СКАСУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ НЕРУХОМОГО МАЙНА ПО ПІДРОБЛЕНИМ ДОКУМЕНТАМ

Фабула судового акту: Адвокат Юридичного Центру «Алекс» Травянко О.І., шляхом подання адміністративного позову за рішенням суду відновив прав Клієнта на спадкоємне нерухоме майно.

Суд виніс рішення (Постанову) яким скасував державну реєстрацію нерухомого майна (квартири) на іншу (третю) особу, яка подала до державної Реєстраційної Служби України підроблену довідку з БТІ, а також дублікат Договору (Дублікат) Дарування нерухомості, який раніше судом вже був визнаний недійсним та скасований.

Дії державного реєстратора суд не визнав протиправними, так як останній не знав що подані заявником документи є підробленими. Але головне, що нерухоме майно (квартиру) повернуто нашому Клієнту.

P.S. В іншій адміністративній справі по цьому ж Клієнту, але за іншим предметом позову адвокат Травянко О.І., доказав протиправність дій цього ж самого реєстратора і він був звільнений з органу Державної Реєстраційної Служби. ( відповідне рішення суду також буде на сайті).

Юридичний Центр «Алекс»

www.alexcenter.com.ua

Аналізуйте судовий акт: Нотаріус сфальсифікував та посвідчив договір купівлі-продажу квартири, де продавцем виступила померла особа, покупцем реальна, а спадкоємці про це навіть не здогадувались (Рішення Індустріального район. суд м. Дніпропетров від 14 квітня 2016 р.)

Перевірка держреєстратором правовстановлюючих документів є його обов'язком і його не виконання тягне за собою визнання незаконними його дій (справа № К/800/522/17 від 12.07.2017)

ВСУ: Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов'язуючи його приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації (Справа № К/800/22687/15 24.03.16)

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ВСУ, справа № 825/1287/15-а, 15.11.16)

Наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте (Житомирський апеляційний адмінсуд, справа № 817/1719/16, 25.05.17)

Висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мінюсту не створює для особи юридичних обов’язків та наслідків, тому НЕ оскаржується в адміністративному суді (ВАСУ від 7 червня 2017р. у справі № 826/7442/16)

Документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомості адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший, який підтверджує факт такого присвоєння (ВАСУ від 18 лютого 2016 р. у справі К/800/24520/15)

П О С Т А Н О В А

І M Е H Е M У К Р А Ї Н И

м. ХХХХХХХ

ХХ ХХ ХХХХ року справа № ХХХХХХ

ХХХХХХХХХХХХХХ суд міста ХХХХХ у складі головуючого судді ХХХХХХХ, при секретарі судового засідання ХХХХХ, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізична особа – С., до Державної реєстраційної Служби ГУ юстиції у м.Києві треті особи, які не 1.Фізична особа- Ф., заявляють 2. Державний реєстратор Головного управління юстиції у м. Києві- П., самостійних вимог на предмет спору про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач С., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії відповідача Державну реєстраційну Службу ГУ юстиції у м.Києві пов'язані з реєстрацією квартири Адреса 1 в м. Києві за третьою особою Ф.; зобов'язати відповідача скасувати право власності на квартиру Адреса 1 в м. Києві за третьою особою Ф.; зобов'язати відповідача відновити відомості про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру Адреса 1 в м. Києві за спадкодавцем -К.

В судовому засіданні представник позивача адвокат О.І.Травянко позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа – Державний реєстратор Головного управління юстиції у м. ХХХХХХ П., заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

ХХ ХХ ХХХХ в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження па підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін,
всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ХХ ХХ ХХХХ року Державним реєстратором Головного управлінні юстиції у м. Києві П.,, за результатами розгляду заяви від ХХ ХХ ХХХХ № ХХХХХХХ, на підставі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру Адреса 1 в м. Києві за фізичною особою Ф., про що винесено рішення № ХХХХХХ, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами па нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Як встановлено судом в судовому засіданні з пояснень третьої особи Державного реєстратора Головного управління юстиції у м. Києві П., на підставі поданих разом з вказаною заявою від ХХ ХХ ХХХХХ № ХХХХХХХ документів остання вчинила передбачені п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заходи та не виявила підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, при пошуку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не було виявлено обтяження прав на нерухоме майно.

При цьому, в якості правовстановлюючого документа на квартиру для проведення відповідачем відповідної реєстрації був наданий дублікат договору дарування від ХХ ХХ ХХХХ року на користь фізичної особи Ф., а згідно з наданою інформаційною довідкою КП «ХХХХХХ міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності па об'єкти нерухомого майна» від ХХ ХХХХ № ХХХХХХ, копія якої наявна в матеріалах справи, квартира Адреса 1 в м. ХХХХХ і зареєстрована за фізичною особою Ф., на праві власності на підставі договору дарування від ХХ ХХ ХХХХ, зареєстрованого в реєстрі за № ХХХХХ та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К.

Водночас, з матеріалів справи видно, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від ХХ ХХ ХХХХ року у справі № ХХХХХХ, яке набрало законної сили ХХ ХХ ХХХХ року, зокрема, вказаний договір дарування від ХХ.ХХ.ХХХХ року визнано недійсним.

З огляду на те, що Державний реєстратор Головного управління юстиції у м. ХХХХХХХ П., за висновком суду не знала та не могла знати про визнання такого договору недійсним, в контексті подання необхідних документів для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень разом з заявою від ХХ.ХХ ХХХХ № ХХХХХХХ, у суду відсутні належні правові підстави для визнання неправомірними дій відповідача пов'язаних з реєстрацією квартири Адреса 1 в м. ХХХХХХХХХ за Ф.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, ХХ.ХХ. ХХХХ між фізичною особою Ф., та спадкодавцем К., укладено договір купівлі-продажу квартири Адреса 1 в м. ХХХХХХХХХХ, відповідно до якого фізична особа Ф., (продавець) продала, а фізична особа К.,(покупець) придбала вказану квартиру.

Зазначений договір зареєстровано в реєстрі за № ХХХХХХ, а також КП «ХХХХХХХ міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» вчинено реєстраційний напис на такому договорі про реєстрацію права приватної власності за фізичною особою К.

Поряд з цим, наявним в матеріалах справи рішенням ХХХХХХХХХХ районного суду м. ХХХХХХХХ від ХХ ХХ ХХХХ року у справі № ХХХХХ, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. ХХХХХХ від ХХ.ХХ.ХХХХ року , за позовом фізичної особи Ф., до фізичної особи, треті особи - КП «ХХХХХХХХХ міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ЗАТ, про визнання договору купівлі-продажу квартири та дублікату даного договору недійсними, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, та зустрічним позовом К., до Ф.,про визнання права власності, встановлено, зокрема, що: «Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, внаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб. У контексті цієї норми закону пред'явлення позову Ф., яка порушила питання про визнання права власності на спірне майно з підстав, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і по суті були надуманими, не можна вважати подією, яка свідчить про оспорювання права власності фізичної особи К.,, а тому таке право не підлягає захисту шляхом повторного визнання за нею права власності, яке зареєстроване у встановленому законом порядку та ґрунтується нa нотаріально посвідченому договорі.».

Також вказаною ухвалою Апеляційного суду м. ХХХХХХ від ХХ.ХХ.ХХХХХ року встановлено, зокрема, що: «Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири укладений сторонами по даній справі ХХ.ХХ.ХХХХ року тобто за рік до ухвалення рішення ХХХХХХХХ судом за позовом Акціонерного товариства. На момент відчуження Ф., мала всі законні підстави розпорядитися належним їй майном. Про наявність судового спору чи будь-яких інших обставин щодо права власності на спірну квартиру відповідачці не було відомо. Доказів на спростування зазначеної обставини позивачем суду не надано і судом вони не здобуті. Право вимоги витребування майна власником від добросовісного набувача відповідно до вимог ст.145 ЦК УССР 1963 року, ст.388 ЦК України належить лише Акціонерному товариству. Також суд прийшов правильного висновку, що вимоги позивачки в частині визнання за нею права власності на спірну квартиру за набувальною давністю є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.».

Таким чином, суд приходить до висновку, що фізична особа К., є добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу від ХХ.ХХ.ХХХХ року та єдиним власником квартири Адреса 1 в м. ХХХХХХХ, у зв'язку з чим рішення відповідача від ХХ.ХХ.ХХХХХ № ХХХХХХХ про реєстрацію права власності на наведену квартиру за фізичною особою Ф., на підставі визнаного судом недійсним договору дарування від ХХ.ХХ.ХХХХ року за наявності дійсного власника квартири, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача відновити відомості про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру Адреса 1 в м. ХХХХХХХХ за фізичною особою К., (спадкодавцем) не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що право власності на таку квартиру внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем суду не надано. Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть від ХХ.ХХ.ХХХХ серії І- БК № ХХХХХХХХ Особа 5 померла ХХ ХХ.ХХХХХ року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких умов, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від ХХ.ХХ.ХХХХ року № ХХХХХХХХХХ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.

Керуючись статтями 9 69-71 94 158-163 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов фізичної особи С., задовольнити частково.

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Головного
2. управління юстиції у м. Києві від ХХ.ХХ.ХХХХ № ХХХХХХХХ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на фізичну особу Ф.
3. У решті позовних вимог відмовити.

Суддя ХХХХХХХ