Після прийняття банком платіжного доручення зобов'язання з сплати податків вважаються виконаним, і покладення на платника відповідальності за їх неперерахування до бюджету, є неправомірним (Житомирський адмінісуд, справа № 817/900/16, 18.01.17)

Фабула судового акта: Несвоєчасне надходження до державного бюджету грошових коштів НЕ з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

До такого висновку дійшли окружний та апеляційний адміністративні суди, які задовольнили позов Малого приватного підприємство фірма (позивач) до Державної податкової інспекції (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги.

Судами, зокрема зазначено, що відповідно до п.129.6 ст.129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В даному випадку, позивачем своєчасно подано до банківської установи платіжне доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань з акцизного податку, а відтак, ним виконано усі дії, які від нього залежали для належного виконання податкових зобов'язань.

Таким чином, після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Довідка: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишено без руху до виправлення недоліків.

Раніше подібні справи вже розглядались ВАСУ. Так у справі № К/800/30717/15 касаційна інстанція зазначила:

«Згідно з п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції."

З огляду на викладене, відповідальність за неперахування чи несвоєчасне перерахування коштів до бюджету несе банк.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"18" січня 2017 р. Справа № 817/900/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача Чучаліної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" листопада 2016 р. у справі за позовом Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Мале приватне підприємство фірма "Промсервіс" (далі - МППФ "Промсервіс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги форми "Ю" від 31.05.2016 №2326-17 та Рішення про опис майна у податкову заставу від 09.06.2016 №121.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення податкового органу є протиправними та такими, що прийняті без наявних на те підстав. З метою вчасної сплати узгоджених грошових зобов'язань з акцизного податку за квітень 2016 року, 17.05.2016 позивачем до ПАТ «Фідобанк» подано платіжне доручення №2418, згідно з яким перераховано до бюджету акцизного податку на суму 273985,00 грн. Позивач уважає, що його обов'язок зі своєчасної сплати податку було виконано до закінчення граничного строку його сплати.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Ю" від 31.05.2016 №2326-17.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про опис майна у податкову заставу від 09.06.2016 №121.

Присуджено на користь Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 5469,78грн. (п'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Представник позивача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що 17.05.2016 МППФ "Промсервіс" подано до ДПІ у м.Рівному декларацію акцизного податку за квітень 2016 року (а.а.с.27-28), якою задекларовано суму акцизного податку 272785,00грн. (а.с.29).

Згідно платіжного доручення №2418 від 17.05.2016 позивачем через розрахунковий рахунок у ПАТ "Фідобанк" перераховано до бюджету акцизний податок за квітень 2016 року в сумі 273985,00 грн. (а.с.14).

31.05.2016 ДПІ у м.Рівному для МППФ "Промсервіс" сформовано та надіслано податкову вимогу форми "Ю" №2326-17, якою керівника підприємства повідомлено про те, що станом на 30.05.2016 сума податкового боргу платника за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 272785,00грн. (а.с.4). Вказана податкова вимога отримана позивачем 13.06.2016.

Разом з тим, 09.06.2016 заступником начальника ДПІ у м.Рівному, відповідно до положень ст.89 Податкового кодексу України, прийнято Рішення №121 про опис майна МППФ «Промсервіс» у податкову заставу (а.с.5).

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах не дотримав вимог законодавства, а відтак, не мав визначених Податковим кодексом України підстав для прийняття оспорюваних податкової вимоги та рішення про опис майна платника у податкову заставу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Статтею 9 та підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), який належить до загальнодержавних податків і зборів та справляється на всій території України.

Суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період (пп.222.1.1 п.222.1 ст.222 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.223 Податкового кодексу України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Таким чином, останнім днем сплати акцизного податку за квітень 2016 року є 30 травня 2016 року.

В силу приписів п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як убачається з матеріалів справи, податкова декларація акцизного податку за квітень 2016 року подана МППФ «Промсервіс» до податкового органу 17.05.2015 (а.а.с.27-28).

17.05.2016 позивачем, на підставі платіжного доручення №2418, через розрахунковий рахунок у ПАТ «Фідобанк» перераховано до бюджету акцизний податок за квітень 2016 року в сумі 273985,00грн., про що свідчить штемпель банку (а.с.14).

Відтак, позивач сплатив визначену ним суму акцизного податку за квітень 2016 року, та у строк, встановлений податковим законодавством.

Крім того, пп.4 глави 2 Розділу 1 Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 за №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за №1035/12909 (далі - Інструкція №320), передбачено, що міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III (далі - Закон №2346-III).

Підпунктом 1.21 статті 1 Закону №2346-III передбачено, що операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до п.2.19 глави 2 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція №22), розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Пунктом 2.15 глави 2 Інструкції №22 встановлено, що порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Судом встановлено, що 01.11.2013 між ПАТ «Фідобанк» та МППФ «Промсервіс» було укладено договір банківського рахунку (а.а.с.24-26). За умовами даного договору, банк відкриває поточний рахунок в національній валюті України (п.п.1.1. п.1), та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством України та банківськими правилами. При цьому, розрахунки за платіжними документами клієнта, що надійшли до банку упродовж його операційного часу, проводити в той же день, а ті, що надійшли після закінчення операційного часу - не пізніше наступного банківського дня (п.п.2.20 п.2).

Відмітка банку про прийняття платіжного доручення №2418 свідчить про те, що позивач подав розрахунковий документ до банку протягом операційного часу, і банк виконав його в день його надходження - 17.05.2016.

Однак, ПАТ «Фідобанк» не було виконано дій, передбачених п.2.15 глави 2 Інструкції №22, що підтверджується листом від 24.10.2016 №2-3-6-4-2/743-ЛХ-БТ (а.с.44).

Згідно з п.32.1 ст.32 Закону №2346-III, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п.п.32.2 ст.32 Закону №2346-III, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Крім того, згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України).

Разом тим, у п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відтак, визначальним фактором для пред'явлення письмової вимоги контролюючим органом до платника податків щодо погашення суми податкового боргу є несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів та інших платежів до бюджетів, саме з вини такого платника податків.

В даному випадку, позивачем своєчасно подано до банківської установи платіжне доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань з акцизного податку за квітень 2016 року, а відтак, ним виконано усі дії, які від нього залежали для належного виконання податкових зобов'язань.

Таким чином, після прийняття банком розрахункового документу про перерахування податків до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем належним чином виконано обов'язок по сплаті акцизного податку за квітень 2016 року.

З врахуванням викладеного, є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку на додану вартість його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що несвоєчасне надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а тому податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу ДПІ підлягають скасуванню.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" листопада 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук