Суд має залучити до розгляду справи співвласників, на права яких безпосередньо впливає судове рішення щодо приведення об'єкта самочинного будівництва до попереднього стану (ВАСУ від 29 березня 2016р. у справі № К/800/4728/16)

Фабула судового акту: Районна адміністрація звернулась з позовом до власника квартири провести до первісного стану за власний рахунок об’єкт самочинного будівництва – балкон на другому поверсі. Суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, позов задоволнив, однак не залучив до участі у справі усіх співвласників квартири. Однак, з такою позицією не погодився ВАСУ, рішення першої та апеляційної інстанції скасовано.

Аналізуйте судовий акт: Знесення самочинного будівництва розглядається судом за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства за позовом власника з/д, в тому числі органу місцевого самоврядування (ВСУ від 9 листопада 2016р. у справі № 6-1403цс16)

Категорію складності об’єкту будівництва визначає ДАБІ, якщо при перевірці з’ясовується, що проектант та замовник визначили її неправильно (ВСУ у справі № 21-433а13)

Позов про знесення самочинного будівництва може бути задоволений, якщо позивач доведе, що самочинне будівництво порушує його законні права, при цьому суд може зобов’язати відповідача провести перебудову такого будівництва ( ВСУ у справі № 6-137цс1)

Єдиною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудовника приписам містобудівної документації і це повинно бути підтверджено у суді (ВАСУ від 29 вересня 2016р. у справі № 522/6069/14-а)

ДАБІ має право проводити позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства незважаючи на мораторій та притягувати забудовника до відповідальності (ВАСУ від 19 травня 2016р. у справі К/800/51429/15)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2016 р. м. Київ К/800/4728/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У липні 2014 року Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Суворовська райадміністрація) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначали, що відповідачем здійснено самовільну реконструкцію балкону на другому поверсі квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 у добровільному порядку відмовляється привести самовільно реконструйований балкон у попередній стан, просили зобов'язати її за власний рахунок демонтувати балкон на другому поверсі вказаної квартири.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок провести до первісного стану об'єкт самочинного будівництва - балкон на другому поверсі квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 (співвласник квартири), посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником 1/3 квартири АДРЕСА_1.

Актом перевірки від 10 грудня 2013 року № 211 зафіксовано факт самовільного перепланування зазначеної квартири, а саме добудова балкону, без наявності будь-яких дозволів та документації.

Приписом від 9 грудня 2013 року № 211 відповідачу запропоновано усунути порушення шляхом надання технічної документації.

Розпорядженням Суворовської райадміністрації від 24 грудня 2013 року № 718р «Про приведення об'єкта самочинного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічної документації» зобов'язано відповідача у десятиденний термін привести об'єкт самочинного будівництва до первісного стану у відповідності до технічної документації житлового будинку.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що здійснена відповідачем прибудова балкону є самочинним будівництвом у зв'язку з неотриманням в установленому законом порядку дозволу органу місцевого самоврядування на виконання будівельних робіт та відсутністю проекту з добудови балкону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок судів передчасним.

При цьому, варто зазначити, що Верховний Суд України вже розглядав справи з подібним предметом спору і здійснював такий розгляд як за правилами адміністративного так і цивільного судочинства.

Виконуючи вимоги статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, колегія суддів виходить з того, що справа, яка переглядається, є адміністративною.

Такий висновок ґрунтується на публічності відносин, що заявлені до розгляду, оскільки між сторонами не існує договірних, або інших приватноправових відносин, а позов заявлений суб'єктом владних повноважень на виконання своїх управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частинами першою статті 100 Житлового кодексу Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЖК) передбачено, що переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

За приписами статті 152 ЖК, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Згідно з пунктом 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207; далі - Правила), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Так, відповідно до пункту 1.4.5 Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану (пункт 1.4.6 Правил).

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Частиною третьою статті 100 ЖК встановлено, що наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

З системного аналізу наведених правових норм випливає, що сторонами правовідносин щодо переобладнання квартири є суб'єкт владних повноважень з однієї сторони та власник квартири з іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про право власності на житло від 9 листопада 2005 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (по 1/3 частки).

При цьому, відповідачем у справі виступає лише ОСОБА_6, якій належить 1/3 частки квартири. Інші власники, на права яких безпосередньо впливає судове рішення щодо приведення об'єкта до попереднього стану, до розгляду справи судами не залучено ні в якості відповідачів, ні в якості третьої особи.

За приписами частин першої та третьої КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Вказані обставини залишені судами поза увагою, що дає підстави стверджувати про невідповідність рішень судів вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов