Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

Фабула судового акту: Дуже рідко, але інколи суди все ж таки ухвалюють рішення про стягнення коштів з державних органів, органів місцевого самоврядування чи прямо з держави. Виконання рішень про стягнення з держави покладено на розпорядника коштів – Державне казначейство України. Це такий собі орган, який виконує стягнення коштів з бюджету на користь фізичних чи юридичний осіб – за бажанням. Якщо не хоче, то каже, що коштів у бюджеті немає.

Для припинення такого правового нігілізму прийнято ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який передбачає, що Держказначейство повинно виконати безспірне стягнення з бюджету за рішенням суду протягом 3-х місяців. Якщо чого не відбувається, то стягувач може претендувати на компенсацію в розмірі 3-х відсотків річних від несплаченої суми, знов таки за рахунок держбюджету, яка має добровільно нараховуватись та виплачуватись Держказначейством.

На практиці компенсація не виплачується без пояснення причин. І це порушення виправив суд. Суд (у колегіальному складі у першій інстанції) за позовом стягувача зобов’язав Держказначейство виплатити компенсацію за порушення строків виплати стягувачу коштів за рішенням суду та вказав період часу, за який ця компенсація має бути виплачена. І ця компенсація згідно рішення суду повинна бути виплачена стягувачу НЕГАЙНО.

Враховуйте також: Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у цій справі від 6 березня 2015р. (дивиться тут нижче).

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рок у справа № 804/11/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Держаної казначейської служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року у справі №804/11/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І. про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації ОСОБА_1 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року по справі № 22-ц/774/8361/13;

- визнати протиправними дії посадової особи центрального органу виконавчої влади - Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченка Ю.І. щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.10.2014 року та щодо офіційної, безпідставної відмови у нарахуванні йому компенсації після звернення із завою від 15.10.2014р.;

- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію ОСОБА_1 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року по справі № 22-ц/774/8361/13, за період з 17.03.2014 року до 17.06.2014 року, і негайно виплатити нараховану компенсацію на особистий рахунок ОСОБА_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з даною постановою, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач зазначає, що нарахування та виплата компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів не може застосовуватися до судових рішень про відшкодування шкоди за рахунок держави, оскільки зазначені положення поширюються виключно на виконання рішень про стягнення коштів, боржниками за якими є визначені ч.1 ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти. Законами "Про Державний бюджет України" на 2013-2015 роки бюджетні призначення на стягнення компенсації при виконанні рішень за бюджетною програмою КПКВК 3504030, не передбачені, отже відсутні правові підстави та законні можливості для стягнення з Державного бюджету зазначених позивачем коштів.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надано.

Представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно виконавчого листа, виданого 16 грудня 2013р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013р. по справі №199/5120/13-ц,(2/199/2265/13) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, треті особи - УДАІ ГУМУС України в Дніпропетровській області, інспектор ДПС ДАІ БДПС ОСОБА_2., про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, зобов'язано Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_1 виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

16.12.2013р. позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області №15-08/2080-8635 від 10.07.2014р., направленим за результатами розгляду заяви позивача від 07.07.2014р., ОСОБА_1 повідомлено, що 13.01.2014р. пакет документів за заявою ОСОБА_1 щодо виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №199/5120/13-ц про зобов'язання Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, направлено до Державної казначейської служби України листом №15-10/87-398 від 13.01.2014р.

17.06.2014р. Державною казначейською службою України було виконано вказане рішення суду та сплачено ОСОБА_1 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується платіжним дорученням №756 від 17.06.2014р..

Вважаючи, що здійснення виплати було несвоєчасним, позивач звернувся до Державної казначейської служби України із за заявою про нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13).

Відповідно до Листа №14-13/3739-26538 від 01.12.2014р. за підписом директора Департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України за результатами розгляду заяви-звернення ОСОБА_1 від 15.10.2014 б/н щодо нарахування і виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів повідомлено про наступне. Судове рішення про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 прийняте на підставі статей 1167, 1176, Цивільного кодексу України. Виконання судових рішень про відшкодування моральної шкоди, здійснюється відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" за бюджетною програмою КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб". Нарахування та виплата компенсації за вказаною бюджетною програмою не передбачається.

Вважаючи, такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання вимог Закону щодо виплати компенсації за порушення строків розрахунків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами та доповненнями), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр) є Державна казначейська служба України (Казначейство України) (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011).

Згідно із пп. 5 п. 4 наведеного Положення, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами та доповненнями, надалі - Порядок).

У відповідності до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, який набрав чинності з 01.01.2013 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 4901-VI).

Суд зазначив, що у даному випадку таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для відмови у виплаті компенсації, визначеної ч.1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»

Отже, судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Держаної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року у справі №804/11/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу складено в повному обсязі 09.12.2015 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 р. Справа № 804/11/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Турлакової Н.В.

суддів Кальника В.В.

Златіна С.В.

при секретарі Чудновській А.С.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача 1 Приходько Т.О.

відповідач 2 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, директора Департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І. про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченка Ю.І., Державної казначейської служби України, в якій з урахуванням уточнень позивач просить: - визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації ОСОБА_2 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року по справі № 22-ц/774/8361/13; - визнати протиправними дії посадової особи центрального органу виконавчої влади - Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченка Ю.І. щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 15.10.2014 року та щодо офіційної, безпідставної відмови у нарахуванні йому компенсації, після звернення із завою від 15.10.2014р.; - зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати компенсацію ОСОБА_2 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року по справі № 22-ц/774/8361/13, за період з 17.03.2014 року до 17.06.2014 року, і негайно виплатити нараховану компенсацію на особистий рахунок ОСОБА_2; - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в сумі 73,08грн. (сімдесят три гривні вісім копійок); - стягнути з відповідачів по справі на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані із прибуттям до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 174,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013р. скасовано заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 31.05.2013р. і ухвалено нове рішення, яким зобов'язано державну казначейську службу України, за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_2 виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та 16.12.2013р. позивачу видано виконавчий лист по справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13). 16.12.2013р. позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа. Проте, з порушенням тримісячного строку перерахування коштів, лише 17.06.2014р. Державною казначейською службою України було виконано рішення суду. 20.10.2014р. позивач звернувся до Державної казначейської служби України і завою про нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів, за результатами розгляду якої надано відповідь від 01.12.2014р. про відмову у перерахуванні коштів, у зв'язку з чим, позивач також вважає, що ДКСУ порушено місячний строк розгляду заяви. Таким чином, позивач вважає, що відповідачами було порушено норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про звернення громадян». Також, зазначає, що бездіяльністю посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на виконанні якої знаходиться рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2013р. порушено право позивача.

Від Державної казначейської служби України надійшло заперечення в яких вона посилається на те, що нарахування та виплата компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів не може застосовуватися до судових рішень про відшкодування шкоди за рахунок держави, оскільки зазначені положення поширюються виключно на виконання рішень про стягнення коштів, боржниками за якими є визначені ч.1 ст.2 Закону про гарантії суб'єкти. Законами «Про Державний бюджет України» на 2013-2015 роки бюджетні призначення на стягнення компенсації при виконанні рішень за бюджетною програмою КПКВК 3504030, не передбачені, отже відсутні правові підстави та законні можливості для стягнення з Державного бюджету зазначених позивачем коштів.

02.03.15р. Головним управлінням Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області надано до суду письмові пояснення №15-12/359-1744 від 18.02.2015р., в яких зазначено, що 13.01.2014р. сформований пакет документів за заявою ОСОБА_2 щодо виконання виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського суду по справі №199/5120/13-ц про зобов'язання Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_2 виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди направлено до Державної казначейської служби України листом №15-10/87-398 від 13.01.2014р. Таким чином, Головним управлінням ДКСУ у Дніпропетровській області дотримані усі вимоги діючого законодавства щодо виконання вказаного виконавчого листа.

Відповідач 2 - директор департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І., правом на надання письмових пояснень по суті спору не скористалась, та в судове засідання не з'явилась.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та доповненнях.

Представник відповідача 1,3 заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

За клопотанням представника відповідача 1, та з врахуванням думки позивача в судовому засідання 18.02.2015р. до участі у справі залучено Державну казначейську службу України.

В судовому засіданні 06.03.2015р. згідно усної ухали суду, з врахуванням думки представників сторін, та відсутністю позовних вимог до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області зі складу осіб які беруть участь у справі виключено Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно виконавчого листа, копія якого міститься в матеріалах справи, виданого 16 грудня 2013р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013р. по справі №199/5120/13-ц,(2/199/2265/13) на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2013р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, треті особи - УДАІ ГУМУС України в Дніпропетровській області, інспектор ДПС ДАІ БДПС Стасенко Д.В., про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди завданих незаконним притягненням до адміністративної відповідальності: - зобов'язано Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_2 виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, відповідачами не заперечувалося, що 16.12.2013р. позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області заяву про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа.

17.06.2014р. Державною казначейською службою України було виконано вказане рішення суду та сплачено ОСОБА_2 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується платіжним дорученням №756 від 17.06.2014р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області №15-08/2080-8635 від 10.07.2014р.,за результатами розгляду заяви позивача від 07.07.2014р. ОСОБА_2 повідомлено, що 13.01.2014р. на виконання пп.2 п.37 Порядку, пакет документів за заявою ОСОБА_2 щодо виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №199/5120/13-ц про зобов'язання Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності направлено до Державної казначейської служби України листом №15-10/87-398 від 13.01.2014р.

Відповідно до Листа №14-13/3739-26538 від 01.12.2014р. за підписом директора Департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України за результатами розгляду заяви-звернення ОСОБА_2 від 15.10.2014 б/н щодо нарахування і виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів повідомлено про наступне. Судове рішення про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 прийняте на підставі статей 1167, 1176, Цивільного кодексу України.

Виконання судових рішень про відшкодування моральної шкоди, здійснюється відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». Нарахування та виплата компенсації за вказаною бюджетною програмою не передбачається.

Згідно зі ст.124 Конституції України, ст.14 ЦПК України, ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Так, у силу положень статті 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За правилами підпункту 1 пункту 9 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі-Порядок). 6 лютого 2013 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845». Зазначена постанова прийнята у зв'язку із приведенням постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» (далі - Порядок) у відповідність із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

За нормами пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Відповідно до п.48 вказаного Порядку, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Судом встановлено, відповідачами не заперечувалося, що 16.12.2013р. позивач подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області заяву про прийняття до виконання виконавчого листа по справі 199/5120/13-ц, яким зобов'язано Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснити на користь ОСОБА_2 виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, 17.06.2014р. Державною казначейською службою України було виконано вказане рішення суду та сплачено ОСОБА_2 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується платіжним дорученням №756 від 17.06.2014р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_2, ДКС України, доказів щодо неможливості своєчасного виконання рішення суду, відсутності бюджетних призначень на зазначену мету з урахуванням черговості виконання та здійснення ним дій передбачених п. 35 Порядку щодо отримання додаткових коштів понад обсягу відповідних бюджетних призначень.

Доводи Державної казначейської служби України про те, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснене Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету і Казначейською службою не допущено порушень при виконанні судового рішення є безпідставними.

Як вбачається із Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачені бюджетні асигнування та відповідні бюджетні призначення для відшкодування шкоди спричиненої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень за рішеннями суду.

За рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013р., зобов'язано державну казначейську службу України, за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити на користь ОСОБА_2 виплату у розмірі 200грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої в результаті незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, моральна шкода стягнута з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з рахунку Державної Казначейського служби України на користь ОСОБА_2, що не перешкоджало виконанню рішення суду ДКС України.

Таким чином, в порушення ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п.48 Порядку, Державною казначейською службою України пропущено тримісячний строк перерахування коштів стягувану, у зв'язку чим, у позивача виникло право на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу за період з 17.03.2014р. до 17.06.2014р. на підставі ст.5 вказаного Закону та пп.50, 51 Порядку.

Крім того, згідно Листа №14-13/3739-26538 від 01.12.2014р. за підписом Директора департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І., яким повідомлено позивача, що нарахування та виплата компенсації за вказаною бюджетною програмою не передбачається, вбачається, що позивач 15.10.2014р. звернувся із заявою до ДКСУ щодо нарахування і виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів, проте, відповідь надана понад встановлений Законом України «Про звернення громадян» місячний строк.

Так, згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Частиною 1 ст.14 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно ч.1 ст.20 вказаного Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

При цьому, суд звертає увагу, що Державною казначейською службою України інший термін розгляду заяви ОСОБА_2 не встановлювався та останній не повідомлявся про це, доказів протилежного відповідачем не надано, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що при наданні відповіді позивачу Листом №14-13/3739-26538 від 01.12.2014р., Директором департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І. порушено місячний термін розгляду звернення, передбачений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Також суд враховує положення статті 129 Конституції України, де однією із основних засад судочинства закріплено обов'язковість рішень суду. Крім того, у статті 124 такого Основного закону вказано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" судом зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим.

Таким чином, виконання рішення про стягнення коштів за рахунок держави не може залежати від фінансового стану останньої, особливо коли в спеціальній нормі закону (стаття 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень") визначено тримісячний строк для перерахування стягувачу коштів, без будь-яких винятків.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, наданих сторонами доказів, та встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірність оскаржуваних дій та рішень не доведена, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 73,08 грн., що підтверджується Квитанцією №ПН1240031 від 21 січня 2015 року, призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_2

Отже, суд зазначає, що сплачена сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2

Окрім цього, відповідно до положень ч.2 ст.91 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. При цьому, компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування вимоги щодо відшкодування компенсації за відрив від звичайних занять позивач в судовому засіданні послався на те, що як суб'єкт підприємницької діяльності під час участі в судових засіданнях він фактично не працював, у зв'язку з чим поніс певні витрати. На підтвердження чого позивачем надано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 від 22.04.2007р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Проаналізувавши дану норму, суд приходить до висновку, що у тексті даної норми законодавцем вжито словосполучення «правову допомогу у цивільних справах» та не конкретизовано щодо правової допомоги у адміністративних справах, проте, у преамбулі Закону визначено, що цей Закон встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ, у зв'язку з чим дана норма повинна бути застосована для визначення також граничного розміру компенсаційних витрат в адміністративних правах.

Також, згідно Постанови КМУ №590 від 27.04.2006р. "Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних справ та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Отже, вихідними величинами для розрахунку компенсації є: законодавчо встановлений розмір заробітної плати та фактичні години відриву особи від звичайних занять.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі: - з січня - 7,29 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, у зв'язку з розглядом даного позову, останнім було здійснено відрив від звичайних занять: - 05.01.2015р. подавав адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду; - 27.01.2015р. подавав заяву про усунення недоліків; - 18.02.15р., 02.03.15р., 06.03.15р. приймав участь у судових засіданнях. Таким чином, на подачу адміністративного позову та заяви на усунення недоліків витрачено 1год, на участь у судових засіданнях - 2год., що підтверджується журналами судового засідання, та 1год. на явку до суду, всього - 4год.

Таким чином, на підставі ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та фактично витраченим часом позивача, останній має право на компенсацію за відрив від звичайних занять на загальну суму 29,16грн. (4год. х 7,29грн.), яка підлягає стягненню з Державного бюджету.

Згідно до ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, директора Департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І., про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування компенсації ОСОБА_2 за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року по справі № 22-ц/774/8361/13.

Визнати протиправними дії директора Департаменту обслуговування головних розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України Чумаченко Ю.І. щодо порушення строків розгляду звернення ОСОБА_2 від 15.10.2014 року.

Зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу у справі 199/5120/13-ц (2/199/2265/13), виданому Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16.12.2013 року на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року по справі № 22-ц/774/8361/13, за період з 17.03.2014 року до 17.06.2014 року (на рахунок: Державний ощадний банк України, Лівобережне відділення м.Дніпропетровськ, установа банку - 10003/0428, р/р - 29093942202200, МФО - 305482, ОКПО - 09305480, особовий рахунок - 24135, отримувач - ОСОБА_2).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 73,08грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані із прибуттям до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 29,16грн. (двадцять дев'ять гривень шістнадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Н.В. Турлакова В.В Кальник С.В. Златін