, не є підставою для визнання заповіту недійсним; даний факт не є викривленням волі заповідача чи його фальсифікації, або актом тиску на нього, або порушенням таємниці заповіту, оскільки такі дії вчинені безпосередньо нотаріусом (іншого не доведено) - тобто єдиною довіреною у даному питанні (складенні заповіту) посадовою особою. До того ж текст заповіту виготовлений після з'ясування нотаріусом дійсної волі заповідача і всіх необхідних моментів для виготовлення тексту.

Згідно ст.1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст.1234 ЦК України - право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ст..1247 ЦК України - заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами. Визначеними у ст..1251-1252 ЦК.

Згідно ст..1248 ЦК України - нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно, або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому випадку заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо сам заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіт має відбуватись при свідках у відповідності до ст..1253 ЦК. Згідно ст.. 1253 ЦК України - на бажання заповідача заповіт може бути посвідчений при свідках, а у випадках, передбачених абзацом 3 ч.2 ст.1248 і ст..1252 цього Кодексу присутність не менше як двох свідків є обов'язковою, причому свідками не можуть бути спадкоємці за заповітом та члени сім'ї і родичі спадкоємців за заповітом .

Згідно ст.1255 ЦК України нотаріус, свідки , а також особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми - він викладений у вигляді письмового документу, підписаний безпосередньо заповідачем у присутності нотаріуса, без свідків, посвідчений нотаріусом, який перевірив дієздатність заповідача і з,ясував його дійсну волю щодо розпорядження його майном на випадок його смерті. Нотаріусом дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовність всіх необхідних у даному процесі дій, і позивачем не доведено таких порушень даного процесу, які б вели до недійсності заповіту.

Таким чином, в судовому засіданні не спростовано показань відповідача і третьої особи, підтверджених показаннями свідків, щодо спроможності заповідача говорити, читати, підписувати заповіт станом на час його складення, і позивачем не доведено обставин, передбачених у ст.ст.1252 1248 ЦК України, які б вимагали присутності свідків при складенні заповіту. А сам факт наявності у заповідача онкологічного захворювання такою обставиною не являється і не є підставою, що виключала можливість для нотаріуса посвідчити підписаний у її присутності заповіт, і не є обставиною, про яку вказано у ст..ст.1248 1252 ЦК України. Сам факт наявності тяжкої хвороби - не є достатнім доказом фізичної неспроможності заповідача в межах, необхідних для волевиявлення і складення заповіту. Той факт, що заповіт був ним складений за день до смерті також сам по собі не доказує такого немічного стану заповідача, який би позбавив його можливості самостійно прочитати вголос і підписати заповіт, вільно і свідомо виявити свою волю.

Щодо впливу з боку відповідачки на волевиявлення заповідача і порушень таємниці заповіту, то у судовому засіданні не встановлено таких фактів, і позивачем не доведено порушення таємниці заповіту і наявності інших обставин, які б вплинули на волевиявлення заповідача і могли б бути визнані як підстави для визнання заповіту недійсним.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутні передбачені статтею 1257 ЦК України підстави для визнання заповіту недійсним. Обставини, на які посилається позивач, не доведені, крім того не є підставами для визнання заповіту недійсним. В межах заявлених позовних вимог і з тих підстав, які зазначені у позові і на які посилається позивач, суд не вбачає підстав для визнання заповіту недійсним. Позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 312 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: