Стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в господарському процесі

Проблема відшкодування витрат на оплату послуг адвоката остаточно в практиці судів господарської юрисдикції не вирішена. Особливо актуальним це питання постає тоді, коли відповідач просить стягнути такі витрати з позивача. Ось тут і постає питання, а в яких саме випадках адвокатські витрати можуть бути стягнуті на його користь?

На перший погляд, з аналізу положень ГПК України, з позивача витрати на адвоката можуть бути стягнуті лише у випадку рішення про відмову у позові. Саме про це йде мова у ст. 49 ГПК України, що присвячена питанню розподілу судових витрат в господарському процесі. Однак це лише на перший погляд.

Далеко не кожна справа завершується рішенням по суті позовних вимог. Як бути, наприклад, якщо позовна заява була залишена без розгляду, або позивач відмовився від позову і суд прийняв таку відмову, припинивши провадження?

Читайте статтю: Ціна позову та дійсна вартість

Відповідач і в цьому випадку, доволі часто несе витрати на послуги адвоката. Такі витрати справедливо було б йому відшкодувати за рахунок позивача, адже справа, хоч і не по суті, але все ж таки завершується на його користь.

Саме така ситуація стала предметом розгляду Вищого господарського суду України у справі № 910/31680/15. Позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою, яка потім була залишена без розгляду. Відповідач звернувся з клопотанням, де просив стягнути на свою користь судові витрати на оплату послуг адвоката. Однак залишаючи позов без розгляду, суд відмовив у задоволенні цього клопотання відповідача. Позиція вмотивована тим, що згідно ст. 49 ГПК України, лише у випадку відмови у позові витрати можуть бути стягнуті. З цим погодився і апеляційний господарський суд. Але не погодився ВГСУ, який, постановою від 20 липня 2016 р., скасував обидва рішення в частині відмови у стягненні витрат на адвоката, частково задовольнивши вищевказане клопотання відповідача. ВГСУ вказав, що суди попередніх інстанцій, не врахували положення ч. 2 ст. 81 ГПК України, відповідно до якої в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Точно така ж ситуація і з відмовою від позову. Позивач звертається до суду, починається розгляд справи, а потім позивач бере і відмовляється з тих чи інших причин від свого позову. Суд приймає відмову і виносить ухвалу про припинення провадження у справі за п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. При тому, що до того як позивач відмовляється від позову, відповідач витрачає іноді чималі кошти на послуги адвоката.

Рішення по суті спору не приймається, а тому з огляду на ст. 49 ЦПК України, витрати відповідача, ніби як, і не підлягають стягненню з позивача.

Однак, як і у випадку із ухвалою про залишення позову без розгляду, в ч. 3 ст. 80 ГПК України, теж передбачено, що в ухвалі про припинення провадження вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат. А тому і в цьому разі, обґрунтованим буде стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката.

Підтверджується правомірність такого висновку і судовою практикою. ВГСУ 18 листопада 2014 р. виніс постанову по справі № 910/8571/14, де визнав правомірним стягнення витрат на адвоката з позивача, у випадку його відмови від позову, що прийнята судом.

Читайте статтю: Оподаткування доходів адвоката та нотаріуса: різні підходи платника податків та фіскалів

Висновки

За таких умов, судова практика ВГСУ свідчить про те, що відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з позивача на корить відповідача, може мати місце як у випадку відмови судом у позові, так і у випадку залишення позовної заяви без розгляду, а також припинення провадження у зв’язку із відмовою позивачем від свого позову. Єдине, що варто зауважити так це те, що відсутність рішення по суті по таких справах, все ж таки має своє значення при визначенні судом розміру витрат, що підлягають стягненню.

А тому, всім колегам радимо керуватись наведеною практикою ВГСУ і бути готовим з її допомогою, у випадку представництва інтересів відповідача, відстояти позицію щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката, якщо такі мали місце в аналогічних в цій статті обставинах.

P.s.

Насправді, і в ситуації зі стягненням адвокатських у випадку відмови судом в задоволенні позовних вимог, не все так просто.

Нещодавно автор цієї публікації представляв інтереси відповідача в рамках однієї господарської справи, де був заявлений вочевидь безпідставний позов. Разом із запереченнями було надане клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката у випадку відмови судом у позові. У відповідь суддя зауважила, що жодного разу не зустрічала судової практики, при якій витрати на адвоката стягувались з позивача.

Посилання на положення ст. 49 ГПК України, суддю не переконали. У зв’язку з чим, автор на наступне засідання, змушений був підкріпити свою позицію практикою ВГСУ.

Вспомните новость: Как найти адвоката?

Дійсно, не так вже й часто відповідачі у випадку ухвалення рішення на їх користь просять стягнути витрати на правову допомогу. На відміну від позивачів, які це роблять ледь не кожного разу, коли їх інтереси представляють адвокати.

Тим не менш, 20 квітня 2016 р. Вищий господарський суд України постановою по справі № 903/632/15 залишив в силі додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 25 серпня 2015 р., яким були стягнуті витрати на послуги адвоката з позивача на користь відповідача разом з відмовою у позові. Більше того, ВГСУ цією ж постановою відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, ще раз стягнув із скаржника витрати на послуги адвоката на користь відповідача.

І ось зовсім нещодавно, 15 лютого 2017 р., ВГСУ приймаючи постанову по справі № 927/676/16 погоджуючись з необхідністю відмови у позові, визнав правомірним в цьому випадку стягнення з позивача витрат на адвоката.

Джерело: Lawsociety