Щодо експлуатації внутрішньобудинкових систем, можливості регулювання теплової енергії в окремому приміщенні, а також визначення виконавця послуг

Згадайте новину: Що робити з новими платіжками за тепло?

Расходы на коммуналку: как платят в Европе (инфографика)

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон).

Відповідно до статті 1 Закону житлово-комунальні послуги — результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальних послуг статтею 13 Закону визначено, що комунальні послуги включають централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути і виконавець

Згідно пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 № 630 (із змінами) (далі – Правила) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

До істотних умов договору наведених у статті 26 Закону відноситься, в тому числі, визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

У пункті 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку послуги з централізованого опалення є відгалуження від стояків у межах квартири.

Згадайте новину: Кабмін оприлюднив порядок перерахунку платіжок за тепло

Пунктом 2 статті 29 Закону визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачами тепловою енергією, визначаються Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі — Правил користування).

У статті 3 Правил користування наведення такі визначення:

межа балансової належності (відповідальності) — межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем;

споживач теплової енергії — фізична особа, яка є власником будівлі або суб’єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору;

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі — продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва (пункт 4 Правил користування).

Законом України «Про архітектурну діяльність» визначено, що будівництво об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації (стаття 9).

Відповідно до вимог пункту 4.1 державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» проектна документація на будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення об’єктів будівництва) має відповідати, у тому числі, вимогам будівельних норм, стандартів та правил.

Втілення додаткових заходів на існуючому об’єкті (не передбачених проектною документацією, відповідно до якої здійснювалося будівництво) в тому числі встановлення терморегуляторів, здійснюється замовником таких заходів в установленому законодавством порядку.

Звертаємо увагу, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пользуйтесь консультацией: Если в квартире зима: как добиться перерасчета за отопление

Відповідно до пункту 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Крім того, відповідно до пункту 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.