Розвантажуючи суди: як нотаріуси допомагають громадянам визнати право на спадщину буз судової тяганини

Питання оформлення спадщини на майно, право власності на яке не було зареєстровано спадкодавцем, залишається одним із актуальних як для спадкоємців, так і для єдиної нотаріальної практики, що склалася в України з цього приводу.
З 2013 року нотаріусам дозволили реєструвати права власності на успадковане нерухоме майно одразу після видачі свідоцтва про право на спадщину, за принципом єдиного вікна. Починаючи з 2016 року нотаріуси отримали повноваження здійснювати державну реєстрації речових прав громадян на нерухоме майно без обов’язкової умови одночасно будь – яким чином розпорядитись нею на користь третіх осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», було врегульовано низку питань у сфері державної реєстрації. У новій редакції було викладено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Порядок), пункт 66 якого передбачав подання нотаріусу документів, перелік яких зазначено у статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», необхідних для державної реєстрації права власності за спадкоємцем. До них відносяться: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб’єкта права власності – спадкодавця, з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи. Ця норма набрала чинності 06 вересня 2016 року та надала можливість громадянам оформлювати спадщину на нерухоме майно, яке фактично було у власності померлого, але не було ним зареєстровано.
Таким чином, на сьогодні, держава визнала право власності на майно за померлим, який набув це право за своє життя, здійснюючи державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ним, як спадкодавця.

Пункт 66 Порядку регламентує державну реєстрацію права власності на спадкове майно на підставі документів, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на таке майно за життя. Він надає повноваження спадкоємцю померлої особи вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим. Однак, необхідно звертати увагу на дію нормативно-правових актів у просторі і часі, якими визначаються підстави та момент набуття права власності.
Розглянемо детально розповсюджені випадки, коли нотаріусом застосовує пункт 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий будинок,
дачний будинок, гараж, господарські (присадибні) будівлі і споруди тощо, побудовані самостійно спадкоємцем до 05 серпня 1992 року

На сьогодні діє спрощений порядок реєстрації права власності на нерухомість, збудовану до 05.08.1992 року. Дія такого спрощеного порядку обумовлена тим, що з часів набуття незалежності України питання введення в експлуатація будівель та споруд вперше було врегульовано постановою КМУ № 449 від 05 серпня 1992 року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення». Саме тому у законодавстві України визначальним при реєстрації прав на будівлі та споруди є часовий проміжок закінчення їх будівництва, а саме до 05 серпня 1992 року. Фактично збудувавши їх до 1992 року, громадяни своєчасно не оформили (тобто – набули, але не оформили) право власності на них. Право власності на такі об’єкти нерухомого майна виникло у спадкодавця в момент закінчення будівництва (дата/рік закінчення будівництва визначаються за технічним паспортом), а офіційне визнання такого права відбувається за спрощеною процедурою, передбаченою чинним Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, у померлої особи право власності на майно, побудоване до 1992 року, виникає з моменту закінчення будівництва.

Квартири, дачні будинки, гаражі, що набуті у власність в результаті діяльності кооперативів

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», що діяв з 07.02.1991 року по 20.06.2007 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», дія якого була з 01.07.2009 року по 01.01.2013 року, набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.
Згідно з ч. 3 ст. 384 Цивільного кодексу України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Таким чином, право власності на майно, створене в результаті діяльності кооперативу, виникає в момент повного внесення пайового внеску, що підтверджується відповідною довідкою кооперативу. Отже, у померлої особи право власності на майно, яке створено в результаті діяльності кооперативну, виникло з моменту повної сплати членських.

Нерухоме майно, набуте за договором дарування, але не зареєстроване в електронних реєстрах, або в архівних книгах БТІ

Відповідно до ст. 722 Цивільного кодексу України – право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Отже, якщо в договорі дарування вказано, що обдарований прийняв дарунок, то вважається що в нього таке право власності виникло, хоч і не зареєстровано у відповідних Реєстрах.
У Цивільному кодексі Української РСР не визначено момент виникнення права власності за договором дарування, а передбачено ст. 243 Кодексу, що договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Отже, у померлої особи право власності на майно, прийняте в дар, виникло з моменту прийняття такого дарунку.

Нерухоме майно, набуте за договором купівлі – продажу, укладеним до 2013 року

В редакції Цивільного кодексу України до 01.01.2013 року у статті 334 були визначено момент виникнення права власності. Зокрема, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Слід звернути увагу на те, що у ст. 334 ЦКУ (в редакції до 2013 року) мова йдеться про державну реєстрацію договору, а не права власності. До 2013 року діяв Державний реєстр правочинів, в якому і реєструвались договори купівлі – продажу. У БТІ ж в подальшому вносились записи до Реєстру прав власності на нерухоме майно про права, які виникли на підставі договору. Отже, у померлої особи право власності на майно, придбане за договором купівлі - продажу, виникло з моменту державної реєстрації такого правочину.

Передбачити всі випадки застосування норми щодо внесення запису до Державного реєстру прав про право власності померлої особи, є неможливим. У таких ситуаціях нотаріус є вашим основним радником та особистим консультантом. Він є процесуально незалежною особою, яка в своїй діяльності керується вимогами чинного законодавства та сприяє громадянам у здійсненні їх прав. Приймаючи на себе функції з внесення до Державного реєстру прав записів про набуте за життя право власності померлої особи на нерухомість, нотаріус значною мірою скорочує шлях до повного юридичного оформлення права власності спадкоємця на те, що належить йому за законом.
Пам’ятайте, право власності є непорушним і охоронюваним законом. Запроваджувати у життя норми закону – є однією з функцій нотаріату, якою досконало володіють його українські фахівці.

Олена БУНЯКІНА,
приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу,
голова комісії Нотаріальної палати України з питань розгляду звернень громадян