Образи висловлені нецензурною лайкою навіть у присутності сторонніх осіб не є інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію (Самбірський міськрайонний суд у справі № 466/4312/17 від 07.12.2017)

Фабула судового акту: Позови щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації завжди були, є та, мабуть, будуть однією із найскладніших категорій справ, які розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Законодавцем чітко не визначено, які саме відомості є такими, що паплюжать честь і гідність особи, оскільки таке поняття є оціночним. Так само законом не визначено у який саме спосіб такі відомості мають розповсюджуватись та у який такі можуть наести шкоду вказаним чеснотам. Останні є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 32 Основного Закону, яка кореспондується з нормами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожному гарантовано судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною 2 статті 302 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Таким чином аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації. А тому обов'зяко доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію розповсюдила.

У даному випадку керівник органу місцевого самоврядування (міський голова) звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральноъ шкоди у сумы 100 000 грн..

мотивацією таких вимог стало те, що відповідач, яка була його заступником у його службовому кабінеті, у присутності інших осіб висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою та у подальшому звернулась до поліції із заявою про те, що позивач намагався її згвалтувати та виклала скан відповідної заяви у мережу "Фейсбук".

Суд позовні вимоги задовольнив частково з огляду на те, що висловлювання відповідача ненормативною лексикою у приймальній було саме у його сторону, завдало шкоди його діловій репутації, принизили честь та гідність та, що ці слова є образливими і принизливими з точки зору їх тлумачення та розуміння.

Одночасно судом зроблено висновок про те, що відповідачем не доведено, що розповсюджена нею в мережі "Фейсбук" інформація із приводу змушення її вступити із позивачем у статеві відносини є правдивою та такою, що відповідає дійсності. Оскільки така є спростованою висновком органів поліції. А суд тому дійшов висновку, що інформація, поширена відповідачем відносно позивача, яка полягала у примушуванні її вступити з ним у статеві відносини є негативною та такою, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача і тому позов у тій частині підлягає до задоволення.

Аналізуйте судовий акт: Обізвати особу «шлюхою» та «проституткою» - це образа, тому у позові про захист честі та гідності, а головне у стягненні моральної шкоди слід відмовити (Яготинський районний суд Київської області)

ВСУ: Порушення права на таємницю телефонних розмов спричиняє душевні страждання і є презумпцією нанесення моральної шкоди особі, якщо правопорушник НЕ доведе відсутність своєї вини (ВСУ від 27 вересня 2017р. у справі № 6-1435цс17)

СУД: Захист честі, гідності та ділової репутації (Відновлення прав Народної артистки України)

Суд: Поширену на сторінці у мережі «Facebook» інформацію слід розцінювати лише як критику дій, спірний вислів, що є оціночним судженням, а не фактичним твердженням (Апеляційний суд м. Києва, Справа № 755/11966/16-ц, 22.02.17)

При відсутності відомостей у позивача про автора недостовірної інформації на веб-сайті щодо нього відповідачем у справах про захист, честі та ділової репутації є власник цього сайту (ВССУ від 5 квітня 2017р. у справі № 133/649/16-ц)

Якщо метою звернення до громадських діячів та посадових осіб було не розповсюдження недостовірної інформації, а реалізація свого права на відповідне звернення, таки дії не є дифамацією (ВССУ, справа N 6-27554св15, 11.11. 2015)

Справа № 466/4312/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" грудня 2017 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

при секретарі Топорович В.В.,

із участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката Богомазової І.О.,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача адвоката Іванова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_3 відносно нього, - ОСОБА_1, яка полягала у нецензурних висловлюваннях, котрі розтлумачуються як, «підла, нікчемна людина; надзвичайно дурний і завзятий у своїй дурості чоловік; тупа, неадекватна людина, негідник», та у примушуванні її вступити з ним у статеві відносини негативною, яка не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею шляхом повідомлення про ухвалене судове рішення у кабінеті міського голови в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відповідно у засобах масової інформації протягом одного місяця після набрання рішенням законної сили; стягнути із ОСОБА_3 в його корить 100000 гривень моральної шкоди. У підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що 19.05.2017 року близько 11.00год. ОСОБА_3, будучи у службовому кабінеті міського голови у присутності сторонніх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обізвала його нецензурними словами, які розтлумачуються як було наведено раніше. Позивач уважає, що такі висловлювання відповідача відносно нього негативними, такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь та гідність, а також завдають шкоду діловій репутації. Також цього ж дня ОСОБА_3 розповсюдила у соціальній мережі «Фейсбук» на власній сторінці недостовірну інформацію стосовно примушування її вступити з ним у статеві відносини, - про звернення по даному факту в органи поліції. У подальшому ця заява була поширена у засобах масової інформації, зокрема на Інтернет - ресурсах, газетах. Позивач зазначає, що така інформація є негативною, недостовірною і такою, що порушує його особисті немайнові права та ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію; вважає, що своїми висловлюваннями ОСОБА_3 завдала йому моральну шкоду, яка полягала у сильних душевних стражданнях та зіпсованій діловій репутації як міського голови м. Самбора. А тому, просить спростувати поширену відповідачем недостовірну інформацію відносно нього та стягнути із ОСОБА_3 у його користь 100000грн. моральної шкоди, 5000грн. документально підтверджених витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити повністю з викладених підстав у зверненні до місцевого суду та ствердив, що такі обставини поведінки відповідача ОСОБА_3 19.05.2017р. та наслідки такої дійсно вплинули на його ділову репутацію як міського голови Самбора в очах громади, принизили честь і гідність як людини, особистості, чоловіка перед громадськістю, друзями, родичами. Однакову позицію під час розгляду справи підтримала адвокат позивача Богомазова І.О. та пояснила, що витлумачення нецензурних слів, якими висловлювалася відповідач 19.05.17р. містяться в Інтернет - словниках і вони негативно охарактеризовують людину як підлу, нікчемну; надзвичайно дурного і завзятого у своїй дурості чоловіка; тупу, неадекватну людину, негідника. Водночас суду підтвердила позицію свого довірителя стосовно безпідставно поширеної та негативної інформації про спробу зґвалтувати відповідача того дня у формі заяви ОСОБА_3 до відділу поліції, подальшого її поширення в Інтернет виданнях, газетах і по телебаченню у програмі «Українські сенсації» каналу 1+1. Через дії відповідача 19.05.2017 року і подальші дії, наслідки цього, позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат у судовому порядку просили зобов'язати ОСОБА_3 визнати поширену нею інформацію, яка полягала у нецензурних висловлюваннях та у спробі зґвалтувати її, негативною; відповідно спростувати та присудити моральну (немайнову) компенсацію у розмірі сто тисяч гривень.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що 19.05.17р. дійсно вона перебувала у кабінеті міського голови виключно з робочих питань; що поведінка позивача ОСОБА_1 тоді була неврівноваженою і виник певний конфлікт; у той час вона нецензурних слів ніяких не вживала, а навпаки ОСОБА_1 викрикував, говорив присісти там де він каже і робити так як він розпоряджається; далі натякав на примушування вступити у статеві відносини; розмахував руками, - через що вона покинула кабінет, на коридорі побачила депутатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, котрі запитували що трапилось, однак вона нічого не могла розповісти, а останній запропонував пройти у його кабінет попити води, шукав щось заспокійливе.

Представник відповідача адвокат Іванов О.О. у заперечення позову та в підтримання довірительки суду пояснив, що нецензурних слів ОСОБА_3 не вживала, а саме їх витлумачення не є офіційним; стосовно поширення інформації про зґвалтування як негативної, то сторона відповідача жодним чином не бачить у тому дій ОСОБА_3; написання нею заяви до відділу поліції вважає нормальним передбаченим законом зверненням, котре мало б бути предметом перевірки, а в подальшому розповсюдженні в Інтернеті та ЗМІ вини довірительки не бачить. У зв'язку з цим представник-адвокат наполягав у позові відмовити повністю.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин:

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Главою 5 Цивільного-процесуального Закону регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов'язок доказування і подання доказів. У силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вимогами ст. ст. 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. У відповідності до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Цивільним законодавством закріплена презумпція добропорядності особи, а тому згідно із положеннями ст. 10 ЦПК Україниобов'язок довести, що поширена про позивача інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Судом установлено, що 19.05.2017 року близько 11.00год. ОСОБА_3, вийшовши із службового кабінету міського голови ОСОБА_1 у присутності сторонніх осіб виразилася нецензурними словами, під якими можна було розуміти як вислови про людину: «підла, нікчемна людина; надзвичайно дурний і завзятий у своїй дурості чоловік; тупа, неадекватна людина, негідник»; після цього того дня вона розповсюдила у соціальній мережі «Фейсбук» інформацію стосовно сексуальних домагань її зі сторони міського голови, яка в подальшому була поширена у засобах масової інформації, зокрема, на Інтернет - ресурсах, ЗМІ, що все разом підтверджується доповідними записками, скріншотами з Інтернет ресурсу, заявою на ім'я начальника Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області від 19.05.2017 року, висновком Самбірського відділу поліції №1708 від 29.05.17р. по матеріалах письмової заяви.

Зокрема із доповідних записок головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності виконкому ОСОБА_6 та начальника відділу архітектури і містобудування, головного архітектора міста ОСОБА_5 відомо, що 19 травня 2017 року в 11год., перебуваючи в приймальні міського голови, вони стали свідками того, як заступник міського голови ОСОБА_3, виходячи із кабінету міського голови, грюкнула дверима та обізвала його нецензурними словами.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що 19 травня 2017 року в 11 годині вона була у приймальній міського голови на своєму робочому місці. У цей час у приймальній перебував ОСОБА_5; що відбувалося у кабінеті вона не чула, а коли ОСОБА_3 вийшла із кабінету міського голови то гримнула дверима та обізвала міського голову нецензурними словами; після чого вийшов міський голова ОСОБА_1 і запитав у них чи вони чули, що сказала ОСОБА_3, запропонував про це написати у доповідних.

У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_5 однаково показав, що 19 травня 2017 року приблизно в 11 годині, він знаходився у приймальні міського голови із ОСОБА_6 і, в той час до кабінету міського голови зайшла ОСОБА_3 Після цього він чув як за дверима голосно розмовляли, а через деякий час відкрилися двері і швидко вийшла ОСОБА_3, крикнувши на ходу три нецензурні слова; він зрозумів, що вони були сказані на адресу міського голови, а тому так написав у доповідній записці.

Свідок ОСОБА_9 показав, що 19 травня 2017 року в 11 годині його запросив міський голова до себе в кабінет і повідомив, що ОСОБА_3 у нецензурній формі висловлювалася в адресу міського голови і це підтвердили ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на що він, ОСОБА_9, порадившись із юристом відповів, що її необхідно звільнити за порушення Присяги. Після цього за дорученням міського голови він підготував проект розпорядження, котре приніс міському голові.

Із показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відомо, що 19 травня 2017 року після 11 години ОСОБА_3 вийшла із приймальні міського голови у збудженому стані, приймала заспокійливі медикаменти.

Судом проаналізовано наведені показання свідків у цьому судовому засіданні та їх тотожні пояснення в іншій адміністративній справі, де предметом оспорювання стало саме Розпорядження №73-ос від 19.05.17р. «Про звільнення ОСОБА_3.» і, суд прийшов до висновку, що ці свідчення ніяким чином не доводять ані не спростовують того, чи мали місце висловлювання у нецензурній формі громадянкою ОСОБА_3 у приймальній міського голови, чи були сказані вони на адресу міського голови, чи містять негативні слова за змістом приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 як людини і міського голови в очах двох співпрацівників ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що загалом однозначно на переконання суду може бути нічим іншим як дрібним порушенням громадського порядку, - нецензурною лайкою в громадських місцях.

Інших доказів того, що ймовірні висловлювання ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 є негативними чи такими, що не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність чи завдають шкоду його діловій репутації, стороною позивача суду не наведено, нічим більше не аргументовано, а тому суд у цій частині позову про визнання інформації негативною та про її спростування в обраний позивачем спосіб відмовляє у його задоволенні за недоведеністю. Судом із позиції позивача та його представника не з'ясовано, які реально права ОСОБА_1 порушені відповідачем ОСОБА_3, в який спосіб і які конкретно несприятливі наслідки спричинило для нього це порушення; а також те, чи є метою пред'явлення позову позивачем захист (відновлення) його прав і законних інтересів і чи можливо при обраному ним способі захисту відновити (захистити) його права.

Напротивагу наведеному у судовому засіданні знайшло підтвердження того, що подальші дії ОСОБА_3 про поширення інформації стосовно ОСОБА_1, яка полягала у примушуванні її вступити з ним у статеві відносини мали місце, що це стало інформацією негативною, яка не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, а тому в тій частині позову суд задовольняє його і слід зобов'язати відповідача ОСОБА_3 спростувати цю недостовірну інформацію у вибраний позивачем спосіб протягом одного місяця після набрання рішенням законної сили, частково задовольнити вимогу про присудження до стягнення моральних (немайнових) збитків виходячи з наступних доказів та вимог закону:

Із висновку №1708 за матеріалами письмової заяви ОСОБА_3, що розпочато та закінчено 19 та 29 травня цього року відповідно, вбачається, що ОСОБА_3 19 травня 2017 року звернулася до Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про те, що 19 травня 2017 року в 11 годині в кабінеті Самбірського міського голови ОСОБА_1 у ході обговорення виробничих питань з мотивів особистої неприязні та неповаги до неї ображав її честь і гідність як жінки, в нецензурній формі, змушував її вступити з ним у статеві відносини, намагався застосувати до неї рукоприкладство, однак за даним фактом відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення і подальший розгляд даних матеріалів припинено.

У судовому засіданні під час розгляду цивільної справи із пояснень відповідача встановлено, що вона дійсно розмістила фотокопію власного звернення до відділу поліції, подальший коментар о 23.20год. 19.05.17р. на власній сторінці «Фейсбук» ОСОБА_3 суду не підтвердила, ані аргументовано не заперечила. У подальшому ця інформація була підхоплена та поширена у пресі та на сторінках Інтернет - ресурсу, а також стала предметом дослідження програми телебачення Українські сенсації програми 1+1, - про що суду надала документальні докази сторона позивача.

При цьому суд констатує, що не заслуговує на увагу посилання сторони відповідача на те, що їм невідомо про результат звернення із заявою до відділу поліції, що така інформація мала б бути внесеною до ЄРДР і мала б бути предметом досудового розслідування, оскільки з часу написання спірної заяви, ОСОБА_3 бездіяльність з цього приводу органу досудового розслідування в порядку §1 Глави 26 КПК України не оскаржувала, а на даний час вже минув передбачений законом строк, оскільки зазначений вище висновок №1708 від 29.05.17р. був як мінімум предметом дослідження в адміністративній справі про поновлення на роботі першою та наступною інстанціями.

Однаково суд не бере до уваги посилання сторони відповідача на те, що у подальшому розповсюдженні в Інтернеті, ЗМІ та по телебаченню вини ОСОБА_3 немає і вона не повинна відповідати за їх дії, оскільки первинним розміщенням такої інформації стали особисті дії відповідача ОСОБА_3; наступний розголос із неоднаковими назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2» та решту різні з подібними назвами зводяться до викладеного тексту заявником у зверненні до відділу поліції: «…змушував мене вступити з ним в статеві відносини…», що стало поширеною негативною інформацією про ОСОБА_1 і, відповідачем ОСОБА_3 ніяким чином суду на виконання Закону не доведено, що така поширена про позивача інформація є достовірною.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідності до ст. 32 Конституції кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Однакове є регламентованим у ст. 68, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Ч. 2 ст. 302 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності; ч. 1 ст. 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

П. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Поширенням інформації є: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 15 наведеної постанови роз'яснено юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, що є сукупністю таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною є інформація, яка не відповідає дійсності, містить в собі неправдиві дані, викладена із перекрученням фактів. Негативна інформація поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Як роз'яснено в п. 25 вказаної вище постанови спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Оскільки відповідачем ОСОБА_3 ніяким чином у суді не доведено, що розповсюджена нею інформація із приводу змушення її вступити із позивачем ОСОБА_1 у статеві відносини є правдивою та такою, що відповідає дійсності; не знайшла свого підтвердження під час повно і всебічно з'ясованих обставин справи, при дослідженні доказів у судовому засіданні; є спростованою висновком Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області №1708 від 29.05.2017 року, безпосередніми поясненнями відповідача про розміщення копії звернення до поліції на власній Інтернет сторінці; оцінивши письмові докази, їх належність та допустимість, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, встановивши характер спірних правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що інформація, поширена ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1, яка полягала у примушуванні її вступити з ним у статеві відносини є негативною та такою, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію особи ОСОБА_1 Тому позов у тій частині підлягає до задоволення.

Разом з тим позивачем у судовому засіданні жодним чином не доведено те, що висловлювання ОСОБА_3 19.05.17р. об 11.00год. ненормативною лексикою у приймальній було саме у його сторону, завдало шкоди його діловій репутації, принизили честь та гідність та, що ці слова є образливими і принизливими з точки зору їх тлумачення та розуміння, - тому суд вважає, що у задоволенні цієї частини позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

П. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як слідує із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 р. №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до роз'яснень п. 5 та п. 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги раніше наведені документальні докази, висновки суду про винність відповідача у розповсюдженні неправдивої інформації про позивача, суд вважає, що діями ОСОБА_3 ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду внаслідок саме поширення недостовірної та такої що не відповідає дійсності інформації, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, внаслідок чого він переніс сильні душевні страждання, затратив час для відновлення ділової репутації як міського голови міста Самбора, у зв'язку з цим поніс немайнові втрати як чоловік і, як людина-особистість взагалі.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача, характер та обсяг його страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, ступінь вини відповідача, її майновий стан, що на даний час не працює та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, вважає за можливе позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди стягнути із відповідача у його користь 25000 гривень.

Разом з тим суд прийшов до такого вирішення спору виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення сторін, подані ними суду матеріали. Під час провадження в справі ОСОБА_3 як відповідачем у цивільному спорі не подано суду клопотань про доказування чи про звільнення від доказування неналежності, недопустимості наявних у цивільній справі документів; не спростовано того, що вона із позивачем до грудня 2015 року була у дружніх відносинах, потім по роду роботи до липня 2016р. у трудових відносинах; коли із того часу почали складатись конфліктні відносини через його упереджене ставлення до неї, що ОСОБА_1 примушував її виконувати завдання, які не входили до кола її обов'язків, вона безпідставно його критикувала за невиконання рішень суду, що ухвалені не в його користь, - що встановлено судовим рішенням Самбірського міськрайонного суду від 27.07.17р. про поновлення її на роботі; а за основне відповідачем ОСОБА_3 не доведено, що поширена нею інформація про примушування її позивачем вступити з ним у статеві відносини 19.05.17р. є достовірною.

Тому суд приходить до переконання, що позов у цій частині слід задовольнити, визнавши інформацію про примушування вступити у статеві відносини негативною, яка не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, зобов'язати ОСОБА_3 спростувати її у вибраний позивачем спосіб та стягнути із неї 25000грн. як відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 5000грн. документально підтверджених понесених судових витрат на користь позивача; судові витрати при вирішенні цивільного спору підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати інформацію, поширену ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1, яка полягала у примушуванні її вступити з ним у статеві відносини негативною, яка не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1

Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, поширену нею шляхом повідомлення про ухвалене судове рішення у засобах масової інформації протягом одного місяця після набрання рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_3, 1975 року народження, жительки АДРЕСА_1 25000грн.(двадцять п'ять тисяч гривень) як відшкодування моральної (немайнової) шкоди, 5000(п'ять тисяч)грн. документально підтверджених понесених судових витрат на користь ОСОБА_1, ВСЬОГО: 30000грн. (тридцять тисяч гривень).

Стягнути із ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 640(шістсот сорок)грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.

Суддя