При зупиненні та відмові у реєстрації податкової накладної фіскальний орган зобов’язаний вказувати у квитанції конкретну причину, а не загальне посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків (Рівненський окружний адмінсуд № 817/1147/17)

Фабула судового акту: Фіскали досі ще не розуміють, що Україна змінюється і не можна працювати за старими методами, зокрема адмініструючи податок на додану вартість. ПДВ на їх думку це годівниця: «занеси відсоток, або призупиню/відмовлю у реєстрації податкової накладної і навіть якщо в суді виграєш, мені за це все одно нічого не буде». В цій справі так і було. Фіскальний орган зупинив, а потім відмовив у реєстрації податкових накладних без пояснення конкретних причин у Квитанції №2

Платник податків оскаржив це рішення фіскального органу до суду. Суд встановив, що відповідно до п. 10, ст. 201 ПК України платник податку здійснивши постачання товарів або послуг зобов’язаний скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Після направлення двох податкових накладних на реєстрацію платник податку отримав через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України Квитанції №2 про рішення комісії ДФС України спочатку про зупинення, а потім і про відмову у реєстрації податкових накладних. Визначеної законом підстави зазначено не було. Фіскальний орган заначив, що податкові накладні начебто не відповідають пункту 6 КРИТЕРІЇВ оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Мінфіну № 567. від 13.06.2017р.

Проте чим саме ці накладні не відповідають пунтку 6 КРИТЕРІЇВ фіскальний орган не потрудився пояснити навіть у суді. Слід додати, що всі подані платником податку документи після зупинення реєстрації податкових накладних, які підтверджували реальність та законність господарських операцій із постачання товарів та послуг були традиційно проігноровані фіскальним органом.

Розглянувши матеріали справи суд підкреслив, що фіскальний орган грубо порушив підпункт 201.16.1 статті 201 ПК України, оскільки зупинивши реєстрацію податкових накладних не зазначив, як це передбачено ПК, конкретний та чіткий критерій оцінки ступеня ризиків достатній для такого зупинення. Фіскальний орган також не взяв до уваги документи подані платником податків після незаконного зупинення та безпідставно відмовив у реєстрації податкових накладних. При цьому Загальна фраза у Квитанції №2 про те, що платником податків надані копії документів, які складені із порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної - НЕПРИПУСТИМА.

Цікавою та важливою для судової практики у таких спорах є резулятивна частина рішення суду. Суд не тільки визнав протиправним та скасував рішення фіскального органу про відмову у реєстрації податкових накладних, а і зобов’язав фіскальний орган зареєструвати ці накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто платнику податків з таким рішенням суду повторно подавати фіскальному органу податкові накладні та усі пов’язані з ними господарські документи не потрібно.

Звичайно з цього приводу у засіданні виникла дискусія на предмет підміни судом повноважень фіскального органу та їх дискреційності. Проте суд чітко зазначив, що має право зобов’язати фіскальний орган вчиняти дію – реєстрацію податкових накладних, оскільки в даному випадку це є ЄДИНИЙ законний спосіб діяльності для фіскального органу. Будь яке інше рішення фіскального органу щодо податкових накладних після розгляду справи судом буде незаконним. У фіскального органу немає іншого вибору для прийняття рішення, яке б не порушило права платника податку.

Разом з цим суд також послався на практику ЕСПЛ, яка надає право суду зобов’язувати суб’єкт владних повноважень вчиняти дії, як гарантію того, що спір між сторонами буде вирішено остаточно. І це не є підміною повноважень державного органу.

Аналізуйте судовий акт: ВАСУ дуже конкретно не погодився с ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

Документи, які підтверджують господарські операції, повинні розкривати їх суть, справжність, економічну вигоду та ділову мету. Без цього їх неможливо вважати реальними! (ВСУ, 14.03.2017р., справа № 21-1513а16)

Спосіб захисту прав платника податків не може суперечити встановленій законом процедурі повернення ПДВ з бюджету, а суд не може підміняти собою фіскальний орган та стягувати ПДВ напряму (ВСУ від 28 лютого 2017р., № 21-3237а16)

Податковий кодекс України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення, тому встановлення саме умислу на заниження митної вартості товару не є необхідним для донарахування податкових зобов'язань (справа № К/800/50423/15, 06.09.17)

Податкова скасувала статус платника ПДВ фермерського господарства. Успішний досвід скасування рішення податкової (Київський апеляційний адміністративний суд від 24 січня 2017р. у справі № 823/1823/16)

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року 14 год. 50 хв. РівнеСправа № 817/1147/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Жуковської Л.А. та Комшелюк Т.О., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10 березня 2017 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 24 липня 2017 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобовязання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» (далі іменується позивач) до Державної фіскальної служби України (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинними рішення комісії Державної фіскальної служби України №11658/40911166 від 20.07.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення комісії Державної фіскальної служби України №12056/40911166 від 20.07.2017, про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 30.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобовязати провести реєстрацію податкової накладної №2 від 30.06.2017 на суму 548369 грн. 35 коп., в тому числі ПДВ на суму 91394 грн. 89 коп., та податкової накладної № 4 від 30.06.2017 на суму 1231298 грн. 72 коп., в тому числі ПДВ 205215 грн. 45 коп.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення від 20.07.2017 про відмову у реєстрації податкових накладних від 30.06.2017 №2 та №4 прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи, вичерпний перелік яких наведений Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів». Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість фіскальний орган як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на подання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Позивач зазначає, що такі рішення субєкта владних повноважень суперечать приписам чинного законодавства.

Ухвалою судді від 31.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 17.08.2017, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та вказав, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних винесені фіскальним органом обґрунтовано, а відтак визнанню протравними та скасуванню не підлягають.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 17.08.2017.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу субєкта господарювання в розумінні частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується Закон України №755-IV); перебуває на обліку у ДПІ у місті Рівне ГУ ДФС у рівненській області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується ПК України)); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: 33000, місто рівне, вулиця Курчатова, будинок №20А (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будальянс Груп» укладено договір про надання послуг дорожньою технікою від 30.01.2017, предметом якого є надання послуг з перевезення вантажів технікою: вантажний самоскид, загальний вантажний сідловий тягач-Е, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, платформою-тралом, на умовах, визначених договором (а.с. 25 том 1).

На виконання даного договору позивачем надані транспортні послуги на загальну суму у розмірі 1231298 грн. 72 коп., що засвідчується Актом приймання-передачі від 30.06.2017 №18, та Розрахунком наданих транспортних послуг автомобілями НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 (а.с. 32-41 том 1).

Факт надання транспортних послуг у червні 2017 року підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_4 від 01.06.2017, від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 24.06.2017, від 26.06.2017 від 27.06.2017 від 28.06.2017 від 29.06.2017 від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_5 від 01.06.2017, від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, 10.06.2017 від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 24.06.2017, від 26.06.2017 від 27.06.2017 від 28.06.2017 від 29.06.2017 від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_6 від 01.06.2017, від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, 10.06.2017 від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 24.06.2017, від 26.06.2017 від 27.06.2017 від 28.06.2017 від 29.06.2017 від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_7 від 01.06.2017, від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, 10.06.2017 від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 26.06.2017, від 27.06.2017, від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_8 від 01.06.2017, від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, 10.06.2017 від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 23.06.2017, від 26.06.2017, від 27.06.2017, від 28.06.2017, від 29.06.2017, від 29.06.2017 від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_9 від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, 10.06.2017 від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 23.06.2017, від 26.06.2017, від 27.06.2017, від 28.06.2017, від 29.06.2017, від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_9 від 02.06.2017, від 03.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, 10.06.2017 від 12.06.2017, від 13.06.2017 від 14.06.2017, від 15.06.2017, від 16.06.2017, від 17.06.2017, від 19.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017, від 22.06.2017, від 23.06.2017, від 23.06.2017, від 26.06.2017, від 27.06.2017, від 28.06.2017, від 29.06.2017, від 30.06.2017; подорожніми листами вантажного автомобіля НОМЕР_10 від 02.06.2017, від 06.06.2017 від 07.06.2017, 08.06.2017, 09.06.2017, від 12.06.2017, від 20.06.2017, від 21.06.2017 (а.с. 42-189 том 1).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будальянс Груп» укладено договір поставки від 13.03.2017 №1, предметом якого являлась передача у власність покупця щебеню гранітного та піску із відсіву граніту (відсів 0*5) (а.с. 196 том 1).

На виконання вказаного договору позивачем реалізовано відсів у кількості 1620 тон за видатковою накладною №8 від 30.06.2017 на суму у розмірі 548370 грн. 00 коп. (а.с. 190 том 1). Товар поставлено за відпускною ціною, затвердженою керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» (а.с. 198-200 том 1).

Факт оплати наданих послуг та товару підтверджується платіжними дорученнями від 30.06.2017, від 06.07.2017, від 20.07.2017, від 21.07.2017 (а.с. 201-205 том 1).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК Українивважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податкупродавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Позивачем під час здійснення операцій з постачання вищезгаданих товарів та послуг, а саме: відсіву граніту, було оформлено податкову накладну від 30.06.2017 №2 на суму 548369 грн. 35 коп., в тому числі ПДВ 91394 грн. 89 коп. (а.с. 17 том 1).

Позивач 12.07.2017 направив для реєстрації податкову накладну від 30.06.2017 №2 на суму 548369 грн. 35 коп. реєстраційний номер документу НОМЕР_11.

Проте, згідно інформації зазначеної у Квитанції №1 від 12.07.2017, направленої ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.13.13» на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та запропоновано Позивачу надати пояснення та/або копії документів» (далі іменується Наказ №567) (а.с. 21 том 1).

Згідно інформації зазначеної у Квитанції №2 J1201009 від 20.07.2017, Комісією Державної фіскальної служби України прийнято Рішення № 11658/40911166 від 20.07.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних у звязку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 16 том 1).

Позивачем під час здійснення операцій з постачання послуг, а саме: послуг з перевезення, була оформлена податкова накладна від 30.06.2017 №4 на суму 1231298 грн. 72 коп., в тому числі ПДВ 205216 грн. 45 коп. (а.с. 20 том 1).

Позивач 12.07.2017 направив для реєстрації податкову накладну від 30.06.2017 №4 реєстраційний номер документу 913490591 та документ J121009.

Проте, згідно інформації зазначеної у Квитанції №1 від 13.07.2017, яка була направлена ДФС України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.13.13» на адресу позивача, реєстрація документа була зупинена відповідно до пункту 201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 Наказу №567 (а.с. 22 том 1).

Згідно інформації зазначеної у Квитанції №2 J1201009 від 20.07.2017, Комісією Державної фіскальної служби України прийнято Рішення №12056/40911166 від 20.07.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 30.06.2017 в Єдиному реєстрі Податкових накладних у звязку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 19 том 1).

Рішенням Комісії від 20.07.2017 №11658/40911166 відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2017 з підстави: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 15 том 1).

Рішенням Комісії від 20.07.2017 №12056/40911166 відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 30.06.2017 з підстави: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 18 том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень від 20.07.2017 №11658/40911166 та №12056/40911166, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, за наступних підстав.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету ОСОБА_3 України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі іменується Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обовязкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_3 України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанцій №1 по податкових накладних від 30.06.2017 №2 та №4 вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанціях №2 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях №2 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право субєкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобовязаний у Квитанціях №1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі іменується Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту Квитанцій №1 по податковим накладним від 30.06.2017 №2 та №4 вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Таким чином, у Квитанціях №1 фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Щодо формулювання фіскальним органом у Квитанціях №1 вимоги надання «та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» (тобто Наказу №567), суд зазначає, що таке визначення також являється нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.

Так, Наказ №567 містить у собі пункт 4 наступного змісту: «Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у пятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до пятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки».

Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить пункт 4 наступного змісту: « Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного звязку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного звязку, якими може подаватися інформація за встановленою формою».

Разом з тим, Вичерпний перелік документів Наказу №567 взагалі не містить пункту 4.

Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів та/або Таблиці даних, йому необхідно чітко зазначати, що пункт 4 відноситься до Критеріїв оцінки ризиків Наказу №567.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_3 України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом пяти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем були надані Рівненській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області копії документів та пояснення до вищезгаданих господарських операціях та податкових накладних для направлення для Комісії ДФС України.

Такі документи направляються податковим органом за місцем обліку платника податків відповідно підпункту 201.16.2 пункту 201.16статті 201 ПК України до Комісії ДФС України для прийняття Рішення щодо реєстрації податкових накладних.

На запит позивача від 25.07.2017 №01.07 Головне управління ДФС у Рівненській області надало відповідь №3845/10/17-00-07-01-11 від 27.07.2017, що Висновок №117/40911166 та №118/40911166 від 18.07.2017 з пропозицією, щодо реєстрації податкових накладних та з наданими копіями документів було надіслано відповідачу 18.07.2017 (а.с. 33-38 том 2).

Зі змісту Висновку №118/40911166 вбачається, що позивачем були надані фіскальному органу наступні документи: договір надання транспортних послуг від 01.02.2017; договір поставки палива дизельного та бензину автомобільного від 22.03.2017 №14; товарно-транспортна накладна від 29.06.2017; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2017 №17; товарно-транспортна накладна від 27.06.2017; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2017 №18; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за червень 2017 року.

Зі змісту Висновку №117/40911166 вбачається, що позивачем були надані фіскальному органу наступні документи: договір поставки від 01.06.2017 №12/17; договір поставки від 13.03.2017 №1; видаткова накладна від 16.06.2017; видаткова накладна від 30.06.2017 №8; товарно-транспортна накладна від 29.06.2017; товарно-транспортна накладна від 16.06.2017; оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за червень 2017 року.

Суд зазначає, що Рішення комісії №12056/40911166 від 20.07.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 30.06.2017 та Рішення №11658/40911166 від 20.07.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 30.06.2017 не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, в рішеннях не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті у звязку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних. Натомість, не зміг поясними суду чому надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови Кабінету ОСОБА_3 України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі іменується Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобовязання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено.

Господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні №2 та №4, носять реальний характер. Позивач на момент здійснення таких господарських операцій мав достатні технічні, людські та матеріальні ресурси.

Позивач при декларуванні зобов'язань з ПДВ за червень 2017 року надав фіскальному органу декларацію засобами електронного зв'язку 18.04.2013, реєстраційний номер НОМЕР_12. За цією декларацією у розділі 1.1 позивач задекларував податкові зобовязання з постачання товарів на суму 1695844 грн. 00 коп., з них: податкові зобовязання зі сплати ПДВ 339169 грн. 00 коп.; згідно додатку 5 Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту, зобовязання з надання послуг з перевезення та реалізації відсіву були відображені у Розділі 1 Податкові зобовязання, де зазначений контрагент платник-податку покупець ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп».

Частковий розрахунок за отримані послуги та товари ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп» був проведений у червні - липні 2017 року на загальну суму 930000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними доручення №81 від 30.06.2017, №90 від 06.07.2017, №524 від 20.07.2017, та №96 від 21.07.2017.

Крім згаданого платник податку надав фіскальному органу документи щодо походження товару, а саме: Договір поставки на постачання товару відсіву від 01.06.2017 року №12/17, укладений з ТОВ «Рокитнівський спецкарєр» та накладні за червень 2017 року на поставку товару у кількості 1620 тон, які були реалізовані у подальшому ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп».

Можливість позивача надавати послуги з перевезення товару підтверджується наявністю у нього власних та орендованих транспортних засобів що підтверджується наступними документами: Відомістю основних засобів; Договором купівлі-продажу від 08.11.2016 з актом приймання-передачі на придбання напівпричепу марки «WIELTON»; Договором купівлі-продажу №140317 від 20.03.2017 з актом приймання-передачі на придбання напівпричепу марки «WIELTON»; Договором купівлі-продажу №040417 від 04.04.2017 з актом приймання-передачі на придбання напівпричепу марки «WIELTON»; Договором купівлі-продажу №040417 від 15.05.2017 з актом приймання-передачі на придбання напівпричепу марки «WIELTON»; Договором купівлі-продажу №100617 від 20.06.2017; Договорами найму (оренди) транспортних засобів №1/01 від 08.11.2016 вантажного автомобіля вантажного самоскиду Volvo FM 2004; Договором оренди від 10.11.2016 вантажного автомобіля - вантажного сідлового тягача-Е Volvo FН 12.420; Договором оренди №3 від 15.11.2016 вантажного автомобіля - спеціального вантажного сідлового тягача-Е Volvo FН 13.440; Договором оренди №5 від 13.02.2017 вантажного автомобіля - спеціального вантажного сідлового тягача-Е Volvo FН 13.440; Договором оренди №6 від 13.02.2017 вантажного автомобіля - спеціальний напівпричіп-Е MUELLER DKA; Договором оренди №7 від 10.05.2017 вантажного автомобіля - вантажного сідлового тягача-Е -DAF TE 95 XF; Договором оренди №8 від 30.05.2017 вантажного автомобіляспеціального вантажного сідлового тягача-Е Volvo FН 13.440.

Позивач на момент здійснення господарських операцій мав достатні людські ресурси: 16 працівників, що підтверджується Податковим розрахунком сум доходу нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку Форми 1-ДФ за 1-й квартал 2017 року (а.с. 10 том 2).

В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп» були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС України, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів та послуг за видатковою накладною та надання послуг за актом прийняття послуг.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Будальянс Груп», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №2 та №4.

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України від 20.07.2017 №11658/40911166 та №12056/40911166 є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта (субєктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень субєктами адміністративного права, які видають такі акти; розвязання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата ? конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обовязку платником податків виконати юридичне волевиявлення субєкта владних повноважень.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30 червня 2017 року №2 та податкову накладну від 30 червня 2017 року №4, не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація субєктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що субєкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення субєкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення субєкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобовязання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли субєкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобовязання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобовязувати субєкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до яких, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобовязання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30 червня 2017 року №2 та податкову накладну від 30 червня 2017 року №4, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3200 грн. 00 коп. відповідно до платіжних доручень від 25.07.2017 №334 та №335, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи, підлягає поверненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 20 липня 2017 року №11658/40911166 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 червня 2017 року №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс».

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 20 липня 2017 року №12056/40911166 про відмову у реєстрації податкової накладної від 30 червня 2017 року №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс».

Зобовязати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30 червня 2017 року №2 та податкову накладну від 30 червня 2017 року №4, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс».

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотранссервіс» (код ЄДРПОУ 40911166) суму судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Державної фіскальної служби України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя К.М. Недашківська

Судді Л.А. Жуковська

ОСОБА_4